Постанова № 24353954, 08.05.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8085/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"08" травня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А, Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «РоАгро»-Копейки Франсуази Анатоліївни на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РоАгро»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «РоАгро»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства України, ґрунтується на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Товариства з обмеженою відповідальністю «РоАгро»-Копейка Франсуаза Анатоліївна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що суперечить нормам матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «РоАгро»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 29.05.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 27.09.2010 року № 2554/23-04/35946684. за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп. 1.3, ст. 1, пп. 4.1.6, п. 4.1, п. 4.1, ст. 4, пп. 5.2.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 281402,00 грн.; та пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення значення розділу 26 декларації з ПДВ згідно порушення викладеного у п. 3.2.2 акту перевірки на загальну суму на суму 89857,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення до Акту перевірки.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі міста Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.10.2010 року № 0007532304/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 462562,20 грн., з них за основним платежем 281402,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 181160,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 10.12.2010 року №9083/10/25-026 відмовлено в задоволенні скарги позивача та збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на 2500,00 грн.

Позивачем подано повторну скаргу, за результатами розгляду якої ДПА у м. Києві прийнято рішення від 21.02.2011 року № 1626/10/25-114, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, спірне рішення відповідача є обґрунтованим, а тому підстави для задоволення даного позову відсутні.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції не досліджено та не прийнято до уваги те, що спірне податкове повідомлення-рішення визначає податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 281402,00 грн., в тому числі за III квартал 2009 року.

Однак відповідно до відомостей декларацій з податку на прибуток у 2009 та 2010 роках діяльність позивача була збитковою. Вказаний факт було визнано відповідачем в акті перевірки.

За змістом зазначених декларацій від'ємним об'єкт оподаткування з податку на прибуток задекларовано за 3 квартал 2009 року на суму 3807293,00 грн., за 2009 рік -2657853,00 грн., за 1 квартал 2010 року -2029855,00 грн.

Статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено об'єкт оподаткування як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як вбачається з зазначених вище декларацій з податку на прибуток об'єкт оподаткування у позивача за періоди третього кварталу 2009, 2009 рік та 1 квартал 2010 року відсутній.

Отже, сума збільшення валових доходів, які на думку відповідача занижені та визначені в акті перевірки, не призводить до виникнення об'єкту оподаткування.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього, відповідно до договорів про надання юридичних послуг від 01.07.2009 року та 01.08.2009 року TOB «СДМ Партнери»на користь позивача надано юридичні послуги, які повністю оплачені позивачем на загальну суму 135912,00 грн. та віднесені до складу валових витрат у третьому кварталі 2009 року в розмірі 113260,00 грн. та у першому кварталі 2010 року в розмірі 76380,00грн.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових витрат.

Серед таких обмежень юридичні послуги, які були виключені контролюючим органом зі складу валових витрат TOB «РоАгро», відсутні.

Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не дозволяє встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення до складу валових витрат платника податку крім тих обмежень, що зазначені в цьому Законі.

Як видно із зазначених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», як і з правил ведення податкового обліку, встановлених Законом «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, законодавством не передбачений вичерпний перелік документів, що підтверджує зв'язок понесених витрат платника податку з господарською діяльністю, а лише вказують на необхідність мати первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Позивачем в підтвердження реальності виконаних послуг було подано, крім договорів про надання юридичних послуг, розроблені TOB «СДМ Партнери»проекти статуту TOB Яланецьке, проект договору купівлі-продажу корпоративних прав, юридичний висновок разом із супроводжувальним листом TOB «СДМ Партнери», акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2009 року, 30.09.2009 року, 11.03.2010 року, які свідчать про фактичне надання СДМ Партнери послуг, які використано в господарській діяльності TOB «РоАгро», а саме: консультаційні послуги у сфері права (юридичні послуги представництво інтересів TOB «РоАгро»в Національному банку України з питань реєстрації договору займу між TOB «РоАгро»та Kintas Ltd.) - копія Свідоцтва НБУ щодо фактичної реєстрації займу додається; консультаційні послуги в сфері права щодо юридичної перевірки суб'єктів господарської діяльності, з якими Замовник (РоАгро) веде господарську діяльність, надані в серпні 2009 року; та консультації щодо набуття контролю над іншими суб'єктами господарювання, повноважень органів управління Замовника, підготовка господарських договорів Замовника.

При цьому колегія суддів зауважує, що законодавством не заборонено при наявності у складі штату підприємства фахівців з юридичних питань по тим чи іншим питанням своєї діяльності залучати фахівців з юридичних питань підприємств, що надають професійні юридичні послуги.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 4.4.1. ст.4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти постанову на користь як платника податків, так і контролюючого органу, постанова приймається на користь платника податків.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що TOB «РоАгро»правомірно включило витрати до складу валових витрат та відобразило ПДВ в складі податкового кредиту по наданим послугам TOB «СДМ Партнери».

Крім цього, відповідно до Договору № 01U-1025 від 27.08.2009 року з Представництвом «КБС Ассошиейтс Лимитед»позивачу надано рекрутингові послуги (з підбору персоналу), які повністю оплачені позивачем.

При цьому колегією суддів встановлено, що податкових накладних за договором № 01U-1025 від 27.08.2009 року, укладеним з Представництвом «КБС Ассошиейтс Лимитед»були подані позивачем разом з позовною заявою та є в матеріалах справи.

