Постанова № 24353995, 08.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16738/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року Державне підприємство «Науково-дослідний інститут «Квант» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження податку на додану вартість. На думку позивача, висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, а тому податкові повідомлення-рішення, прийняті за висновками даного акта, є протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року задоволено даний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0005962309 від 07.07.2011 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

22.06.2011 року Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено акт про результати планової виїзної перевірки № 734/23-9/14308138 від 22.06.2011 року, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.п. 7.2.1, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: включення підприємством до податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, виписаних не у звітному періоді, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 668065,00 грн.

На підставі висновків даного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005962309 від 07.07.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 835081,00 грн., в тому числі за основним платежем 668065,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 167016,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням 14.07.2011 року та 30.09.2011 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Державної податкової служби України зі скаргами, які залишено без задоволення.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки в діях позивача відсутні порушення норм податкового законодавства, оскільки податкові накладні включені до складу податкового кредиту в тому періоді, в якому вони були фактично отримані позивачем.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

За змістом акту перевірки було зафіксовано порушення позивачем норм чинного законодавства України, а саме: пп. 7.2.1, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порушення полягали в тому, що ДП «НДІ «Квант»включено до складу податкового кредиту звітних періодів (червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року, січень, лютий, березень 2009 року) суми ПДВ по податкових накладних, виписаних у попередніх періодах.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

Правила, які передбачають формування податкових зобов'язань продавця і податкового кредиту покупця в одному звітному періоді, та дають можливість платнику своєчасно і в повному обсязі реалізувати надане йому право на формування свого податкового кредиту, встановлено прямими нормами Закону.

Так, підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 вказаного вище Закону передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю. При цьому ні даним пунктом Закону, ні будь-яким іншим не передбаченого жодних причин для отримання можливості затримки у наданні покупцю податкової накладної.

У відповідності з загальними правилами визначення дати виникнення податкових зобов'язань (підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону такою датою вважається дата, - яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, а у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Таким чином, вищенаведеними нормами Закону визначено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом - покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

При формуванні податкового кредиту платники податку мають право на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, фактичне отримання яких відбулося в податкових періодах, наступних за тим податковим періодом, в якому такі податкові накладні були виписані, але за умови документального підтвердження затримки такого отримання.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту, а також передбачено умови, за яких платник податку отримає право на податковий кредит навіть при відмові продавця надати йому податкову накладну.

Тобто, на дату, визначену підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, а якщо ця вимога Закону не дотримана, отримувач товарів (послуг) вправі вимагати її надання, а у випадку відмови -звернутися зі скаргою на такого постачальника до органу податкової служби.

Таким чином, своєчасне включення податкових накладних до складу податкового кредиту, а також забезпечення ним контролю за своєчасним їх отриманням, є обов'язком платника податку, і Законом передбачено ряд можливостей для безперешкодної реалізації такого обов'язку.

При цьому відповідно до підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку на підставі реєстру отриманих та виданих податкових накладних відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Пунктом 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166, визначено, що платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації, а дані, наведені ним в декларації, мають відповідати даним його бухгалтерського та податкового обліку, оскільки фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Особливості ведення бухгалтерського обліку, завдяки системі подвійного обліку, дозволяють у будь-якому випадку, протягом балансового періоду, а саме звітного кварталу виявити помилку, пов'язану із не включенням до бухгалтерського та податкового обліку первинного документа. Таким чином, несвоєчасне (більше балансового періоду) включення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) у звітному періоді податку на додану вартість може бути пов'язане з штучним спотворенням показників податкової звітності Винятком є лише окремо визначені Законом особливі умови формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які було виписано у попередніх періодах, зокрема, отримання товарів (послуг) платником податку, який застосовує «касовий метод»податкового обліку (визначення надано в пункті 1.11 статті 1 Закону), а контрагент (продавець) свої податкові зобов'язання визначає за загальними правилами; придбання товарів для використання в звільнених від оподаткування операціях або операціях, які не є об'єктом оподаткування, та подальшого використання цих же товарів в інших звітних періодах в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; придбання невиробничих основних фондів та переведення їх в інших звітних періодах у категорію виробничих, або їх продаж чи ліквідація.

Враховуючи те, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, та з урахуванням визначення, наданого пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року № 168/704, первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, податкова накладна відноситься до категорії первинних документів.

Порядок реєстрації податкової накладної як вхідного первинного документа визначається з урахуванням правил, встановлених Положенням № 88, облік податкових накладних та їх передача (пересилання) повинні ґрунтуватись на правилах, які встановлені для відповідних бухгалтерських документів.

Відповідно до пункту 2 Порядку оформлення поштових відправлень з вкладенням матеріалів звітності, розрахункових документів і декларацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.1997 року № 799, звіти, розрахункові документи і декларації приймаються до відправлення листами (посилками, бандеролями) з оголошеною цінністю з позначкою «Звіт»та з рекомендованим повідомленням про вручення, то податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Враховуючи зазначене, податкові накладні, які відправляються продавцем поштою покупцю, повинні надсилатися поштовим листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень видаються адресатам під розписку. У містах Києві та Севастополі, обласних центрах, містах обласного підпорядкування, районних центрах повідомлення про вхідні поштові відправлення доставляються адресатам не пізніше робочого дня, що настає після надходження відправлення до підприємства поштового зв'язку. Відправнику надсилається повідомлення після вручення поштового відправлення адресату.

Таким чином, документальним підтвердженням правомірності включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яку було виписано у будь-якому з попередніх періодів, для платника податку-покупця є документ, який підтверджує дату надходження такої податкової накладної від продавця, а саме зареєстровані відповідно до вимог Положення № 88 лист з рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням на ньому відбитку календарного поштового штемпеля та отримана разом з цим листом податкова накладна з відображенням на ній дати реєстрації «на штампі вхідної кореспонденції».

Отже, у разі отримання податкових накладних, в тому числі і тих, що виписані в різних податкових періодах, але отримані платником в поточному звітному періоді (податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах), але лише за наявності документального підтвердження такого запізнення, платник податку - покупець товарів (послуг) повинен на дату отримання цих податкових накладних відобразити їх у розділі 1 реєстру отриманих та виданих податкових накладних з урахуванням особливостей його заповнення, визначених пунктом 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 року № 244 «Про внесення змін до наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165»і в рядку 10.1 розділу II «Податковий кредит»податкової декларації з податку на додану вартість.

При цьому записи в податковому обліку про податкові накладні, які було виписано у попередніх періодах, не можуть бути прирівняними до записів про самостійно виправлені помилки, оскільки такі операції не відповідають визначенню арифметичної чи методологічної помилки.

Колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції щодо надання переваги доводам позивача відносно того, що факт (дата) отримання податкових накладних знайшов своє відображення в книзі реєстрації отриманих податкових накладних позивача.

Оскільки записи в книзі реєстрації отриманих податкових накладних здійснюються позивачем самостійно, то колегія суддів вважає таку книгу неналежним доказом для встановлення коли саме було отримано відповідні податкові накладні та підтвердження отримання податкових накладних у відповідний період їх внесення до даної книги.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було задоволено вимоги позивача без дослідження всіх обставин справи та безпідставно.

Доводи апеляційної скарги у зв'язку з вищевикладеним є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 197, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2011 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Науково-дослідний інститут «Квант»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -відмовити.

Постанова набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.