Ухвала суду № 24365831, 17.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5867/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Т.Ю.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів -Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

при секретарі Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгова система-Київ»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Єдина торгова система-Київ»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекція у Дніпровському районі м. Києва (далі -відповідач або податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення №0020751540/0 від 28.10.2010 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом було складено акт перевірки неподання позивачем розрахунку по збору за право використання місцевої символіки № 1666 (7916-15/32959643) від 18.10.2010 р., в якому відображено порушення позивачем вимог п.п 6.5 р. 6 Рішення Київської міської ради народних депутатів від 15.02.1994 р. № 7 "Про введення збору за право використання символіки м. Києва". Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло в результаті неподання позивачем розрахунків по збору за право використання місцевої символіки за 1-й та 2-й квартали 2010 р.

На підставі висновку вказаного акта, відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0020751540/0 від 28.10.2010 р., яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

Обговорюючи правомірність вказаного податкового повідомлення-рішення колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 року №56-93 «Про місцеві податки і збори»(далі - Декрет) збір за використання місцевої символіки належить до місцевих податків і зборів. Статтею 12 вказаного Декрету визначено, що збір за право на використання місцевої символіки справляється з юридичних осіб і громадян, які використовують цю символіку з комерційною метою.

Дозвіл на використання місцевої символіки (герба міста або іншого населеного пункту, назви чи зображення архітектурних, історичних пам'яток) видається відповідними органами місцевого самоврядування.

Граничний розмір збору за право на використання місцевої символіки не повинен перевищувати з юридичних осіб - 0,1 відсотка вартості виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг з використанням місцевої символіки, з громадян, що займаються підприємницькою діяльністю, - п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з Положенням про збір за право використання місцевої символіки міста Києва, затвердженого рішенням ХІІ сесії четвертого скликання Київської міської ради від 09.03.2006 року № 149/3240 (далі - Положення) платниками збору є юридичні особи, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, філії та інші відокремлені підрозділи підприємств і організацій, які здійснюють діяльність на території м. Києва, а також окремі громадяни, які в установленому порядку займаються підприємницькою діяльністю і використовують символіку м. Києва з комерційною метою, крім підприємств, установ та організацій, а також інших суб`єктів підприємницької діяльності, які використовують у найменуваннях слово Київ та похідні від нього для визначення свого місцезнаходження.

Пунктом 1.2 Положенням визначено, що до місцевої символіки відносяться герб м. Києва; прапор м. Києва; назви (похідні від назв) історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються в найменуваннях підприємств або окремих видах продукції ( крім найменувань, які слугують для визначення місцезнаходження ); зображення об'єктів історичних пам'яток міста згідно з Переліком, які використовуються при виготовленні друкованої (за виключенням бланків ділових паперів), сувенірної, рекламної продукції тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, використання позивачем у своїй назві слова «Київ», обумовлено місцем його знаходження, а саме: вул. Сосюри, 68, м. Київ. Використання слова "Київ" в назві з іншою метою, ніж визначення місця знаходження підприємства, не здійснюється. Товариство входить до групи компаній російсько-шведської компанії "Єдина торгова система" (ЄТС), які знаходяться в різних містах країн СНД, Європи та Азії. Серед інших, підприємствами, що входять до зазначеної групи компаній є, зокрема, такі суб'єкти господарювання як Товариство з обмеженою відповідальністю «Єдина торгова система-Урал», «Єдина торгова система-Казахстан», «Єдина торгова система-Україна», «Єдина торгова система-Скандинавія».

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач використовує у своїй назві слово «Київ» лише з метою визначення свого місцезнаходження, а отже він не є платником збору за право на використання місцевої символіки.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 06.10.2011 року №К-26381/10.

З урахуванням викладеного вище, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекція у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Бабенко К.А

Мельничук В.П.

Повний текст ухвали виготовлено 22.05.2012 року.