Постанова № 24355600, 25.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12136/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року за позовом Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалюкс Плюс»про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису № 1/32906429 від 17.10.2011 р. (31/100 частка домоволодіння у м. Дніпропетровськ).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року відмовлено у задоволенні позовних вимог позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 09.02.2010 року відповідачем до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська за вх. № 970707 подано податковий розрахунок із земельного податку за 2009 рік (за нововведені земельні ділянки), в якому відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання у розмірі 894,76 грн. (за листопад 2009 року) та 1167,07 грн. (за грудень 2009 року).

Окрім того, 01.02.2010 року відповідачем подано до ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська податковий розрахунок із земельного податку за 2010 рік, в якому відповідачем самостійно визначено податкове зобов'язання за рік усього у розмірі 14831,16 грн.

На підставі акту перевірки від 12.02.2010 року № 00193/1501/32906429 ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002001501/0/4796 від 12.02.2010 року, відповідно до якого відповідачу визначено податкове зобов'язання за платежем «земельний податок з юридичних осіб», а саме - штрафні санкції у розмірі 170 грн. у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених податкових зобов'язань.

Із матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з відсутністю позивача за зареєстрованим місцезнаходженням, поштове відправлення із зазначеним повідомленням-рішенням не вручено відповідачу. У зв'язку з цим та на підставі п/п. 6.2.4. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове повідомлення-рішення було розміщено на дошці податкових оголошень, що підтверджується актом від 05.05.2010 р.

13.01.2010р. ДПІ прийнято першу податкову вимогу № 1/18 від 13.01.2010 р. на суму 658,76 грн. (за кодом 13050200 - оренда плата з юридичних осіб), яка вручена працівнику відповідача під підпис 13.05.2010 року.

17.02.2010 року ДПІ виставлено другу податкову вимогу № 2/102 на суму податкового боргу у розмірі 6221,81 грн. (у т.ч. щодо податкових зобов'язань у розмірі 2061,83 грн. за розрахунком від 09.02.2010 року № 970707), яка, у зв'язку з відсутністю відповідача за зареєстрованою адресою, розміщена на дошці податкових оголошень 15.04.2010 року, про що надано відповідний акт.

01.03.2011 року ДПІ складено Акт відмови платника податків від опису майна в податкову заставу.

24.05.2011 року ДПІ прийнято рішення № 11788/10/24-026 про опис майна у податкову заставу.

24.05.2011 року ДНІ складено акт опису майна № 1/32906429, де описано домоволодіння (повністю) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Савченко Юрія, будинок 16/18, реєстраційний номер майна 3377110.

25.05.2011 року ДПІ у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна зареєстровано публічне обтяження домоволодіння на підставі вищенаведеного акту опису. При цьому, щодо місцезнаходження відповідача, у реєстр обтяжень внесено попередню адресу відповідача: м. Дніпропетровськ, вул. Робоча 148 кв. 151.

17.10.2011 року ДПІ складено Акт опису майна (щодо заміни предмета податкової застави), відповідно до якого до характеристик описаного домоволодіння внесено зміни і зазначено, що опису підлягає 31/100 частка домоволодіння, що відповідає даним Дніпропетровського МЕТІ щодо частки власності відповідача у зазначеному домоволодінні. У зв'язку з цим до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено відповідні зміни згідно зазначеного акту.

Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини виникли у 2010 році, тобто до набрання чинності ПК України, а тому умови та підстави формування сум податкового боргу та взаємозв'язані з цим процедури і правила надіслання податкових вимог, з дотриманням яких пов'язується виникнення у позивача права на стягнення податкового боргу, регламентується законодавством, яке діяло до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто положеннями Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Крім того, суд першої інстанції прийшов до висновку, що друга податкова вимога була виставлена 17.02.2010 року, тобто до вручення 13.05.2010 року відповідачу першої вимоги, а отже в порушення приписів п/п. «б»п/п. 6.2.3. Закону № 2181, що свідчить про порушення позивачем законодавчо встановленої процедури, яка згідно з п/п. 10.1.1. Закону № 2181 є передумовою примусового стягнення активів платника податків внаслідок чого та в силу наведених вище норм Закону № 2181 друга податкова вимога не може вважатися врученою (надісланими) платнику податків відповідно до Закону № 2181, а отже позивач не набув права вимагати стягнення активів відповідача.

Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеним висновком з огляду на наступне.

Так, застосований судом п.п 10.1.1. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»вказує лише на необхідність додержання позивачем тридцятиденного строку з моменту надіслання платнику податків другої податкової вимоги для звернення до суду з вимогою про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків у порядку, передбаченому Законом №2181.

Отже, норми п.п 10.1.1. Закону №2181 стосуються виключно справ за зверненнями органів ДПС з адміністративними позовами про стягнення коштів та продаж інших активів платників податків в порядку, передбаченому Законом №2181 і не мають відношення до вимог позивача, які базуються на нормах діючого на час звернення до суду Податкового кодексу України.

