Ухвала суду № 24366513, 22.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7930/11 Головуючий у 1-й інстанції: Грицаєнко О.Л.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області -ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс»до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Автогазсервіс»звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.09.2011 року № 0000752301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 15083,00 грн., за штрафними санкції у сумі 3771,00 грн., всього в сумі 18854,00 грн.; № 0000742301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 31914,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 4726,00 грн., всього в сумі 36640,00 грн.; № 0000762301 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 181742,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 191590,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 60383,00 грн., всього в сумі 433715,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають дійсності та є лише припущенням посадових осіб відповідача щодо нікчемності угод, укладених позивачем з його контрагентом та фіктивності господарських операцій. Такий висновок відповідача позивач спростовує тим, що господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року задоволено даний позов. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 28.09.2011 року № 0000752301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 15083,00 грн., за штрафними санкції у сумі 3771,00 грн., всього в сумі 18854,00 грн.; № 0000742301 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем у сумі 31914,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 4726,00 грн., всього в сумі 36640,00 грн.; № 0000762301 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2010 рік на суму 181742,00 грн., за І квартал 2011 року на суму 191590,00 грн., за ІІ квартал 2011 року на суму 60383,00 грн., всього в сумі 433715,00 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області -ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ТОВ «Автогазсервіс»зареєстровано Черкаською районною державною адміністрацією 12.12.2002 року.

Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та згідно направлень № 107/01-044 від 15.08.2011 року, № 108 від 23.08.2011 року, № 115/01-044 від 09.09.2011 року посадові особи відповідача провели планову виїзну перевірку ТОВ «Автогазсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт від 20.09.2011 року № 188/23-010/14210037, за змістом якого в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п.7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ на суму 19131,00 грн. Крім того, встановлено порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.2.1 п. 8.2, п.п. 8.3.1 п. 8.3 ст. 8, п.п. 11.2.3 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач занизив податок на прибуток всього на суму 38378,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Черкаському районі Черкаської області прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.09.2011 року № 0000742301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 44719,00 грн.; № 0000752301, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 23771,00 грн.; № 0000762301, яким зменшено позивачу суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток всього на 565843,00 грн., застосовано штрафні санкції у розмірі 1,00 грн.

Згідно акту перевірки підставою для висновку про порушення позивачем норм зазначеного вище законодавства відповідач вважає те, що позивач мав взаємовідносини з суб'єктами господарювання, метою яких було надання позивачу робіт та послуг, зокрема, із ПП «Торгкомерс-2009». Відповідач вважає операції з надання робіт та послуг за участю ПП «Торгкомерс-2009»такими, що не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними. Згідно акту перевірки вказаного підприємства № 489/23-2/36299933 від 18.02.2011 року встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та ознаки фіктивної діяльності: підприємства декларують відсутність основних виробничих фондів, рухомого та нерухомого майна, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, чисельність працюючих 1 особа, що є неможливим для фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємствами будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність спірних господарських операцій належними доказами, що спростовує висновки відповідача про наявність порушень в діях позивача норм чинного законодавства України та є підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин визначався Законом України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.1 п 7.2 вказаної статті платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по-батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпункт 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2 вказаної статті передбачає, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом першої інстанції було встановлено, що податкові накладні № 1656 від 31.05.2010 року, № 1652 від 28.05.2010 року, № 1184 від 29.04.2010 року, виписані контрагентом позивача ПП «Торгкомерс-2009», на підставі яких позивач включив ПДВ до складу податкового кредиту за відповідний період 2010 року, відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 зазначеного вище Закону.

Разом з тим, за змістом п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на додану вартість на податковий кредит наступають тільки при здійсненні господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Згідно зі ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства; факти здійснення господарських операцій підтверджуються первинними документами.

