Ухвала суду № 24369382, 22.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-11687/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Маруліна Л.О.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва до Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон»про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон»про стягнення податкового боргу у розмірі 40400,02 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон», код ЄДРПОУ 00302385, зареєстровано Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 13.04.2005 р., перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва, але є платником земельного податку у Державній податковій інспекції у Деснянському районі м. Києва.

За відповідачем обліковується податковий борг у сумі 294488,72 грн., що підтверджується повідомленнями Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про наявність заборгованості з земельного податку з юридичних осіб від 16.05.2011 р. №1814/9/24-138.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2010 року у справі №2а-8709/10/2670, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.10.2010 року, позов прокуратури Деснянського району м. Києва було задоволено, постановлено: стягнути з Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»податковий борг по земельному податку у сумі 63363,80 грн. (січень, лютий, березень 2010 р.)

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.10.2010 року у справі № 2а-12785/10/2670 задоволено позов ДПІ у Деснянському районі м. Києва до Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»про стягнення податкового боргу з земельного податку у сумі 56841,63 грн. (квітень, травень, червень 2010 р.).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.08.2011 року у справі № 2а-4808/11/2670 задоволено позов ДПІ у Деснянському районі м. Києва до Акціонерного товариства закритого типу «Український науково-дослідний інститут з переробки штучних та синтетичних волокон»про стягнення податкового боргу з земельного податку у сумі 133883,27 грн. (липень-грудень 2010 р.). Постанову оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.

З матеріалів справи вбачається наявність у відповідача заборгованості із земельного податку з юридичних осіб в сумі 40400,02 грн., що виникла зокрема на підставі: податкової декларації № 2390 від 31.01.2011 р., в якій відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання із даного виду податку на 2011 рік разом у сумі 242400,12 грн., або у сумі 20200,01 помісячно.

У зв'язку з тим, що вказана вище сума податкового боргу відповідачем не сплачена позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Пунктом 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»встановлено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до п. 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.

Сума податкового боргу із орендної плати за земельну ділянку виникла у відповідача внаслідок несвоєчасно сплаченого податкового зобов'язання, самостійно визначеного у податковій декларації за 2011 р.

ДПІ у Деснянському районі м. Києва у відповідності із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181-III) боржнику направлені податкові вимоги:

- перша податкова вимога від 03.02.2010 р. № 1/174 вручена 18.02.2010 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи підприємства;

- друга податкова вимога від 22.03.2010 р. № 2/490 вручена 24.03.2010 р., про що свідчить підпис уповноваженої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, сума податкового боргу відповідачем сплачена не була, в адміністративному та судовому порядку податкові вимоги не оскаржувались.

Згідно ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Закон України «Про плату за землю»(в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Статтею 5 вказаного Закону встановлено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.14 Закону України «Про плату за землю», який був чинний на момент виникнення податкового боргу, платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно з частиною 2 статті 14 вказаного Закону, платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Суми податкових зобов'язань із земельного податку з юридичних осіб задекларовані - платником податку у податкових розрахунках земельного податку самостійно, а отже є узгодженими.

Згідно з п.5.1 статті 5 Закону №2181-ІІІ податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації (розрахунку), вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону №2181-ІІІ, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Згідно з матеріалами справи, у визначені терміни сума податкового зобов'язання відповідачем сплачена не була, уточнюючий розрахунок не подавався.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181-ІІІ, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у десятиденний термін, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Акціонерному товариству закритого типу «Український науково-дослідний інститут переробки штучних та синтетичних волокон»-відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.11.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.