Ухвала суду № 24354590, 25.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/8519/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Грицаєнко О.Л.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

У Х В А Л А

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: секретар Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. Бодюк В.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси (далі -ДПІ або відповідач) на постанову Черкаського окружного адміністративного суду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЙЛІН»(далі -ТОВ «АЙЛІН»або позивач) до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

07.12.2011 року ТОВ «АЙЛІН»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002652301 від 19.07.2011 року про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 71340 грн. 25 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання податкових зобов'язань своїх контрагентів. Також зазначає, що господарські відносини між підприємствами оформлені відповідними первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 23 січня 2012 року позовні вимоги ТОВ «АЙЛІН»задовольнив.

В апеляційній скарзі ДПІ зазначає, що податковий кредит позивачем сформований за рахунок господарських відносин з його контрагентом -товариством з обмеженою відповідальністю «Євросонік». В ході перевірки даного контрагента позивача було встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, викоання робіт (послуг), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків та про ознаки фіктивності діяльності.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АЙЛІН»зареєстровано виконавчим комітетом Черкаської міської ради 27.08.2004 р., ідентифікаційний код 33018402 взято на облік в ДПІ у м. Черкаси 01.09.2004 р. за № 862 , а з 01.09.2004 року зареєстровано як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ № 321499904.

З 23.06.2011 року по 07.07.2011 року ДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «АЙЛІН»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р., про що складено акт від 07.07.2011 р. № 1727/23-2/33018402 (а.с. 16-22).

За результатами акту встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого позивачу знижено податок на додану вартість за грудень 2010 р. на суму 57073 грн. та як наслідок визначено, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит за грудень 2010 р. по взаємовідносинах з ТОВ «Євросонік».

На підставі акта перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002652301 від 19.07.2011 р. (а.с. 33), яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 71341 грн. 25 коп., в т.ч. за основним платежем - 57073 грн. та штрафними санкціями 14268 грн. 25 коп.

За наслідками адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін. Підставою для визначення позивачeм грошового зобов'язання стали наступні доводи відповідача.

Відповідно до податкової звітності, позивач мав взаємовідносини з суб'єктами господарювання, метою яких було надання позивачу робіт та послуг, зокрема, з ТОВ «Євросонік».

Операції з надання послуг та поставки товарів за участю ТОВ «Євросонік», на думку відповідача, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Згідно акту перевірки вказаного підприємства встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг) від контрагентів-постачальників, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Зокрема, відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських приміщень, транспортних засобів, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій свідчить про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності та дає змогу ставити під сумнів факт здійснення підприємствами будь-якої діяльності та призводить до нікчемних правочинів.

Крім того, відповідач зазначив, що 10.10.2011 року відібрано пояснення у директора ТОВ «Євросонік» Бушкової Е.Ю., яка пояснила, що їй нічого невідомо про те, що вона є директором вказаного підприємства (а.с.69). Вона пояснила, що установчі документи, будь-які первинні бухгалтерські документи, договори, угоди з контрагентами, звітні документи чи будь-які інші документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності ТОВ «Євросонік», вона ніколи не бачили, не оформляла та не підписувала. Доручення на здійснення господарської діяльності ТОВ «Євросонік»нікому не надавала.

В зв'язку з наведеним, податковий орган вказує, що позивачем, в порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», віднесено до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, які не можуть підтверджувати право платника податку на податковий кредит внаслідок вищевикладених фактів щодо контрагента ТОВ «Євросонік».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не зміг довести правомірність своїх дії. Також вказав, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період, в зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

З даним висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон № 168\97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168\97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168\97-ВР. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Про факт реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентами свідчить наявні в матеріалах договори надання послуг № 01102010 від 01.10.2010 р. (а.с. 153-155). На підтвердження факту виконання зобов'язань за вказаним договором позивач надав копії первинних документів: акт здачі-прийняття робіт № 120117 від 01.12.2010 року щодо виконання робіт з фігурної висічки обичайок на суму 201420 грн., в тому числі ПДВ у сумі 33570 грн. (а.с.30); акт здачі-прийняття робіт № 120705 від 07.12.2010 року щодо виконання робіт з розшпулювання палетобмотки на суму 70206 грн., в тому числі ПДВ 11701 грн. (а.с.27); податкову накладну № 120117 від 01.12.2010 року на суму 201420 грн., у т.ч. ПДВ 33570 грн. (а.с.31), податкову накладну № 120705 від 07.12.2010 року на суму 70206 грн., у т.ч. ПДВ 11701 грн. (а.с.28); виписки з банку на підтвердження оплати позивачу вартості наданих послуг у сумі 271626 грн. (а.с.159-161).

Таким чином колегія суддів вважає, що послуги ТОВ «Євросонік»реально виконані, про що свідчать наявні в матеріалах справи договір № 56-10 від 18.02.2010 року видаткові накладні (а.с.106-107, 119, 121, 122, 123).

Крім того, позивач та ТОВ «Євросонік»уклали договір поставки № 12102010 від 12.10.2010 року (а.с. 148). Згідно виписки з банку за придбаний у ТОВ «Євросонік»товар позивач розрахувався повністю 11.01.2011 р., сплативши на його розрахунковий рахунок 70812 грн. (а.с. 158).

Поставлений ТОВ «Євросонік»товар був у подальшому переданий контрагенту позивача - ТОВ «Проктер енд Гембл Трейдінг Україна», про що свідчать наявні в матеріалах справи договір підряду від 02.02.2010 р. № SRD-Eileen-POSM-01/02/2011 (а.с.113-118), видаткових накладних № РН-0000337 від 14.12.2010 р. та № РН-0000329 від 07.12.2010 р оку (а.с. 120, 124). За наслідком яких позивач визначив за собою податкове зобов'язання та сплатив його.

З огляду на це ТОВ «АЙЛІН»вчинило усі передбачені чинним законодавством дії для можливості віднесення коштів зі сплати ПДВ до податкового кредиту.

Натомість висновки відповідача про те, що дотримання контрагентом позивача податкового законодавства залежить від можливості отримання саме позивачем права на віднесення сум з ПДВ до податкового кредиту колегією не приймаються, оскільки дана вимога чинним законодавством не передбачена.

Разом з тим колегія погоджується зі зробленими висновками суду першої інстанції, що доказів, які б свідчили про наявність у позивача чи його контрагентів наміру на вчинення правочину, з метою створення видимості щодо проведення фінансово-господарської оперції не доведено.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зроблених у відповідності з вищеназваними нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкаси залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.