Також, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що після виставлення першої та другої податкових вимог позивач у 2010 році не вживав заходів із погашення боргу відповідача перед бюджетом. Оскільки, у 2011 році передбачена Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»стягнення податкового боргу за рахунок активів платника скасована у зв'язку з втратою чинності зазначеного Закону.

Так, у 2011 році ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська щодо ТОВ «Мегалюкс Плюс»було розпочато нову процедуру погашення податкового боргу відповідача, яка передбачає опис майна боржника у податкову заставу з подальшим отриманням судового дозволу на погашення податкового боргу за рахунок описаного майна.

Статтею 17 Закону України «Про плату за землю»(в редакції, що діяла до 01.01.2011 року) визначено, що податкове зобов'язання по земельному податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Аналогічні положення передбачені пунктом 287.3. ПК України, яким передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.60.6 ПК України якщо нарахована сума грошового зобов'язання або податкового боргу збільшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення-рішення або податкова вимога не відкликаються. На суму збільшення грошового зобов»язання надсилається окреме податкове повідомлення-рішення, а на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, протягом 2010-2011 років відповідачем податковий борг не погашався, то на суму збільшення податкового боргу, податкові вимоги не надсилались.

Виставлення першої та другої податкових вимог у 2010 році не є моментом виникненні спірних відносин, оскільки виставлення першої та другої податкових вимог проводилося в рамках процедури погашення податкового боргу, передбаченої Законом №2181, і не може вважатися початком процедури погашення податкового боргу, передбаченої Податковим кодексом України в силу того, що останній вступив в дію лише з 01.01.2011 року, тобто після втрати чинності Законом №2181.

В рішенні суду правильно зазначається, що при вирішенні спору має застосовуватися п. 95.2 ПК України, згідно з якими стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику однієї податкової вимоги.

Відповідно до ст..95.3 Податкового кодексу України орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платників податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, суд, аналізуючи норми Податкового кодексу, прийшов до невірного висновку щодо необхідності повторного звернення із податковою вимогою до відповідача вже в 2011 році, що повинно бути передумовою звернення податкового органу до суду про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі.

Колегія суддів не погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо недотримання позивачем процедури опису майна.

Опис майна у податкову заставу здійснено на підставі та в порядку, передбаченому Податковим кодексом України та Наказом ДПА України №1043 від 24.12.2010р.

Згідно п. 2.10. Наказу ДПА України №1043 від 24.12.2010р. опис майна може бути проведено за даними органів, які згідно з чинним законодавством здійснюють реєстрацію майна. Відповідно до відповідей і довідок КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»від 25.02.2011 та 30.09.2011 року, описане майно належить відповідачу.

Вартість майна в акті опису може бути не визначена відповідно до п.89.6 ПК України та п. 2.10. Наказу ДПА України №1043 від 24.12.2010р., які передбачають можливість опису неподільного майна, навіть у випадку якщо його балансова вартість більша суми наявного податкового боргу. Оскільки 31/100 частка домоволодіння за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Савченка Юрія, 16/18 є неподільною, таке майно підлягає опису у податкову заставу в повному обсязі незалежно від його вартості.

Крім того, оскільки відповідно до абзацу четвертого п.89.2. ПК України описана у податкову заставу 31/100 частка домоволодіння за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Савченка Юрія, 16/18 не належить до майна, на яке не поширюється право податкової застави, згідно п.89.1 ПК України право застави виникло автоматично у зв'язку з виникненням податкового боргу у відповідача, про що складено акт опису (заміни предмета застава) від 17.10.2011р.

Колегія суддів не може погодитись із висновком суду, що ДПІ не повідомило відповідача про опис майна у податкову заставу та не зверталось до відповідача із пропозицією визначити майно у податкову заставу. Так, із матеріалів справи вбачається, що лист з пропозицією визначити майно у податкову заставу від 28.01.2011 року направлявся як за юридичною адресою м.Київ вул..Червоноармійська 62/64, так і його копія за адресою м.Дніпропетровськ вул..Проектна 64. Крім того, рішення про опис майна у податкову заставу від 24.05.2011 року було направлено ДПІ на адресу відповідача в якості додатку разом з копією первісного позову ДПІ від 11.08.2011 року за вих. №18206/10/-009, тобто до проведення опису у податкову заставу майна згідно Акту від 17.10.2011 року (щодо заміни предмета податкової застави) та подачі ДПІ заяви про зміну позовних вимог. Таким чином, ДПІ своєчасно виконало вимоги п. 89.3 ПК України пред'явлення відповідачеві рішення про опис майна у заставу.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку і відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 207, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року за позовом Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалюкс Плюс»про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2011 року -скасувати та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги позивача.

Надати Державній податковій інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська дозвіл на погашення суми податкового боргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегалюкс Плюс»за рахунок майна боржника, що перебуває у податковій заставі згідно акту опису № 1/32906429 від 17.10.2011 р.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.