Ухвала суду № 24368295, 24.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2036/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

Іменем України

"24" травня 2012 р. м. Київ

колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенко Я.М., Степанюка А.Г.

за участю секретаря Масон Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволені позову.

В судове засідання з'явилися апелянт та представник позивача.

Апелянт підтримав апеляційну скаргу, наполягав на її задоволенні, вказує, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини справи, зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.04.2011 по 05.04.2011 ДПІ у Миронівському районі Київської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків TOB «СП Радоніс»за 2009-2010 р.р.

За результатами перевірки складено Акт №167/23-011/00951770 від 05.04.2011, згідно з яким зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також ст.ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; визнано, що підприємством завищено суму податкового кредиту за жовтень 2009 р. в сумі 27894 грн. 14 коп., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 р. в сумі 27894 грн. 14 коп.; завищено суму податкового кредиту за листопад 2009 р. в сумі 13133 грн. 80 коп., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за грудень 2009 р. в сумі 13133 грн. 80 коп., завищено суму податкового кредиту за грудень 2009 р. в сумі 48138 грн. 20 коп., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 р. в сумі 48138 грн. 20 коп.; завищено суму податкового кредиту за січень 2010 р. в сумі 58907 грн. 00 коп., завищено суму податкового кредиту за березень 2010 р. в сумі 142953 грн. 67 коп., в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за квітень 2010 р. в сумі 142953 грн. 67 коп.

На підставі Акту перевірки №167/23/011/00951770 від 05.04.2011 року ДПІ у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112353 від 19.04.2011 про донарахування податку на додану вартість у сумі 509299 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, що у 2009-2010 роках позивач придбавав у ТОВ «СП Радоніс»сільськогосподарську продукцію: пшеницю, ячмінь. Придбання товарів здійснювалось позивачем без укладення письмових договорів, оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «СП Радоніс».

На виконання умов цих усних правочинів TOB «СП Радоніс»поставило Покупцю товар на загальну суму 465005,95 грн. у 2009 р. та 1281156 грн. у 2010 р. Факт поставки товару оформлювався видатковими накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача. Контрагент позивача при здійсненні поставок оформив належним чином видаткові накладні (усього у 2009 р. - 11 видаткових накладних, перша - від 25.10.2009, остання - від 31.12.2009, а у 2010 р. - 21 видаткова накладна, перша - від 19.01.2010, остання - від 13.03.2010).), а також податкові накладні на суму 1211164 грн. (у т.ч. ПДВ на суму 201860,7 грн.), які позивачем у подальшому було надано на перевірку (усього у 2009 р. - 11 податкових накладних, перша - від 25.10.2009, остання - від 31.12.2009, а у 2010 р. - 21 податкова накладна, перша - від 19.01.2010, остання - від 13.03.2010).

Транспортування придбаного товару проводилось TOB «СП Радоніс»за власний рахунок, що підтверджується товарно-транспортними накладними

Оприбуткування товару та подальше зберігання відбувалось в складських приміщеннях філії ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів».

В рахунок оплати отриманих товарів позивач на користь TOB «СП Радоніс»перерахував грошові кошти в розмірі 1281156 грн., що підтверджується банківськими виписками, які також було надано відповідачу.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу

Так, підпунктами 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Як встановлено судом першої інстанції, та з чим погоджується колегія суддів, під час розгляду даної справи судом встановлено, що укладен між позивачем та його контрагентом правочини за період 2009-2010 років не віднесено законом до нікчемних та відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

А тому, висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю TOB «СП Радоніс», є безпідставним та необгрунтованим.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, нормами Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка сама по собі є єдиною і достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкові накладні, які використав позивач для формування податкового кредиту, містять усі дані стосовно змісту операції з поставки товару, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

В Акті перевірки відповідачем наведено перелік податкових накладних, які були виписані TOB «СП Радоніс»для позивача. Таким чином, при отриманні податкових накладних від TOB «СП Радоніс», які засвідчують придбання пшениці та ячменя, у позивача виникло право на податковий кредит з ПДВ в 2009-2010 рр., в результаті чого підприємством було правомірно заявлено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за 2009-2010 рр.

Податкові накладні, які надавались для проведення перевірки, є документами, що засвідчують факт придбання платником податків товару, з дати отримання яких, згідно із приписами підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у платника виникає право на податковий кредит та які, виходячи із змісту підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону, підтверджують право платника податку на включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку на додану вартість.

А тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доказано факту порушення позивачем п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п. 7.4, п.п.7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та відсутні підстави для висновку про порушення публічного порядку при укладанні спірного правочину, оскільки не вбачається порушення ст. 228 Цивільного кодексу України та не доведено, що метою укладання правочину є настання протиправних наслідків.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів» до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 06.10.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 29 травня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я.М. Василенко

А.Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлений 29 травня 2012 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М

Степанюк А.Г.