Ухвала суду № 24354382, 15.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8206/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Гринчуку А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спецінжиніринрг»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Спецінжиніринрг»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000822360 від 31.05.2011 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 88 780 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що 18.05.2011 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Спецінжиніринрг»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту за серпень 2010 р. по взаємовідносинам з ТОВ «Альянс+».

Результати перевірки оформлено актом № 235/1-23-60-34288689 від 18.05.2011 р.

За даними цього акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення у сепрні 2010 р. до складу податкового кредиту витрат з оплати товарів та робіт отриманих від ТОВ «Альянс+».

Такий висновок податкового органу мотивовано наступним.

На підставі договорів будівельного підряду № 27/07-10П від 27.07.2010 р. та № 27/07-10П від 29.07.2010 р., укладеним з ТОВ «Альянс+»позивачем придбавались матеріали, обладнання та послуги з монтажу котельні на загальну суму 426 096 грн., в тому числі 71 016 грн. ПДВ.

Разом з тим, згідно акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська ТОВ «Альянс+»мало господарські взаємовідносини із ТОВ «Елфра Дисплей», а останнє за місцезнаходженням не перебуває і податкової звітності не подає.

У самого контрагента позивача не має виробничого обладнання, торгівельних приміщень та торгівельного обладнання.

На думку податкового органу наведене свідчить про відсутність факту поставки товарів і послуг та про нікчемність укладених правочинів, що призвело до завищення ТОВ «Спецінжиніринрг»податкового кредиту на суму 71 016 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000822360 від 31.05.2011 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 88 780 грн., в тому числі 71 016 грн. за основним платежем та 17 754 грн. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спору правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -Закон № 168/97-ВР).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем було надано копії договорів будівельного підряду від 29.07.2010 р. №29/07-10П, від 27.07.2010 р. № 27/07-10П, акти виконаних робіт № 1 за серпень 2010 р. на загальну суму 158297 грн. 84 коп. в тому числі ПДВ в сумі 26382 грн. 97 коп. та № 2 серпень 2010 р. на загальну суму 267798 грн. 16 коп. в тому числі ПДВ в сумі 44633 грн. 03 коп., податкові накладні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Альянс+»включено до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців та є платником податку на додану вартість.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Спецінжиніринрг»підтвердило своє право на податковий кредит.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що у контрагента позивача відсутнє торгівельне обладнання судом апеляційної інстанції не приймається як доказ, оскільки зазначена обставина не перешкоджає здійсненню монтажних робіт та не є свідченням нікчемності укладених правочинів.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 18 жовтня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.