Ухвала суду № 24363288, 15.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12830/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А, Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод»-ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідмлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2011 року Орендне підприємство «6-й Київський авторемонтний завод»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідмлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, на його думку, відповідачем безпідставно застосовано ст. 126 Податкового кодексу України при визначені штрафу податковим повідомленням-рішенням від 26.08.2011 року № 0007081502 у розмірі 50 % від суми узгодженого зобов'язання, оскільки зазначена норма не передбачає такий розмір штрафу, а також невідповідністю сум узгоджених зобов'язань внаслідок подання 16.06.2011 року позивачем уточнюючого розрахунку земельного податку, що, як наслідок, призвело до завищення розміру суми штафу застосованого відповідачем. У зв'язку з цим позивач вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та просить скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2011 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представник Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод»-ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету за 2008 , 2009 , 2010 роки та січень-травень 2011 року.

За наслідками вказаної перевірки складено акт № 9496/15-3-21534645 від 26.08.2011 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань по земельному податку.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.08.2011 року № 0007081502, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50 % у сумі 114570,32 грн.; № 0007071502, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 20 % у сумі 85205,01 грн.; № 0007061502, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 6344,44 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірні повідомлення-рішення відповідача є правомірними та такими, що прийнято в межах його повноважень та у зв?язку з виявленими порушеннями позивачем норм чинного законодавства України.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що факт несвоєчасної сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по земельному податку, розмір сум погашення податкового боргу та дати сплати податкового боргу, визначені, доданим до акту перевірки реєстром повідомлень форми "Ш", позивачем не заперечувався.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення до набрання чинності Податковим кодексом України 01.01.2011 року був Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 51.1 ст. 5 вказаного Закону визначено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями стало те, що позивач сплатив самостійно узгоджену в податкових деклараціях суму податкових зобов'язань з земельного податку з порушенням граничних строків, про що свідчать відомості реєстру повідомлень форми "Ш", доданого до акту перевірки.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідачем в акті перевірки та в податковому повідомленні-рішенні № 0007081502 від 26.08.2011 року про порушення позивачем строків перерахування податкового зобов'язання за 2008, 2009, 2010 роки на норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, оскільки відповідачем правильно вирішувалося питання про наявність в діях відповідача порушень податкового законодавства та наявність підстав для застосування до нього фінансових санкцій на підставі норм законодавства, що діяли на час вирішення даного питання, в той час як розмір санкцій був вірно застований на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на час вчинення позивачем спірних порушень.

При цьому колегія суддів зауважує, що положення Податкового кодексу України щодо встановлення строків сплати податкових зобов'язань в силу ст. 58 Конституції України щодо незворотності дії законів у часі та ст. 67 Конституції України щодо обов'язку сплачувати сплати податків в порядку і розмірах, встановлених законом застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання чинності Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем фактично правильно визначено відповідальність за вчинене порушення позивачем вимог законодавства та правильно визначено розмір штрафних санкцій відповідно до положень Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

З 01.01.2011 року спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Пунктом 126.1. ст. 126 цього Кодексу визначено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Оже, сума штрафу залежить саме від розміру сум сплачених платником податків на погашення податкового боргу, а не від суми, визначеної таким платником у податкових деклараціях, в тому числі і в уточнюючих розрахунках.

Судом першої інстанції було встановлено, що розміри штрафних санкцій були визначені відповідачем відповідно до погашених позивачем сум податковї заборгованості та строків затримки сплати позивачем цих сум, як то передбачено і ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" , і ст. 126 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилань позивача на невідповідність розміру штрафних санкцій в зв'язку з поданням підприємством уточнюючого розрахунку, оскільки таке твердження не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника Орендного підприємства «6-й Київський авторемонтний завод»-ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 грудня 2011року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.