На підтвердження реальності вчинення спірних господарських операцій щодо поставки товарів позивачем було надано видаткову накладну від 31.05.2010 року № 1656 щодо поставки модулю з рамою під газову колонку вартістю 37000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 6166,67 грн., видаткову накладну від 28.05.2010 року № 1652 щодо поставки товару на загальну суму 23000,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 3833,33 грн.; видаткову накладну від 29.04.2010 року № 1184 щодо поставки колонки газороздаточної «Шельф 100-2LPG»на суму 30500,00 грн., в тому числі ПДВ у сумі 5083,33 грн., податкові накладні № 1656 від 31.05.2010 року, № 1652 від 28.05.2010 року, № 1184 від 29.04.2010 року, книгу реєстрації довіреностей.

Беручи до уваги зазначені докази, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем дотримано вимоги ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо підтвердження факту здійснення господарських операцій, зокрема, щодо придбання у ПП «Торкомерс-2009»товарів, що підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку. Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, суд встановив, що позивач надав належні підтверджуючі первинні документи, які свідчать про здійснення господарських операцій і мав право на формування податкового кредиту згідно податкових декларацій. Порушення позивачем Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні.

Зважаючи на вищевикладені положення законодавства та встановлені обставини справи, враховуючи те, що на момент здійснення спірних операцій ПП "Торгкомерс-2009" було зареєстроване платником податку на додану вартість, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Висновок відповідача про те, що позивач не мав правових підстав відносити до податкового кредиту суми за податковими накладними, виданими його контрагентом, є помилковим, оскільки те, що контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, що відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Згідно із абзацом 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У акті перевірки відповідач зазначив, що проведеною перевіркою відображеного показника за 2009 рік в сумі 4824306,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2009 року в сумі 1915392,00 грн., на підставі таких документів: оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерських рахунках 20 «виробничі запаси», 22 «малоцінні та швидкозношуючі предмети», 23 «виробництво», 28 «товари», 31 «рахунки в банках», 371 «розрахунки за виданими авансами», 63 «розрахунки з постачальниками», 92 «адміністративні витрати», 91 «загальновиробничі витрати», 93 «витрати на збут»та накладних на придбання товарів, актів виконаних робіт, встановлено завищення задекларованих ТОВ «Автогазсервіс»показників у рядку 04.1 декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, посуг), крім визначених у 04.11»всього в сумі 86966,00 грн. в зв'язку з віднесенням до складу витрат на придбання товарів вартості безтоварних операцій, проведених із суб'єктами господарювання, діяльність яких визнана фіктивною, а саме з ПП «Торгкомерс-2009». Крім того, в акті вказано, що дані обставини підтверджуються документальною позаплановою перевіркою ПП «Торгкомерс-2009»за актом перевірки від 18.02.2011 року № 489/23-2/36299933 за період з 22.01.2009 року по 31.12.2010 року, проведеною ДПІ у м. Черкаси, в ході якої з'ясовано, що ПП «Торгкомерс-2009»не здійснювало ніякої фінансово-господарської діяльності, робіт не виконувало, послуг не надавало.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 року у справі № 2а/2370/1615/2011 за позовом ТОВ «Автогазсервіс»до ДПІ у Черкаському районі Черкаської області про скасування податкових повідомлень-рішень, залишено без змін постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 13.05.2011 року, якою позов задоволено та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Черкаському районі від 03.09.2010 року №0000532301/0, від 04.10.2010 року №0000532301/1 та від 15.12.2010 року №0000532301/2 щодо визначення позивачу суми зобов'язання з ПДВ.

Предметом розгляду даної справи були відносини між ТОВ «Автогазсервіс»та ПП «Торгкомерс-2009»щодо купівлі-продажу обладнання крана підвісного електричного загального призначення ГОСТ 7890-73 зав.49132-7-2 Б/В та виконання ремонтно-налагоджувальних робіт по встановленню крана. Згідно висновку суду апеляційної інстанції позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку (ПДВ) у зв'язку з придбанням товарів та одержанням робіт (послуг) від ПП «Торгкомерс-2009», що підтверджені податковими накладними за господарськими угодами.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень як неправомірних.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області -ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.