Постанова № 24354389, 25.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15571/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: Міщука М.С. Гром Л.М., Денісова А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.»(далі -ТОВ «А.В.С.»або Товариство чи позивач ) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «А.В.С.»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

28 жовтня 2011 року ТОВ «А.В.С.»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до ДПІ, у якому просило визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003812305 від 28.04.2011 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що відповідач прийшов до помилкового висновку про те, що ТОВ «А.В.С.»було завищено від'ємне значення податку на додану вартість (далі -ПДВ), яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та занижено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів. Так само необґрунтованим є висновок відповідача, що позивач добровільно відмовляється від отримання суми заниження як бюджетного відшкодування і ця сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 20 грудня 2011 року відмовив ТОВ «А.В.С.» у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що відповідач зміг довести правомірність своїх дій.

В апеляційній скарзі ТОВ «А.В.С.»вказує, що рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування або прийняття рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом платника податків, а не обов'язком і платник податків законодавчо не обмежений строком використання такого права. Крім того, судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини обсягів оподаткування операцій позивача за останні 12 календарних місяців, зокрема, обставини того, що позивач не мав право на отримання бюджетного відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 04.04.2011 року ДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «А.В.С.»з питань достовірності задекларованого від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, у зв'язку з чим складено акт № 345/23-5/32348227 від 04.04.2011 року (далі Акт перевірки).

За наслідками перевірки встановлено у позивача порушення пункту 7.4.1, підпункту 7.4.5, підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР ), а саме: завищення від'ємного значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 538 100 грн. за грудень 2010 року та на 52 221 447 грн. за грудень 2010 року (р. 26 декларації з ПДВ) та про заниження суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів (р.25.2 декларації з ПДВ) на суму 52 221 447 грн.

На підставі даних Акту перевірки, ДПІ у Печерському районі м. Києва було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «В 2»№0003812305 від 28.04.2011 року, яким визначено заниження позивачем суми бюджетного відшкодування на 52 221 447 грн.

Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «А.В.С.» у порядку адміністративного оскарження, було подано скаргу до Державної податкової адміністрації у м. Києві, за результатами розгляду якої прийняте рішення №7436/10/25-114 від 15.07.2011 року про залишення податкового повідомлення-рішення №0003812305 від 28.04.2011 року без змін, а скаргу - задоволено частково: визнано висновки перевірки щодо завищення від'ємного значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 1 538 100 грн. за грудень 2010 року такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства; в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишив без змін.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України, якою прийнято рішення №2126/6/10-2115 від 26.09.2011 року про залишення даної скарги без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не обґрунтовані, оскільки позивач не вірно визначив суму бюджетного відшкодування, заявленій ним у податковій декларації.

З даним висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.8. статті 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду;

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді. При цьому, Закон № 168/97-ВР не обмежує термін «попередній період» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному періоду. А тому будь-який період, який передує звітному, є попереднім по відношенню до звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування.

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Відповідно до зазначеного пункту, у разі, якщо платник податку визначив суму бюджетного відшкодування, він може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Оцінюючи матеріали справи та, зокрема, акт перевірки достовірності задекларованого від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (далі ПДВ) за грудень 2010 року, складеному ДПІ №345/23-5/32348227 від 04.04.11 року (далі - Акт) колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Керуючись підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР колегія приходить до висновку, що при від'ємному значенні суми ПДВ, розрахованої згідно з положеннями цього підпункту, така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з ПДВ окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах.

Підпунктами 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Отже вказане рішення є правом виключно платника податків.

Підпунктами 7.7.4. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на бюджетне відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом платника податків, наданим йому підпунктами 7.7.1-7.7.4 пункту 7.7. Закону № 168/97-ВР, а не обов'язком, і платник податків законодавчо не обмежений строком використання такого права.

Як вбачається з матеріалів справи, в грудні 2010 року ТОВ «А.В.С.» не приймалися рішення ні про повернення сум бюджетного відшкодування, ні про зарахування сум бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів, у зв'язку із чим позивач не заповнював ні рядок 25.1, ні рядок 25.2. податкових декларацій.

В рядку 26 декларації за грудень 2010 року ТОВ «А.В.С.»задекларована сума 52 221 447 грн. (рядок 24 - рядок 25), що відповідає вимогам підпункту 7.7.1-7.7.4 пункту 7.7. Закону № 168/97-ВР.

Оскільки ТОВ «А.В.С.» не приймалося рішення про повернення чи зарахування бюджетного відшкодування (рядок 25 не заповнювався), а значення рядку 24 відповідає значенню рядку 26, то розбіжностей у даних, задекларованих TOB "A.B.С." у рядку 24 та встановлених у ході проведення перевірки показників рядку 24 декларації з ПДВ за грудень 2010 року ДПІ не встановлено.

