Ухвала суду № 24368278, 17.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/89/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Уманської об»єднаної державної податкової інспекції Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Уманьавтодор»до Уманської об»єднаної державної податкової інспекції Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ВАТ «Уманьавтодор»(далі -Позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Уманської об»єднаної державної податкової інспекції Черкаської області (далі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2011 року №0000942310 та №0000952310/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Позивач є юридичною особою (ідентифікаційний код 14196857) та зареєстрований виконавчим комітетом Уманської міської ради Черкаської області 27.06.1996 року, перебуває на обліку у Відповідача та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №32268831 від 09.09.1997 року.

Відповідачем за період з 10.10.2011 року по 18.10.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт № 934/23/14196857 від 25.10.2011 року.

В ході проведення перевірки виявлені порушення Позивачем вимог: пп.5.3.9 п.5.3, 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягає в завищенні від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток за 2010 рік в сумі 1 398 166,00грн.; пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає в заниженні податку на додану вартість в сумі 279 634,00грн., в тому числі: за грудень 2010 року в сумі 4 481,00грн., за березень 2011 року в сумі 275 153,00грн.

На підставі вказаного акту 10.11.2011 року Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0000942310 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 280 755,25грн. та №0000952310/0 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 1 398 166,00грн., та відповідно до п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) накладено штраф у розмірі 1 120,25грн.

Твердження відповідача про нікчемність угод, укладених Позивачем із ТОВ «СпецТехноСтрой»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, за перевіряємий період спростовується письмовими доказами, що маються в матеріалах справи.

Зокрема, між Позивачем і ТОВ «СпецТехноСтрой»укладений договір про надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів на загальну суму 1 186 249,00 грн., в т.ч. податок на додану вартість 197 708,00 грн. у зв'язку з проведенням Позивачем робіт по будівництву міжнародної автомобільної дороги державного значення Київське півкільце (Т-10-27) та міжнародної автомобільної дороги державного значення Стрий-Тернопіль-Кіровоград -Знам'янка (через Вінницю).

Здійснення транспортування придбаних Позивачем будівельних та інших матеріалів підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, товарно-транспортними накладними, зі змісту яких випливає який саме вантаж перевозився, пункти його навантаження та розвантаження, а також визначають постачальників і замовників по виконанню робіт з будівництва доріг.

Вищевказані первинні документи не визнані недійсними, а тому є належними та допустимими доказами.

Крім того, перевезення частини вантажів за вказаним договором проводилося автомобілями, зареєстрованими за ТОВ «Донецька автомобільна група». Автомобілі цього товариства здійснювали перевезення призначеного для Позивача вантажу, оскільки надавалися транспортні послуги для ТОВ «СпецТехноСтрой» відповідно до укладеного між даними підприємствами договору від 01.08.2010 року за №06-10 про надання послуг по транспортуванню сипучих матеріалів.

Отже, ТОВ «СпецТехноСтрой» виконало покладені на нього зобов'язання договором про надання автотранспортних послуг по перевезенню вантажів для ВАТ «Уманьавтодор», що свідчить про реальність здійснення господарської операції.

Крім того, згідно пояснень ОСОБА_3, відібраних відділом податкової міліції Уманської ОДПІ, вбачається, що останній здійснив реєстрацію підприємницької діяльності із зазначенням виду діяльності -організація оброблення вантажів та зареєструвався як платник податків на додану вартість від імені своєї матері ОСОБА_2 Для виконання робіт з розвантаження та прибирання вагонів зі шлаками для Позивача відповідно до укладеного договору за №03 від 07.06.2010 року офіційно наймалися працівники.

Згідно довідки Державної податкової інспекції в Маньківському районі від 10.06.2011 року за №9/17-1245409680, в якій на обліку перебувала ПП ОСОБА_2, зазначено, що для проведення зустрічної звірки по господарських взаємовідносинах з Позивачем приватним підприємцем ОСОБА_2 надано пояснюючий лист, податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт, виписки про рух коштів на рахунку, що стосуються операцій по розвантаженню і прибиранню вагонів на Уманському паливному складі. Вартість наданих послуг склала 476 430,00 грн., розрахунки проведено у безготівковій формі. Вивантаження та прибирання вагонів здійснювалося найманими, суб»єктом господарської діяльності ОСОБА_2, працівниками самостійно.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність порушень виконання замовлених робіт згідно договору, що свідчить про його реальність та спрямованість на настання юридичних наслідків, досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Крім того, належне виконання угод, укладених Позивачем з ТОВ «СпецТехноСтрой»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, підтверджується, зокрема, податковими накладними за №226 від 06.09.2010 року, №236 від 20.09.2010 року, №239 від 23.09.2010 року, №369 та №382 від 09.10.2010 року, №399 від 20.10.2010 року, № 423 від 29.10.2010 року, №524 від 14.11.2010 року, №570 від 19.11.2010 року та інш., а також податковими накладними за №1 від 18.06.2010 року, №2 від 30.06.2010 року, №3 від 14.07.2010 року, №4 від 30.07.2010 року, №5 від 09.08.2010 року, №6 від 20.08.2010 року, №7 від 25.08.2010 року та інш.

Згідно пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на момент спірних правовідносин), податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є придбання товарів (послуг), підтверджене податковими накладними чи митними деклараціями.

За визначенням пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу (далі - Кодекс) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає в тому числі і в разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Кодексу).

Відповідно до п.198.6 ст.198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема, статтею 9, передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно акту перевірки вбачається, що порушень при оформленні доданих до матеріалів справи накладних не встановлено.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо оформлення належним чином первинних документів Позивача, що є підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»додані до матеріалів справи податкові накладні виписані особою, яка на момент їх оформлення була платником податку на додану вартість, контрагенти Позивача під час здійснення господарських операцій перебували на обліку в органах Державної податкової інспекції, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ.

Згідно визначення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зміст укладених між Позивачем та його контрагентами договорів не суперечить актам цивільного законодавства.

Крім того, відсутні факти невідповідності предмету договору дійсним намірам сторін та спрямованість цих намірів на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору.

Дії Позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, а його право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування підтверджується наявністю належним чином оформлених документів, зокрема, податковими накладними.

Відповідачем на виконання положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних та допустимих доказів у підтвердження правомірності вчинених ним дій. Водночас, Позивачем в повному обсязі обґрунтовано та доведено заявлені ним позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Уманської об»єднаної державної податкової інспекції Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 21 травня 2012 року.