Ухвала суду № 24368822, 16.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4468/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., При секретарі судового засіданняЗемляної Г.В., Лаврентьєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Татьяна»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Татьяна»до Київської обласної митниці про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Татьяна»(надалі - позивач) пред'явило позов до Київської обласної митниці (надалі - відповідач) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень № 114 - мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на суму за основним платежем - 12 590,50 грн., за штрафними санкціями 3 147,63 грн., разом 15 738,13 грн.; № 115 - податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на суму за основним платежем - 2 518,10 грн., за штрафними санкціями - 629,53 грн., разом З 147,63 грн., № 120 - мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності на 12 590,50 грн., № 212 податок на додану вартість з товарів на територію України суб'єктами підприємницької діяльності 2 518,10 грн. штрафної санкції.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволені позовних вимог позивачу відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи, товариство з обмеженою відповідальністю «Татьяна»має статус юридичної особи, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 046386.

Відповідно до статуту підприємства метою, предметом та основами організації товариства є задоволення потреб підприємств, установ і громадян у наданні послуг та виконанні робіт.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тетяна»займається наступними видами діяльності: виконання будівельно - ремонтних робіт житлових та інших приміщень, виробництво товарів народного споживання, у тому числі випуск запчастин до легкових автомобілів, вирощування і переробка сільськогосподарської продукції, здійснення торгово - посередницької, зовнішньоекономічної діяльності, розробка і впровадження сучасної техніки та технології тощо.

15.07.2011 відповідачем проведено невиїзна документальна перевірка дотримання позивачем законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за вантажними митними деклараціями № 125000006/2008/121027 від 19.09.2008, 125000006/2008/121635 від 24.10.2008 за результатами якої складений акт № н41/11/125000000/19411409.

Як вбачається з висновку вищевказаного акту перевірки позивачем порушено вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, що спричинило порушення Закону України від 05.04.2001 № 2371-III «Про Митний тариф України»(1, 6 Основні правила інтерпретації УКТЗЕД), в результаті чого товариством занижено суму податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 12 590,50 грн.

Підприємством також було порушено вимоги Закону України від 03.04.1997 № 168/97 «Про податок на додану вартість»у частині визначення бази оподаткувань податку на додану вартість для товарів, які ввозяться на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог п. 4.3 даного Закону та п. 2.1 б) Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27.09.2006 № 821, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по справі податку на додану вартість на суму 2 518,10 грн.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 40 Митного кодексу України (далі - МКУ) митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Митні процедури - це операції, пов'язані із здійсненням: митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України; митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 41 МКУ митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів.

У ст. 69 МКУ закріплено положення про можливість здійснення митного контролю після пропуску товарів і транспортних засобів, зокрема, визначено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

З огляду на це положення вищезазначених норм, перевірка правильності класифікації товарів в товарній номенклатурі як одна з операцій митного контролю може здійснюватися митним органом на підставі ст.. 69 МКУ і після пропуску товарів.

Це підтверджується і Постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 71, якою затверджено Порядок проведення митними органами невиїзних документальних перевірок. Згідно з п. 2 цього Порядку перевірка проводиться після пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України згідно із ст. 69 МКУ.

Крім того, ст. 54 МКУ передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові, як при перетинанні товарами і транспортними засобами митного кордону України, декларуванні товарів і транспортних засобів, повідомленні митного органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України, так і при здійсненні митними органами інших контрольних функцій відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, МКУ передбачена можливість здійснення такої форми митного контролю як проведення невиїзної документальної перевірки документів та відомостей, необхідних для такого контролю, що прямо випливає з норм п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 41 МКУ, прийнятої відповідно до цих норм закону Постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 71, а відповідно до приписів ст. 54, 69 МКУ така перевірка може проводитися після завершення митного оформлення.

Правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень - рішень також підтверджується і нормами міжнародного законодавства.

Так, згідно з Законом України від 05.10.2006 № 227 «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур у зміненій редакції згідно з Додатком І до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур»Україна приєдналася до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (надалі - Конвенція), в тому числі Додатку І та Додатку II до нього, прийнявши Спеціальні додатки (додаток III до Протоколу).

Відповідно до ст. 2 глави II Конвенції кожна з Договірних Сторін приймає на себе зобов'язання сприяти спрощенню і гармонізації митних процедур та з цією метою дотримуватися, відповідно до положень цієї Конвенції, Стандартних правил, Стандартних правил з перехідним терміном та Рекомендованих правил, що містяться у додатках до цієї Конвенції.

