Ухвала суду № 24363284, 15.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14311/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -Дяченко Юлії Вікторівни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнабуоні»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торнабуоні» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомленні-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що у період, який перевірявся, з ТОВ "Віаджіо" дійсно було укладено спірний договір, який, за твердженням позивача, мав реальний характер, та за яким було виконано роботи та надано послуги, що потім були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року задоволено позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0007642304 від 22.08.2011 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -Дяченко Юлія Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

09.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва на підставі наказу № 995 від 07.06.2011 року було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торнабуоні»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в результаті взаємовідносин з ТОВ «Віаджіо»за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 695/23-4/34979567 від 10.06.2011 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, пп. «а»п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 134000,00 грн., в тому числі за лютий 2011 року у сумі 134000,00 грн. До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було отримано акт № 434/3-23-70-34979567 від 18.04.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Віаджіо»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за змістом якого фінансово-господарська діяльність ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Феррум Груп», ТОВ «Профіт Голд»та ТОВ «Фірма Ліол»здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про ненабуття належним чином цивільної право- та дієздатності зазначених суб'єктів господарювання та ТОВ «Віаджіо», а також те, що в ході перевірки не встановлено факту передачі товарів (надання робіт, послуг) від продавців до покупця, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, огляду на що, зроблено висновок про те, що правочини укладені ТОВ «Віаджіо»з контрагентами ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Феррум Груп», ТОВ «Профіт Голд», ТОВ «Фірма Ліол»є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. Також в зазначеному акті визначено, що ТОВ «Торгсервіспостач», ТОВ «Феррум Груп», ТОВ «Профіт Голд»та ТОВ «Фірма Ліол»здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Крім того, цим актом встановлено, що у лютому 2011 року ТОВ «Віаджіо»сформувало податкові зобов'язання за рахунок контрагентів-покупців, серед яких є ТОВ «Торнабуоні», на загальну суму 134000,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007642304 від 22.08.2011 року, яким позивачу було нараховане зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 134001,00 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 1,00 грн.

Позивач не погодився з таким рішенням відповідача та оскаржив його в судовому порядку.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що реальність та товарність господарських операцій позивача було доведено в ході судового розгляду, тому спірне рішення відповідача є неправомірним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інсстанції було встановлено, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Віаджіо», а саме: між ними було укладено договір на поставку товарів народного споживання № 4 від 01.09.2010 року.

За договором на поставку товарів народного споживання № 4 від 01.09.2010 року ТОВ «Віаджіо»було поставлено товар, а саме: одяг та взуття.

Факт поставки товару підтверджено накладною від 01.12.2011 року, податковою накладною № 3 від 01.02.2011 року, пояснювальною виконуючого обов'язки директора магазину "Вauareo".

Факт здійснення позивачем оплати за товар поставлений за договором на поставку товарів народного споживання № 4 від 01.09.2010 року підтверджено платіжними дорученнями № 48 від 07.02.2011 року, № 32 від 15.02.2011 року, № 45 від 21.02.2011 року, № 50 від 23.02.2011 року, № 56 від 02.03.2011 року та виписками по особовому рахунку за період з 15.02.2011 року по 15.02.2011 року, з 21.02.2011 року по 21.02.2011 року.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ серії АА № 342409 від 18.02.2010 року та витягу з ЄДРПОУ серії АЄ № 586214 основним видом діяльності позивача є роздрібна торгівля одягом, взуттям та шкіряними виробами.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що отриманий від ТОВ «Віаджіо»товар за договором на поставку товарів народного споживання № 4 від 01.09.2010 року у подальшому був реалізований споживачам через торгову мережу позивача, а саме магазин за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 9, що належить позивачу на праві строкового користування на підставі договору оренди № 09/07-1-о від 18.10.2007 року, що підтверджується фіскальними чеками, копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не було надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «Віаджіо»не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ «Віаджіо»не сплачувало податок на додану вартість з вказаних операцій.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Віаджіо»за договором на поставку товарів народного споживання № 4 від 01.09.2010 року.

Крім зазначеного вище, судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Віаджіо»є платником податку на додану вартість, податкові зобов'язання з податку на додану вартість ним сформованих за рахунок, зокрема, позивача.

Підпунктом «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Оскільки реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Віаджіо»за договором на поставку товарів народного споживання № 4 від 01.09.2010 року було фактично встановлено, то колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у позивача було право на податковий кредит по операціях з ТОВ «Віаджіо»за вказаним договором.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -Дяченко Юлії Вікторівни -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.