Постанова № 24362607, 16.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1579/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"16" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Степанюка А.Г., Оксененка О.М.

при секретарі: Акуленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2012 р. за позовом приватного підприємства «Квадро Агро»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 р. №0000092330,-

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Квадро Агро»(далі -ПП «Квадро Агро») звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.01.2012 р. №0000092330 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 800 000, 00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2012 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог повністю. В своїй апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Вважає, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання посадовими особами Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва з 02.12.2011 р. по 22.12.2011 р. проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 10.08.2010 р. по 30.09.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 10.08.2010 по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт від 29.12.2011 р. № 393/23-50/37226955.

Як вбачається з акту перевірки позивачем порушено п.1 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.п. 2.3. п. 2, п.п. 2.8. п. 2 постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»(зі змінами та доповненнями).

За вище вказане порушення до позивача була застосована штрафна санкція, передбачена абз. 2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.95 р. №436 у розмірі 800 000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалами справи, позивачем не було встановлено ліміт каси відповідно до вимог п. 5.2. глави 5 Постанови Національного банку України №637 від 15.12.2004 року «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України»(зі змінами та доповненнями).

Відповідно до матеріалів справи перевіркою касової книги за період з 10.08.2010 р. по 30.09.2011 р. позивача, встановлено:

- проведення розрахункових (готівкових) операцій з видачі коштів за повернутий товар на загальну суму 9 796, 00 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій (відсутній).

- здійснення підприємством готівкових розрахунків понад установленої граничної суми (10 000, 00 грн.), в зв'язку із чим встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 400 000, 00 грн.

Як зазначено в матеріалах справи, засновнику ПП «Квадро Агро»ОСОБА_2 і.п.н. НОМЕР_1, який зареєстрований також як СПД ф/о -підприємець, з каси підприємства видано готівку 10.06.2011 р. у сумі 100 000 грн., 15.06.2011 р. у сумі 100 000 грн., 17.06.2011 р. у сумі 100 000 грн., 24.06.2011 р. у сумі 100 000 грн., 26.06.2011 р. у сумі 50 000 грн., як повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 27.04.2011 р.

Згідно пояснень головного бухгалтера, ліміт залишку готівки в касі в зазначений період складав 0 грн. 00 коп. Додавши суму коштів в розмірі перевищення встановленої суми до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня частина готівки в дні здійснення операцій встановлено перевищення ліміту в сумі 400 000 грн.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо необхідності задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 2.3. п. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»затвердженого Постановою Національного банку України №637 від 15.12.2004р. гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України (10 000 грн.). Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Згідно п.п. 2.8. п. 2 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Як зазначено п.п. 5.2. п. 5 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Відповідно до ст.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Правила організації контролю за додержанням норм з регулювання обігу готівки встановлюються Національним банком України за погодженням з Державною податковою адміністрацією України.

Передбачені цією статтею штрафи в повному обсязі стягуються до державного бюджету в порядку, встановленому законодавством.

Порушення, що виникають у сфері використання готівкових коштів господарюючими суб'єктами, регулюються вищезгаданим Указом Президента України та відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до приписів ст. 2 цього ж Указу, штрафні санкції, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Суд попередньої інстанції, визначаючись із висновком про обґрунтованість позовних вимог, виходив з того, що податковим органом було неправомірно застосовано адміністративно-господарські санкції до позивача на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», оскільки нарахування штрафних санкцій за порушення ведення господарської діяльності має визначатись згідно з Законами України.

Судова колегія не може погодитись із таким висновком, вважає його помилковим та вбачає наявність підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень з огляду на таке.

Так, згідно приписів ч. 3 п. 31 ст. 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України.

Приписами ст. 25 Конституційного договору між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України»від 08.06.1995 р. визначено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов'язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів.

Відповідно до п. 1 Перехідних положень Конституції України, Закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково визначився із неправомірністю застосування штрафних санкцій на підставі Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»виключно із посиланням на те, що застосування штрафних санкцій до платників податків можливе лише на підставі Законів України, а не Указів Президента України, відтак дійшов передчасного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог.

Зазначена правова позиція висвітлена, зокрема в рішенні Вищого адміністративного суду України від 26.03.2012 року справа № К-53827/09-С.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Статтею 205 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової постанови, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 189, 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.03.2012 року -скасувати.

Постановити нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог ПП «Квадро Агро»повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Степанюк А.Г.

Оксененко О.М.

Повний текст постанови виготовлено:21.05.2012 р.