З огляду на це висновки ДПІ щодо завищення від'ємного значення ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за грудень 2010 року на 1 538 100 грн. та на 52 221 447 грн. (р. 26 декларації) та про заниження суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів (р.25.2 декларації) на суму 52 221 447,0 грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, відповідно до частини «а»підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Таким чином, для висновку ДПІ про добровільну відмову платника податку від бюджетного відшкодування мають мати місце наступні обставини:

добровільна заява платника податків про таку відмову (не мало місця) заявлення платником податків суми бюджетного відшкодування ( не мало місце) та здійснення перевірки податковим органом правомірності формування суми бюджетного відшкодування і як наслідок визначення факту заниження суми бюджетного відшкодування. (

Оскільки ДПІ здійснювала перевірку правомірності формування від'ємного значення податкового кредиту, виключно у вказаних випадках може мати місце відмова від бюджетного відшкодування та зарахування її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

У даному випадку платник податків здійснив віднесення від'ємне значення податкового кредиту у наступні податкові періоди.

Підпунктами 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону № 168/97-ВР лише платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування, має право прийняти рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Підпунктом 7.7.11 пункту 7.7 Закону № 168/97-ВР визначено осіб, які не мають права на отримання бюджетного відшкодування. До таких віднесено осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

На сторінці 5 Акту перевірки зазначено, що основною причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в грудні 2010 року є будівництво житлово-офісного комплексу «Престиж Холл».

Разом з цим при проведенні перевірки не було встановлено порушень щодо формування позивачем податкового кредиту, в Акті перевірки не визначено жодного випадку порушення порядку формування податкового кредиту ТОВ «А.В.С.».

ДПІ в Акті перевірки зазначило, що від'ємне значення виникло за рахунок сум ПДВ, сплачених постачальникам в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Сума від'ємного значення податку на додану вартість переносилася позивачем у наступні звітні періоди та становила на кінець періоду, що перевіряється 52 221 447 грн.

Згідно декларацій ТОВ «А.В.С.» з ПДВ за період з грудня 2009 по грудень 2010 року товариство мало обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, яка визначена за твердженням ДПІ у розмірі 52 221 447 грн. за грудень 2010 року.

Згідно позиції ДПА України, викладеної в листі від 27.01.2010 року 1366/7/07-1417 надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, у разі якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів залежить від того, чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів».

ТОВ «А.В.С.» займається будівництвом житлово-офісного комплексу по вул. А. Барбюса і з метою залучення інвестування будівництва товариством були випущені облігації, виконання зобов'язань за якими забезпечується вищевказаною нерухомістю. Споруджувані будівлі призначені для продажу та не обліковувалися як основні фонди Товариства.

Згідно абзацу а) підпункту 7.7.11 пункту 7.7 Закону № 168/97-ВР Товариство не мало права на отримання бюджетного відшкодування, оскільки обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 місяців менші, ніж визначена ДПІ сума бюджетного відшкодування. Отже, податкове повідомлення-рішення суперечить нормам податкового законодавства.

Колегія вважає помилковим твердження ДПІ, викладене в податковому повідомленні-рішенні №0003812305 від 28.04.2011 року (далі ППР), де зазначено, що відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України (далі ПКУ) TOB «А.В.С.»добровільно відмовилося від отримання суми бюджетного відшкодування, а, отже, зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Відповідно до підпункту підпункту а) пункту 200.14 статті 200 ПКУ та абзацу а) підпункту 7.7.7. пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

В свою чергу ДПІ проводилася перевірка достовірності задекларованого від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року, а не заявленої у податковій декларації суми бюджетного відшкодування, оскільки платником податку не приймалося рішення про повернення чи зарахування бюджетного відшкодування.

Оскільки ТОВ «А.В.С.» не приймало рішення про бюджетне відшкодування суми 52 221 447 грн, згідно абзацу а) підпункту 7.7.11 пункту 7.7 Закону № 168/97-ВР так як не мало права на отримання бюджетного відшкодування, відсутні передбачені законом підстави для висновку про заниження Товариством суми бюджетного відшкодування та висновку про добровільну відмову Товариство від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування.

При розгляді апеляційної скарги колегія суддів керується положеннями ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.12.2010 року у справі за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2008 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Інтерліт»до Державної податкової інспекції ум.Хмельницькому про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, де, зокрема, зазначається, що підпунктом 7.7.3. у редакції Закону від 25.03.2005 року №2505-IV встановлено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Встановлення Законом №168/97-ВР альтернативних способів відшкодування надмірно сплаченого податку на вибір платника податку означає можливість зміни ним обраного способу в межах, встановлених законом. Інше суперечило б законодавчо визнаному праву платника на вибір за власним бажанням одного із визначених законом способів бюджетного відшкодування.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблених із порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись статтями 41, 195, 196, 199, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.» задовільнити, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 грудня 2011 року скасувати.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003812305, форма «В2»від 28.04.2011 року, видане Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва про заниження у податковій декларації Товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.»за грудень 2010 року бюджетного відшкодування на сумму 52 221 447 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Гром Л.М.

Денісов А.О.