Ухвала суду № 24366517, 22.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10463/11/2670( у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -Виндюка Ігоря Григорійовича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Представництва «Банковні інститут висока школа а.с.»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2011 року Представництво «Банковні інститут висока школа а.с.»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач, на його думку, дійшов помилкового висновку про порушення позивачем пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 166576,00 грн. та пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а», «б»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43289,27 грн. На думку позивача висновки, викладені в акті не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому вважає податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками даного акту, незаконними, прийнятими з перевищенням повноважень та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 року задоволено даний позов. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000052204/0 від 02 лютого 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва, в частині нарахування 165988,00 грн. податку на прибуток іноземних юридичних осіб та відповідних штрафних санкцій. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000111705 від 02 лютого 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва, в частині нарахування 43289,27,00 грн. податку з доходів фізичних осіб та відповідних штрафних санкцій

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -Виндюк Ігор Григорійович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку Представництва «Банковні інститут висока школа а.с.»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 травня 2008 року по 30 червня 2010 року.

За результатами даної перевірки був складений акт № 70/22-04-26607277 від 13 січня 2011 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства на суму 166576,00 грн. та пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, пп. «а»п. 17.2 ст. 17, пп. «а», «б»п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого позивачем занижено суму податку з доходів фізичних осіб в розмірі 43289,27 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі були прийняті податкові повідомлення рішення № 0000052204/0 та № 0000111705 від 02 лютого 2011 року, якими позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 265402,50 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що операції, які відповідач вважає фіктивними, підтверджені належними доказами, а, отже, є товарними та реальними, у зв'язку з чим спірні рішення відповідача є безпідставними та необґрунтованими, що є підставою для їх скасування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що висновок відповідача про заниження позивачем сум податку на прибуток підприємств ґрунтується на тому, що вказане відбулось в результаті господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Торен Трейд», ТОВ «Аметт»та ТОВ «Леміш груп».

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що між позивачем та вказаними вище суб'єктами господарювання було укладено ряд договорів, на підтвердження виконання яких позивачем було надано акти здавання приймання послуг, платіжні доручення, рахунки-фактури, виписка з банку, а також продукцію, яку виготовляло та розповсюджувало для Представництва ТОВ «Леміш груп», акт надання юридичних послуг, платіжні доручення, рахунки-фактури, а також виписка з банку.

Суд першої інстанції встановив, що зазначені документи також оформлені належним чином, містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, відтиски печаток, що в свою чергу дає підстави вважати реальне здійснення господарських операцій за договорами № 19-34-07 від 20 січня 2009 року та № 3-03/09 від 03 березня 2009 року.

Також судом першої інстанції було встановлено, що відповідач прийшов до висновку про фіктивність підприємницької діяльності ТОВ «Леміш груп»та ТОВ «Алметт»у зв'язку з тим, що відповідно до інформації, отриманої від ГВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва службовими записки від 03 листопада 2010 року № 4991/7вх/26-09/6 та від 13 січня 2011 року № 101/7вх/26-09/6 було повідомлено, що вказані підприємства використовуються невстановленими особами в протиправній схемі незаконного переведення безготівкових коштів в готівку та незаконного завищення валових витрат для реально діючих підприємств. Окрім того, відповідач вказує, що відносно посадових осіб ТОВ «Алметт»порушено кримінальну справу щодо створення підприємства на підставну особу без мети зайняття підприємницькою діяльністю та подальше ухилення від сплати податків, досудове слідство по якій проводиться СУ ПМ ДПА України. Станом на 13 січня 2011 року СУ ПМ ДПА України порушено кримінальну справу № 69-107, за ознаками злочинів, передбачених ст. ст. 205, ч. 2 ст. 212, ч. 3, ч. 5 ст. 191 КК України.

Однак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність такого висновку податкового органу, оскільки цей висновок не підтверджений відповідними доказами.