Відповідно до Стандартних правил 6.4, 6.5 митна служба застосовує метод аналізу ризиків для визначення осіб та товарів, в тому числі транспортних засобів, що підлягають перевірці, та ступеня такої перевірки. Для підтримки системи управління ризиками, митна служба приймає стратегію, яка базується на системі засобів оцінки імовірності недотримання законодавства.

Згідно зі Стандартним правилом 6.6 розділу 6 Конвенції система митного контролю містить у собі контроль на основі методів аудиту. Згідно з визначеннями розділу 2 Конвенції «контроль на основі методів аудиту»- це сукупність заходів, за допомогою яких митна служба переконується у правильності заповнення декларацій на товари та достовірності зазначених у них даних, перевіряючи наявні у причетних до декларування осіб відповідні книги обліку рахунків, документи, облікову документацію та комерційну інформацію.

Отже, можна зробити висновок, що проведення невиїзної документальної перевірки Київською обласною митницею було здійснено правомірно, що також підтверджується положеннями як національного, так і міжнародного законодавства.

Причиною виникнення порушень, що визначені в акті перевірки була невідповідність коду товару «Сільхозмашина МЖТ-Ф-11»(№969, 2008 року випуску, для внесення рідких органічних добрив, виробник ВАТ «Бобруйськагромаш», Білорусь) та «Сільхозмашина МЖТ-Ф-6» (453, 2008 року випуску, для внесення рідких органічних добрив, виробник ВАТ «Бобруйськагромаш»), заявленого позивачем у вантажно митній декларації № 125000006/8/121027 від 19.09.2008 та №125000006/8/121635 від 24.10.2008, коду УКТЗЕД, за яким цей товар має класифікуватися.

Виходячи із суті позову позивач вважає, що прийняте митницею рішення щодо зміни коду товару «Сільхозмашина МЖТ-Ф-11»є довільним. Проте, колегія суддів дане твердження вважає безпідставним, виходячи із наступного.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється у відповідності з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», з урахуванням Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій, та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації товару, з урахуванням поданих документів, результатів митного огляду, технічних характеристик товару, призначення.

За інформацією компанії-виробника вказаний товар являє собою машину для внесення рідких органічних добрив МЖТ-Ф-11, призначена для самозавантаження, транспортування, перемішування і суцільного поверхневого розподілу рідких органічних добрив, а також для перевезення технічної води та мийки машин, при пожежегасінні, мийки доріг і т.д. Машина обладнана вакуумною системою і люком для завантаження машини автономними засобами.

Згідно з вимогами Правила 1 Основних правил інтерпретації класифікації товарів для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил.

В УКТЗЕД, найбільш відповідають характеру товару дві товарні позиції: 8432 (машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення ґрунту; котки для газонів або спортивних майданчиків) та 8716 (причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини).

Примітки до розділів та груп товарної номенклатури регулюють спірні ситуації і дозволяють провести чіткий розподіл між різними товарними позиціями та визначити їх пріоритети при класифікації певних видів товарів. Певні примітки виключають конкретні товари з конкретних розділів, груп і товарних позицій.

У коментарях до товарної позиції 8432 Пояснень до УКТЗЕД зазначається, що до товарної позиції 8432 сільськогосподарські причепи та транспортні засоби не включаються до цієї товарної позиції, а включаються до групи 87 виключень з товарної позиції 8432.

Оскільки, дані товари є несамохідними транспортними засобами, то за своїми характеристиками вони найбільше відповідають терміну, що наведений у пункті (А) коментарів до товарної позиції 8716, а саме: товар є несамохідний транспортний засіб, що обладнаний чотирма колесами, спеціальним тягово-зчіпним пристроєм та призначений винятково для з'єднання з іншим транспортним засобом за допомогою цього тягово - зчіпного пристрою. В пункті (4) (а) наведено приклад класифікації в товарній позиції 8716 таких причепів - цистерн.

