Ухвала суду № 24354034, 08.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/5042/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Тихоненко О.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"08" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Максимус»-ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Максимус»до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року Приватне підприємство «Максимус» звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації в Чернігівській області про визнання дій неправомірними. Свої вимоги мотивує тим, що позивач не перебуває на обліку в ДПА в Чернігівській області, ДПА в Чернігівській області не приймає від позивача податкової звітності та не здійснює контроль за своєчасністю подання, а тому не може забезпечувати застосування фінансових санкцій до позивача. Крім того, наявність у ДПА в Чернігівській області службової записки не дає підстав для проведення фактичної перевірки позивача, що є порушенням Податкового кодексу України. Також, в ході фактичної перевірки позивача ДПА в Чернігівській області не дотримано вимог ПК України та як наслідок здійснила контроль питань, які не входять до предмету фактичної перевірки та не були зазначенні в направленнях на перевірку.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року у задоволенні даного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Приватного підприємства «Максимус»-ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову про задоволення позову повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції -без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Позивач як юридична особа 14.02.2001 року зареєстрований виконавчим комітетом Чернігівської міської ради.

29.03.2011 року начальником відділу контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Чернігівській області Весельською М.В. та головним держподатревізором-інспектором відділу контролю за суб'єктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Чернігівській області Воєдилом С.М. на підставі наказу виконуючого обов'язки голови ДПА в Чернігівській області від 28.03.2011 року № 123 про проведення фактичних перевірок та направлення від 28.03.2011 року № 140 та № 141, проведена перевірка кафе, що розташоване за адресою: м. Чернігів, проспект Миру, 198а та належить позивачу.

Перевірка проведена в присутності директора ОСОБА_5, якого до її початку під розписку ознайомлено з направленнями та наказом на проведення перевірки, а також вручено примірник вказаного вище наказу.

За результатами перевірки складено акт № 0072/25//26/23/31378706 від 29.03.2011 року.

Даний акт директор ОСОБА_5 підписав без зазначення зауважень та отримав один примірник.

На підставі даного акту перевірки ДПІ у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011 року № 0001222323, відповідно до якого сума штрафних (фінансових) санкцій складає 4783,00 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій від 05.04.2011 № 5811/10/23-336 на суму 3400,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність своїх дій, а доводи позивача не знайшли свого правового обґрунтування та є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, зокрема, проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому Кодексом; здійснювати контроль за додержанням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків) та порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, наявністю торгових патентів, тощо.

Відповідно до ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль -система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Статтею 41 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до вимог ст. 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом, зокрема, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Органи державної податкової служби, як встановлено п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки -цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Отже, якщо камеральні та документальні перевірки проводяться органами Державної податкової служби виключно у випадках та у порядку, встановлених ПК України, то фактичні перевірки, додатково до встановлених Податкового кодексу України підстав та випадків, можуть проводитися і на підставах тау випадках, встановлених іншими законами України.

Відповідно до п.п. 75.1.3 ст. 75 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється органом Державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як зазначено у п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки.

Таким чином, пунктом п. 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлені загальні умови допуску представників органів Державної податкової служби до проведення всіх видів перевірок, у тому числі й фактичних. Відповідно до зазначеної норми представники органу Державної податкової служби мають право приступити до проведення фактичної перевірки за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки.

Судом першої інстанції було встановлено, що наказ від 28.03.2011 року № 123 про проведення фактичної перевірки позивача відповідає вимогам, встановленим Податковим кодексом України.

Відносини у сфері виробництва та обігу алкоголю і тютюну регулюються Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно преамбули Закону, цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Так, Законом заборонено (крім спеціально відведених для цього місць), куріння тютюнових виробів, зокрема, у закладах громадського харчування; у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: «Куріння заборонено!».

У спеціально відведених для куріння місцях розміщується наочна інформація, яка складається із відповідного графічного знака та тексту такого змісту: «Місце для куріння. Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

Власник або уповноважені ним особи чи орендарі відповідних споруд, окремих приміщень зобов'язані відвести спеціальні місця для куріння, обладнані витяжною вентиляцією чи іншими засобами для видалення тютюнового диму, а також розмістити наочну інформацію про розташування таких місць та про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів.

У місцях для куріння має бути розміщено прямокутний графічний знак із текстом такого змісту: «Місце для куріння»та інформація про шкоду, яку завдає здоров'ю людини куріння тютюнових виробів, із текстом такого змісту: «Куріння шкодить Вашому здоров'ю!».

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної Законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Функції Державної податкової адміністрації України встановлені п.1 ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а саме: здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; проведення роботи по боротьбі з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, веденням реєстрів імпортерів, експортерів, оптових та роздрібних торговців, місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, участю у розробленні пропозицій щодо основних напрямів державної політики і проектів державних програм у сфері боротьби з незаконним обігом алкогольних напоїв та тютюнових виробів, організацією виконання актів законодавства у межах своїх повноважень, здійсненням систематичного контролю за їх реалізацією, узагальненням практики застосування законодавства, застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, здійсненням заходів по вилученню та знищенню або передачі на промислову переробку алкогольних напоїв, знищенню тютюнових виробів, що були незаконно вироблені чи знаходилися у незаконному обігу.

Статтею 9 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено, що Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, 3, 8, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

Крім того, згідно Методичних рекомендацій щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків та внесення змін до наказу Державної податкової адміністрації України від 27.05.2008 року № 355, затверджених наказом ДПА України від 14.04.2011 року № 213, які розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні»для застосування посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби при організації документальних перевірок платників податків з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також фактичних перевірок щодо дотримання порядку здійснення платникам и податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) зазначено наступне.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 України «Про державну податкову службу в Україні» України про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом Голови ДПС України -для проведення документальних планових та позапланових перевірок платників податків із залученням працівників органів ДПС будь-якого рівня; Голови ДПА в АР Крим, областях, м. Києві та Севастополі -для проведення документальних планових та позапланових або фактичних перевірок платників податків із залученням працівників органів ДПС цього регіону.

Отже, Законом закріплено за Державними податковими адміністраціями в областях функцію контролю за додержанням суб'єктами господарювання порядку проведення готівкових розрахунків, а також надано контрольну функцію з питань регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів, ліцензій, тощо. До функцій ДПА в області входить як контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, так і проведенням роботи по боротьбі з незаконним обігом тютюнових виробів і застосуванням у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до суб'єктів підприємницької діяльності за порушення законодавства про виробництво і обіг тютюнових виробів і реалізація вказаної функції здійснюється шляхом проведення перевірок. Голови ДПА в областях видають накази щодо проведення перевірки суб'єкта господарювання із залученням працівників органів ДПС регіону.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач допустив інспекторів до проведення перевірки, яка проведена в присутності директора ОСОБА_5 Акт перевірки останній підписав без зауважень та зазначив, що претензій до перевіряючих не має, тобто перевірка проведена у відповідності до норм чинного законодавства.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Докази надані позивачем не підтверджують обставини, на які він посилається в адміністративному позові, та були спростовані доводами відповідача.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПА в Чернігівській області як суб'єктом владних повноважень доведено правомірність своїх дій.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що доводи позивача є безпідставними, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 25 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Приватного підприємства «Максимус»-ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.