Факт наявності у позивача податкових накладних підтверджується самим відповідачем в акті від 08.02.2011 року №19/07-214/35946684 «Про результати позапланової виїзної перевірки TOB «РоАгро»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податків у банку за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у спірний період

При цьому в результаті наданих послуг на TOB «РоАгро»був працевлаштований фінансовий директор, про що свідчить наказ про призначення ОСОБА_5 від 11.01.2010 року та копія штатного розкладу від 13.01.2010 року.

Також колегією суддів встановлено, що відповідачем у додатку 5 до акту перевірки за вересень 2009 року, лютий та березень 2010 року зазначено про те, що відхилень по нарахуванню податкового кредиту не було виявлено, що підтверджує правильність нарахування податкового кредиту по послугам TOB «СДМ Партнери»та послуг Представництва «КБС Ассосіейшн Лімітед».

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи з цього, право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу).

Правову позицію по вказаному питанню було висловлено Верховним Судом України в постанові № 07/02 від 06.02.2007 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про неправильність висновку суду першої інстанції про те, що послуги, надані TOB «СДМ Партнери»та Представництвом «КБС Ассосиєйшн Лімітед»не відносяться до складу валових витрат, оскільки він суперечить пп. 5.2.1. п.5.2 та п.5.3-5.7 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім цього, позивач отримав фінансову допомогу за договором від 18.12.2008 року № 66 від TOB «Балінвест»на суму 650000,00 грн., яка до кінця першого кварталу 2009 року сума допомоги не поверталась та за договором від 18.12.2008 року № 67 від ПСВП «Рутенія-М»на загальну суму 613050,10 грн., до кінця звітного періоду 2009 року залишилась неповернутою сума у розмірі 493949,00 грн., яка була включена до складу валових доходів у звітному періоді за 2009 року.

Як зазначено в Акті перевірки позивач не відобразив у складі декларації на прибуток за 2009 року та не сплатив штраф у розмірі 5% від суми недоплати зобов'язань з податку на прибуток у сумі 184900,00грн.

Однак колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що підприємство виправило помилку шляхом включення 739600,00 грн. до рядку 02.2. та 5.2. декларації з прибутку підприємства за 2009 року та 650000,00 грн. до рядку 01.6 та 04.13 декларації з прибутку підприємства за 2009 року.

Приймаючи до уваги збитковість діяльності позивача у зазначеному звітному періоді та наявності від'ємного об'єкту оподаткування з податку на прибуток, задекларованого за 2009 рік об'єкту оподаткування у відповідності до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»колегія суддів приходить до висновку про те, що помилка з відображенням отриманої фінансової зворотної допомоги, що була виправлена у 2009 році не призвела до несплати TOB «РоАгро»податку на прибуток.

Крім того, необґрунтованою є позиція суду першої інстанції щодо правомірності нарахування відповідачем штрафної санкції у розмірі 5 % з посиланням на пп. 17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення платниками податків заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами», оскільки відповідно до вказаної норми Закону штрафна санкція сплачується від суми недоплати податкового зобов'язання, а при відсутності суми недоплати відповідно штраф в розмірі 5% не нараховується.

Таким чином колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи в цій частині.

Окрім зазначеного колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції необґрунтовано зроблений висновок про безпідставність віднесення до складу валових витрат збитків від операції з умовного продажу заборгованості, вираженої в іноземній валюті на суму 2545806,95 грн. з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що TOB «РоАгро»отримало валютний кредит від Kintas LTD (нерезидент) по договору від 16.06.2009 року.

Згідно до п 1.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»кредит -кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Фінансовий кредит -кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Порядок відображення в податковому обліку операцій із розрахунків в іноземній валюті визначено в п.7.3.3 спеціальної статі 7.3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п. 7.3.3 ст. 7.3 вказаного Закону балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного абзацом другим цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного абзацом третім цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

У такому ж порядку підлягає перерахунку балансова вартість іноземної валюти, отриманої як аванс або виручка чи внаслідок проведення будь-яких інших операцій (включаючи прямі чи портфельні інвестиції), яка обліковується на банківських рахунках платника податку або у його касі на дату закінчення звітного періоду.

Для цілей цього підпункту під терміном "заборгованість" розуміються: основна сума (непогашена частина основної суми) фінансового кредиту, депозиту (вкладу); сума процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, депозиту (вкладу), строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду».У вище наведених статтях

Даним Законом України визначено порядок відображення в податковому обліку курсових різниць по отриманим валютним кредитам.

Отже, колегія суддів вважає хибною позицію відповідача щодо того, що позитивна курсова різниця включається в валовий дохід, а від'ємний результат переоцінки валютної заборгованості по отриманому кредиту не повинен включатись в валові витрати.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач діяв у відповідності до вимог діючого законодавства України та відобразив в деклараціях з податку на прибуток у відповідних періодах, як прибуток так і витрати (збиток) від операцій по переоцінці валютної заборгованості та грошових коштів на рахунках підприємства.

З урахуванням викладеного колегія вважає, що судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги у зв'язку з вищевикладеним є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РоАгро»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2011 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РоАгро»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 08.10.2010 року № 0007532304/0

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.