Так, матеріали справи містять запити ДПІ у Солом'янському районі м. Києва до ДПА України з проханням надати інформацію про хід досудового слідства у кримінальній справі № 69-107 та до ДПІ у Печерському районі м. Києва, згідно якого відповідач просить надати завірені належним чином копії документів, які могли би підтвердити позицію податкового органу щодо ТОВ «Леміш Груп»та ТОВ «Алметт», однак відповіді на них надано не було.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не надано до суду належних та допустимих фактичних даних на підтвердження обставин, які слугували підставою для зменшення позивачу розміру валових витрат в сумі 360000,00 грн.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності віднесення позивачем сум податку на прибуток підприємств, які виникли у зв'язку із оплатою за послуги, надані позивачу ТОВ «Алметт»та ТОВ «Леміш груп», враховуючи таке.

Відповідно п. 2.1. ст. 2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку є з числа резидентів -суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 Закону валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В свою чергу, під терміном "господарська діяльність" слід розуміти будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 ст. 1 Закону).

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Судом першої інстанції було встановлено наявність актів здавання-приймання послуг, платіжні доручення, рахунки-фактури, виписки з банку, акт надання рекламних послуг, акт надання юридичних послуг до укладених договорів, а також самі договори.

Перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою робіт контрагентів на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Крім цього, між Представництвом «Банковні інститут висока школа а.с.»та ТОВ «Торен Трейд»(виконавець) 01 жовтня 2009 року було украдено господарський договір № 01/10, згідно з умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги позивачу по розробці концепції і електронної версії презентації навчально-методичних комплексів на сайті Представництва.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Торен Трейд»розробив та виготовив позивачу слайди навчально-методичних комплексів, за допомогою яких в рамках викладацького процесу студентам доносились знання тієї чи іншої навчальної дисципліни.

Податковий орган вважає, що витрати за вказані послуги на суму 303951,00 грн. є витратами, що пов'язані з рекламними заходами, та відповідно до пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»відносяться до витрат подвійного призначення, для яких передбачено особливий порядок обліку, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в розмірі 75988,00 грн.

Колегія суддів вважає безпідставним такий висновок відповідача з огляду на наступне.

Згідно з пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно робіт, послуг, що продаються (надаються) такими платниками податку, зокрема витрати на організацію прийомів, презентацій, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг (виконання робіт) з рекламними цілями, відносяться до витрат на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю такого платника, які включаються до складу валових витрат платника податку, але не більше двох відсотків від оподатковуваного прибутку платника за попередній звітній (податковий) рік.

Статтею 1 Закону України «Про рекламу»визначено, що заходи рекламного характеру -заходи з розповсюдження реклами, які передбачають безоплатне розповсюдження зразків товарів, що рекламуються, та/або їх обмін споживачам однієї кількості чи одного виду товарів, що рекламуються, на інший; реклама -інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

За змістом листа ДПА України від 03 червня 2002 N 3428/6/15-1215-26 реклама -це спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка поширюється у будь-якій формі та у будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку; витрати, що пов'язані з рекламними заходами, відповідно до пп. 5.4.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" відносяться до витрат подвійного призначення, для яких п. 5.4 передбачено особливий порядок обліку. Суть подвійного призначення полягає у тому, що такі витрати можуть включатися до складу валових витрат у повному обсязі, тобто нелімітовані витрати, та до витрат з відповідним обмеженням, тобто лімітовані.

Нелімітовані витрати -це витрати на проведення перепродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку, а до лімітованих витрат відносяться витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і розповсюдження подарунків, включаючи безоплатну роздачу зразків товарів або безоплатне надання послуг з рекламними цілями. Зазначені витрати включаються до валових витрат підприємства у розмірі, що не перевищує 2% від оподатковуваного прибутку за попередній звітний (податковий) квартал.

Однак необхідно зазначити, що позивач є вищим навчальним закладом, основною діяльністю якого є послуга з надання освіти.

Використання слайдів з навчально-методичними комплексами використовуються позивачем в навчальному процесі, а саме при проведенні лекцій, семінарських занять. Тобто використання їх вже не передбачає отримання прибутку, оскільки студент на відміну від абітурієнта вже оплатив навчання. При цьому студент знайомиться з даним матеріалом не з метою сформувати обізнаність про позивача, а використовується студентом, викладачем з метою надання освітньої послуги. Окрім того, використання таких слайдів є вимогою чеського вузу «БІВШ». Тобто виготовлені ТОВ «Торен Трейд»слайди з навчально-методичними комплексами не є рекламною продукцією чи заходом рекламного характеру. Термін «презентація», використаний в договорі не може застосовуватися в розумінні пп. 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а використовується в розумінні однієї з форм навчального процесу позивача.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість дій податкового органу щодо корегування валових витрат позивача в сторону їх зменшення, що стало підставою для визначення сум податку на прибуток підприємств в розмірі 75988,00 грн.

