Ухвала суду № 24353649, 26.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-16627/11/2670 (у 9-ти томах) Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Собківа Я.М., Борисюк Л.П.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Менеджмент Груп»до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000842304 від 04.07.2011 року,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Форум- Менеджмент Груп»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва про скасування рішень податкових повідомлень-рішень від 27.07.2011 року № 0000442303 та від 14.10.2011 року № 0000612303.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2012 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Відповідно до ч. ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 20.06.2011 року по 04.07.2011 року Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва на підставі наказу № 1955 від 17.06.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Форум-Менеджмент Груп»з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати сум ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Сомаленд»за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року та ТОВ «Альседо»за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року, на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альседо»від 29.03.2011 року № 149/23-1/37256749 за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року та від 12.04.2011 року № 218/23-1/37256749 за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сомаленд»від 29.03.2011 року № 150/23-1/37256775 за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року та від 12.04.2011 року № 220/23-1/37256775 за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

В результаті проведеної перевірки податковий орган дійшов висновку, що в порушення пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит за грудень 2010 року та лютий 2011 року ТОВ «Форум-Менеджмент Груп», на загальну суму ПДВ 2 230 556,0 грн. сформований по взаємовідносинам з ТОВ «Альседо»та ТОВ «Сомаленд», безпідставно, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 2 230 556,00 грн..

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 11.07.2011 року №316/23-3/35847749, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 року № 0000442303, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 2 490 276,50 грн., у тому числі штрафні санкції у сумі 259 720,50 грн..

За результатами поданої позивачем 03.08.2011 року скарги до Державної податкової адміністрації у місті Києві податкове повідомлення-рішення від 27.07.2011 № 0000442303 скасовано в частині застосування (фінансових) санкцій в розмірі 7708,75 грн. та винесено податкове повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0000612303.

В результаті адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 14.10.2011 року № 0000612303, скаргу позивача залишено без задоволення.

Вирішуючи правомірність прийнятих податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Сомаленд».

Між ТОВ «Форум-Менеджмент Груп»та ТОВ «Сомаленд»укладено договір № 202 від 01.10.2010 року комплексного технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій будівель, предметом якого є надання послуг (виконання робіт) з технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій в майнових комплексах, а саме, приміщеннях, які знаходять в управлінні позивача та розташовані за наступними адресами: м. Київ, вул. м. Пимоненка,13, м. Київ, вул. Інженерна, 1а, м. Київ, вул. Герої Космосу, 4 та м. Київ, пров. Куренівський,12, та додатками до якого є кошториси вартості робіт та послуг, що надаються у жовтні 2010 року, листопаді 2010 року, грудні 2010 року, січні 2011 року, лютому 2011 року.

З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається факт перебування в управлінні позивача приміщень, в яких відповідно до умов зазначеного договору виконувались роботи підтверджується договорами про оренду, договорами про оренду землі, додатковими угодами, довідками про балансову вартість, актами приймання - передачі нежитлових будівель та приміщень майнового комплексу, актами прийому - передачі нежитлового будинку та відповідною технічною документацію на зазначені у договорі приміщення, а факт виконання робіт за договором № 202 від 01.10.2010 року комплексного технічного обслуговування інженерних систем та комунікацій будівель підтверджується відповідними актами здачі - приймання робіт (надання послуг) та податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «Альседо».

Між ТОВ «Форум-Менеджмент Груп»та ТОВ «Альседо»укладено договір № 217 від 01.11.2010 року комплексного рекламно - маркетингового обслуговування, предметом якого є викання робіт із виготовлення зовнішньої реклами та відповідних їй рекламних засобів (тимчасових або стаціонарних конструкцій), а також із розміщення реклами, та додатками до якого є кошториси вартості робіт з комплексного рекламно - маркетингового обслуговування на листопад 2010 року, грудень 2010 року, січень 2010 року, лютий 2010 року.

З наявних в матеріалах справи доказів, вбачається факт виконання робіт за зазначеним договором, а саме фотографіями об'єктів зовнішньої реклами позивача, відповідними актами здачі - приймання робіт (надання послуг) та податковими накладними.

Згідно платіжних доручень, копії яких знаходяться в матеріалах справи, позивачем проведено оплату за договорами № 202 від 01.10.2010 року та № 217 від 01.11.2010 року підтверджується, наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Не заслуговують на увагу обґрунтування вимог апеляційної скарги, щодо товарності та реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Сомаленд»та ТОВ «Альседо»за договорами № 202 від 01.10.2010 року та № 217 від 01.11.2010 року.

На підтвердження нікчемності договорів укладених позивачем з його контрагентами ТОВ «Сомаленд»та ТОВ «Альседо»податковий орган посилається на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альседо»від 29.03.2011 року № 149/23-1/37256749 за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року та від 12.04.2011 року № 218/23-1/37256749 за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року та на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Сомаленд»від 29.03.2011 року № 150/23-1/37256775 за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року та від 12.04.2011 № 220/23-1/37256775 за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року.

Висновки в зазначених актах зроблені податковим органом виключно на підставі інформаційних базданих та податкової звітності ТОВ «Сомаленд»та ТОВ «Альседо», та при цьому не досліджувались договори укладені зазначеними підприємствами з їх контрагентами, зокрема, договори укладені ТОВ «Сомаленд»та ТОВ «Альседо»з позивачем, не досліджувалися фінансово-господарські відносини та не встановлювалась реальність та товарність даних договорів.

Апелянтом інших доказів та обґрунтувань на підтвердження нікчемності договорів № 202 від 01.10.2010 року та № 217 від 01.11.2010 року укладених позивачем з його контрагентами ТОВ «Сомаленд»та ТОВ «Альседо»крім посилань на акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альседо»та ТОВ «Сомаленд»відповідачем не наведено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Сомаленд»та ТОВ «Альседо»за договорами № 202 від 01.10.2010 року та № 217 від 01.11.2010 року мали реальний товарний характер, а правочини були безпідставно визнанні відповідачем нікчемними.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, крім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як зазначалося вище, господарські операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «Сомаленд»та ТОВ «Альседо»за договорами № 202 від 01.10.2010 року та № 217 від 01.11.2010 року мали реальний товарний характер, а тому у позивача наявні правові підстави на податковий кредит по операціях з ТОВ «Сомаленд»та ТОВ «Альседо»за вказаними договорами.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість»та положення Податкового кодексу України, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 04.05.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Собків Я.М.

Борисюк Л.П.