Ухвала суду № 24365824, 17.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5853/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів -Бабенка К.А., Мельничука В.П.,

при секретарі Конюшенко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеїн Комунікейшнз»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Каффеїн Комунікейшнз»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (далі -відповідач або податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.10.2010 року №0002402310/0 та від 20.01.2011 року №0002402310/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які прибули в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, під час проведення якої податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем ст. 3, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначене порушення, на думку податкового органу, виникло в результаті включення до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням послуг, наданих ТзОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж», яке не подало у строк та на день проведення перевірки податкову декларацію з ПДВ або декларація з ПДВ визнана «недійсною»та, відповідно, не задекларувало свої податкові зобов'язання за травень, червень 2010 року в розмірі 227 416 грн.

За результатами вказаної вище перевірки податковим органом складено акт від 05.10.2010 року №197/23-50/32775064, на підставі висновків якого було прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.10.2010 року №0002402310/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 341 125 грн., в тому числі за основним платежем -227 416 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -113 709 грн. В ході апеляційного узгодження зазначене податкове повідомлення-рішення було залишене без змін.

Так, 01.03.2010 року між позивачем (замовник) та ТзОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж»(виконавець) укладено договір №010310 про надання послуг/виконання робіт (виробництво та поширення рекламної продукції. Окрім цього, зазначеними особами також укладено додаткові угоди. Судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення господарських операцій ТзОВ «Виробнича фірма «Сервіс-Престиж»було включено до Єдиного державного реєстру, а також перебувало на обліку платника податків.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, для підтвердження включення витрат на маркетинг до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», а саме: документи, що підтверджують факт отриманням маркетингових послуг від другої особи; документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на послуги підтверджуються відповідними документами, зокрема: копії господарських договорів та додаткових угод, актами здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунками-фактурами, адресною програмою розповсюдження реклами, актами здачі виконаних робіт замовника реклами та податковими накладними, а відтак висновок податкового органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ, нарахованих (сплачених) у зв'язку з придбанням маркетингових послуг, наданих ТОВ «Травітас»є помилковим.

Зазначена позиція узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 03 березня 2012 року №К-17874/10.

Окрім цього, колегія суддів зазначає, що у пункті 1.3 статті 1 Закону України №168/97-ВР, платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п.10.2 ст.10 цього Закону платники податку, визначені у п.п. "а" п.10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Таким чином, відповідальність за сплату ПДВ до бюджету несе особа, що формує дані податкового обліку з цього податку, а не контрагент такої особи.

Слід зазначити, у постановах Верховного Суду України від 09.09.08р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, позиція суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 липня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Бабенко К.А

Мельничук В.П.

Повний текст ухвали виготовлено 22.05.2012 року