Судом першої інстанції було встановлено, що слайди не розповсюджувались, а використовувались під час навчального процесу. Дані слайди не містять інформації про позивача, а лише відображають зміст лекцій (слайди додано до матеріалів справи).

Крім цього, згідно з відомостей по виплаті заробітної плати в період з травня 2008 року по січень 2009 року позивачем виплачувалися працівникам кошти в сумі 288595,10 грн., які у бухгалтерському обліку нарахування, виплати та оподаткування та у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку по формі 1 ДФ не відображалися.

На підставі вказаних відомостей відповідач прийшов до висновку про заниження Представництвом «Банковні інститут висока школа а.с.»податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 43289,27 грн.

Проте, колегія суддів вважає правильним критичне сприйняття судом першої інстанції такого висновку податкового органу, оскільки відповідно до змісту цих відомостей вони не можуть вважатись документами, які відображають об'єкт оподаткування по податку з доходів фізичних осіб, враховуючи наступне.

Пунктами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88.

Первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Документ має бути підписаний особисто керівником, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Згідно до пункту 2.8 Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актами.

Так, Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями).

У пункті 1.2 Положення зазначено, що виплати, пов'язані з оплатою праці, -виплати, що віднесені до фонду оплати праці, а також до інших виплат, що не належать до цього фонду згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5; касові документи -документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку; касові операції -операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку;

Відповідно пункту 3.1 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно пункту 3.8 Положення виплати, пов'язані з оплатою праці, проводяться касиром підприємства або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача чи за видатковими відомостями (відомостями на виплату грошей).

На титульній сторінці видаткової відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень - словами, копійок - цифрами).

Додатком 1 до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затверджено форму, за якою здійснюється виплата грошей фізичним особам - відомість на виплату грошей, де зазначені необхідні реквізити, які має містити даний документ.

Окрім того, наказом Міністерства статистики України від 22 травня 1996 року № 144 «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками і службовцями по заробітній платі»затверджено типову форму П-49 «Розрахунково-платіжна відомість», згідно якої може здійснюватися виплата грошей фізичним особам. Так, дана форма теж містить дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера та назву юридичної особи.

Досліджуючи відомості, на підставі яких податковим органом було донараховано позивачу суми податку з доходів фізичних осіб, судом першої інстанції було встановлено, що вони не відповідають законодавчо встановленим вимогам, які є обов'язковими для юридичної сили (значення) такого роду документу.

Зокрема, ці відомості не містять назви підприємства, тобто позивача, не містять дозвільного напису про видачу готівки за підписами керівника Представництва і головного бухгалтера, а тому не можуть бути документами, які свідчать про виплату коштів (а саме заробітної плати) працівникам підприємства.

За результатами порівняння бухгалтерської документації Представництва «Банковні інститут висока школа а.с.», яка використовувалась позивачем у перевіряємий період із відомостями, судом першої інстанції було встановлено, що взяті для аналізу документи не є ідентичними за своєю формою, а саме: відомості Представництва завжди містять дозвільний напис проректора, який засвідчений печаткою позивача, а також підпис головного бухгалтера, який теж скріплений цією ж печаткою; відомості ж, які надані відповідачем, в жодному екземплярі не скріплені печаткою, а також в усіх них відсутній дозвільний напис. Більше того, деякі із цих відомостей взагалі не містять ані підпису керівника, ані підпису головного бухгалтера.

Оскільки судом першої інстанції було встановлено невиконання відповідачем обов'язку щодо доведення правомірності прийняття спірних рішень на виконання положень ст. 71 КАС України, а відповідачем надано документи на обґрунтування доводів позовної заяви, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню в межах позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -Виндюка Ігоря Григорійовича -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 січня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.