Ухвала суду № 24355876, 25.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1414/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівАліменка В.О., Земляної Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейт Девелопмент»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейт Девелопмент»до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Істейт Девелепмент»пред'явило позов до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.08.2010 року

№0000652301/0/2489, від 14.10.2010 №0000652301/1/3093 та від 29.12.2010 №0000652301/2/3819.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення яким позовні вимоги задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю «Істейт Девелопмент»є юридичною особою, що зареєстрована 15.06.2007 державним реєстратором Обухівської районної державної адміністрації Київської області.

Посадовими особами Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області проведено позапланову невиїзну перевірку TOB «Істейт Девелопмент»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за травень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення податку на додану вартість, що декларувалось в період травень, червень, жовтень 2008 .оку, лютий, грудень 2008 року та квітень 2010 року, за результатами якої складено Акт від 09.08.2010 № 1489/2301/35161776 (далі - Акт перевірки).

Під час перевірки встановлено, що між TOB «Істейт Девелепмент» та TOB «Нафтова компанія»укладено договір купівлі-продажу від 22.05.2008, предметом якого була купівля-продаж об'єкту нерухомого майна - приміщення за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 4, літ. Е, за ціною 75850000,00 грн. в т.ч. ПДВ на суму 12641666,67 грн. На виконання даного договору TOB «Нафтова компанія»виписано податкову накладну від 22.05.2008 №1.

У грудні 2009 року TOB «Істейт Девелопмент»здійснено коригування податкового кредиту внаслідок включення до податкової декларації з податку на додану вартість податкової накладної від 22.05.2008, яка отримана від TOB «Істейт Девелопмент».

У подальшому, у травні 2010 року TOB «Істейт Девелопмент»подано до ДПІ в Обухівському районі податкову декларацію за травень 2010 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів у сумі 12649229,00 грн.

З метою перевірки правильності коригування податкового кредиту у вказаному періоді ДПІ в Обухівському районі було направлено запит від 20.07.2010 №920/7/231- 11 до податкового органу на обліку якого перебуває TOB «Нафтова компанія»- ДПІ у Бородянському районі.

Згідно наданої відповіді від 02.08.2010 № 409/7/23-206 TOB «Нафтова компанія»визнана банкрутом постановою Господарського суду Київської області від 29.12.2008 №Б11/446-07.

Крім того, ДПІ у Бородянському районі повідомлено, що TOB «Нафтова компанія»не подає податкової звітності з податку на додану вартість з листопада 2008 року та згідно акта від 24.12.2009 №53 свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Нафтова компанія»анульовано.

У зв'язку з тим, що підприємством було включено до складу податкового кредиту суму сплаченого податку на додану вартість в іншому періоді, ніж на який припадає право платника на податковий кредит та при цьому позивачем не здійснено заходів щодо своєчасного одержання податкової накладної від контрагента TOB «Нафтова компанія», податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 167/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2009 року у розмірі 12641667,00 грн. та підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 167/97-ВР «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у травні 2010 року на суму 12649229,00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ в Обухівському районі прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2010 № 0000652301/2489, згідно з яким позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 12649229,00 грн. Не погоджуючись вказаним рішенням позивач оскаржив його в порядку апеляційного узгодження.

Проте, за результатами адміністративного оскарження рішеннями ДПІ в Обухівському районі від 14.10.2010 № 2421/10/25-29,30/018, та ДПА України від 02.03.2011 № 4192/6/25-0115 скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення від 18.08.2010 № 0000652301/2489 без змін.

Крім того, на виконання вказаних рішень ДПІ в Обухівському районі, ДПА у Київській про перегляд податкового повідомлення-рішення від 18.08.2010 року № 0000652301/2489 в адміністративному порядку відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.10.2010 року № 0000652301/1/3093 та від 29.12.2010 року №0000652301/2/3819.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені пунктами 7.4, 7.5, 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР)

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом док/ментами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закову України від 03.04.1997 № 168/97- ВР передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Із системного аналізу положень пункту 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.3, 7.2.8, 7.4.1, та 7.4.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР вбачається, що податковий кредит є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послу), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97- ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно підпункту «б»підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Таким чином із аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на відшкодування суми податку на додану вартість у складі ціни придбаного товару виникає у платника податку за наявності фактичних витрат платника податку із сплати податку на додану вартість. При цьому таке право виникає за наявності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість контрагентом.

Як вбачається із матеріалів справі, у травні 2008 року між ТОВ «Істейт Девелопмент»та TOB «Нафтова компанія»укладено догорів купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна від 25.05.2008 року. У зв'язку з виконанням вказаного договору між сторонами підписано акт приймання-передачі даного об'єкта від 25.05.2008 року та виписано податкову накладну від 25.05.2008 року № 1.

На підставі отриманої податкової накладної позивачем сформовано податковий кредит у грудні 2009 року на суму 12649229,00 грн. га у травні 2010 року заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 12649229,00 грн.

Листом від 25.07.2011 № 909/9/10-026 ДПІ у Бородянському районі Київської області повідомила суду про те, що TOB «Нафтова компанія»у травні 2008 року задекларувало позитивне значення декларації з податку на додану вартість в сумі 12049528,00 грн., однак, дана сума не сплачена грошовими коштами, оскільки підприємство мало накопичення рядок 26 (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) декларації з податку на додану вартість протягом червня-липня 2007 року в розмірі 12050708,00 грн. та відповідно позитивне значення травня 2008 року зарахувалось за рахунок залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду.

Таким чином, контрагентом позивача не було сплачено до бюджету податку на додану вартість у сумі 126411667,00 грн. грошовими коштами.

Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР щодо необхідності фактичної сплати платником податків сум податку на додану вартість, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що рішення податкового органу, якими зменшено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є правомірними.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Істейт Девелопмент»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Аліменко В.О.

Земляна Г.В.