Постанова № 24355294, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3134/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Данилова М. В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Данилової М. В.,

суддів: Федорової Г.Г., Ключковича В.Ю.,

при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Сіті Терм Плюс" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва про скасування повідомлення - рішення № 0002792302/0 від 14.09.2010року, № 0002792302/1/48576 від 15.12.2010року, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року позов задоволено. Суд постановив: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва № 0002792302/0 від 14 вересня 2010 року та № 0002792302/1/48576 від 15 грудня 2010 року.

В апеляційній скарзі відповідач, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказану постанову і прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначає, що відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, представників сторін, зміст судового рішення і апеляційної скарги та заперечення, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та сплати ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «Травітас»січень, лютий, травень, червень 2010 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 5423/23-02/34841002 від 30.08.2010.

Під час перевірки податковим органом встановлено розбіжності між сумою податку на додану вартість, задекларованою ТОВ «Травітас»та сумою податкового кредиту позивача за січень, лютий, травень, червень 2010 року, яка становить 3 201 662,43грн.

Також в акті перевірки зазначено, що позивач не набув належним чином цивільної право-дієздатності, а фінансово-господарські взаємовідносини позивача та ТОВ «Травітас»є фіктивними правочинами, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України.

На сторінці 5 Акта перевірки зазначено, що правочини ніби-то укладені між позивачем та його постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків. Такий висновок відповідача підтверджується тим, що відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування податкового кредиту.

Також в акті перевірки зазначено, що оскільки у позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то операції позивача не є господарською діяльністю в розумінні п.1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 № 0002792302/0, яким позивачу донараховано податкових зобов'язань в сумі 4 385 142,16 грн. з податку на додану вартість, в тому числі за основним платежем -3 201 662,43 грн. та штрафних санкцій 1 283 479,73 грн.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки виникло питання (сумнівне) щодо законодавчо обґрунтованого формування податкового кредиту Дочірнього підприємства "Сіті Терм Плюс" на суму 3 201 662,43 грн., не задекларовану контрагентом ТОВ «Травітас»в складі податкових зобов'язань, що не може надати права платнику на формування податкового кредиту звітного періоду.

Відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення наявність

автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Загальна численність працюючих на Дочірньому підприємстві "Сіті Терм Плюс" відповідно до даних 1-ДФ складає 2 чоловіка.

Колегія суддів зазначає, що з вказаного вбачається, що фінансово-господарські взаємовідносини між Дочірнім підприємством "Сіті Терм Плюс" та контрагентом ТОВ «Травітас»є фіктивними правочинами.

Виходячи з приписів статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тому правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки, є недійсним.

Правові наслідки недійсності правочину закріпленні статтею 234 Цивільного кодексу України відповідно, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Колегіє суддів встановлено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-посточальників у період січень, лютий, травень, червень 2010 року, що свідчить про здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків.

Згідно з п.п. 7.2.1. п. 7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" ( в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Підпунктом 7.4.4 та підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд апеляційної інстанції вважає доведеним потенційний обов'язок Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, про правомірність свого рішення та спростовує твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів вважає зазначені в апеляційній скарзі доводи обґрунтованими і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що Окружний адміністративний суд міста Києва порушив вищевказані норми матеріального права, апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду -скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія судів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2011 року -скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Повний текст виготовлено 10 квітня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Данилова М. В.

Судді: Федорова Г. Г.

Ключкович В.Ю.