Отже, враховуючи те, що товари ідентифікуються в цілому як напівпричепи, тобто, транспортні засоби, що призначені для з'єднання з іншими транспортними засобами за допомогою тягово-зчіпного пристрою, призначеними для транспортування та розкидання (розвантаження) органічних добрив, не можуть повноцінно використовуватися у виробництві окремо без транспортного засобу, що не заперечувалось позивачем, то відповідно до Правила 1, згідно з Приміткою 1 (1) до розділу XVI та тексту товарної позиції 8716 ці товари повинні класифікуватись в УКТЗЕД у товарній позиції 8716 (причепи та напівпричепи; інші несамохідні транспортні засоби; їх частини).

Також враховуючи, що товари є напівпричепом з саморозвантаженням для використання у сільському господарстві, відповідно до Правила 6 товар повинен класифікуватись в УКТЗЕД у товарній підкатегорії 8716 20 00 00 - ставка мита 10%.

Тобто, вищезазначене свідчить про неправильну класифікацію даних товарів згідно з УКТЗЕД. Зазначені товари мають класифікуватись за кодом УКТЗЕД 8716 20 00 00.

Оскільки при здійсненні невиїзної документальної перевірки позивач товарну позицію 8432 (машини сільськогосподарські, садові або лісогосподарські для підготовки або оброблення грунту), до якої віднесено товар, задекларований у ВМД від 19.09.2008 № 125000006/8/121027 та від 24.10.2008 № 125000006/8/121635, змінено на товарну позицію 8716 (причепи та напівпричепи) то відповідно, відсутні документи, що підтверджують критерії походження товару.

Вказане є підставою для відмови у наданні товару режиму вільної торгівлі.

Згідно із п. 1.6 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 № 314, оформлена вантажно митна декларація свідчить про надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує права й обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій, а не про виконання митницею митного контролю у повному обсязі.

Отже, твердження позивача, що під час митного оформлення товару митним органом було підтверджено код товару і тому підстав для зміни коду в майбутньому не має, є недоречним, оскільки здійснення митного оформлення не виключає можливості проведення митницею контрольно-перевірочних заходів після завершення такого оформлення (пост -аудит).

Відповідно до розділу 2 Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 № 307 «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», при декларуванні товарів, що ввозяться на митну територію України, у графі 33 вантажно митної декларації декларантом зазначається код товару за УКТЗЕД, а у графі 47 вантажно митної декларації проводиться розрахунок податків та зборів, що підлягають сплаті.

Згідно з п. 5 Положення про вантажно митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574, після проставлення відбитка штампа «Під митним контролем»на всіх аркушах вантажно митної декларації та присвоюється реєстраційного номера, тобто після прийняття вантажно митної декларації до оформлення, декларант несе юридичну відповідальність за відомості, зазначені у вантажно митній декларації. Ця декларація не може бути відкликана декларантом.

Невірне заповнення позивачем графи 33 вантажно митної декларації призвело до заниження податкових зобов'язань за ввізним митом та податком на додатну вартість.

Тобто, з огляду на те, що декларування товарів здійснювалося позивачем шляхом заповнення вантажно митної декларації та зазначення у них точних відомостей про товар, не можна стверджувати, що виявлена в ході перевірки методологічна помилка (невірне зазначення коду товару за УКТЗЕД) була допущена митним органом, адже ці відомості зазначаються декларантом і за їх зміст він несе відповідальність.

Відповідно до п.п. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми, податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

В результаті проведеної невиїзної документальної перевірки було встановлено, що позивачем порушено: вимоги щодо класифікації товарів згідно з УКТЗЕД, викладені в Законі України «Про Митний тариф України»(1,6 Основні правила інтерпретації УКТЗЕД), в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму - 12590, 50 грн.;

Згідно з п. 123.1 ст. 123 ПКУ у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Також, відповідно до п. 123.2 ст. 123 ПКУ використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених п. 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

На підставі вищевикладеного, відповідачем 19.08.2011 було видано оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів також зазначає, що в матеріалах митного оформлення та судової справи відсутні документи, що свідчать про звернення позивача перед здійсненням митного оформлення імпортованого товару за отриманням попереднього рішення про класифікацію та кодування товару в УКТЗЕД, тобто, позивач самостійно визначав та вказував код товару у ВМД.

Таким чином, податкові повідомлення рішення є такими, що відповідають вимогам чинного законодавства України. Колегія суддів вважає, що митний орган правомірно дійшов висновку про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість, ввізного мита, штрафних санкцій, оскільки позивачем при декларуванні товару було допущено помилку, а саме, код товару був самостійно заявлений позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Татьяна»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.