Ухвала суду № 24353248, 26.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3973/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В. Р.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Акуленко Ю.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 р. адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Росава»до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне акціонерне товариство «Росава»(надалі за текстом -«ПрАТ «Росава») звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області (надалі за текстом -«Білоцерківська ОДПІ») щодо винесення повідомлення про перевірку № 36 від 27.04.2011 р., скасування цього повідомлення та скасування податкового повідомлення-рішення №1766/0001560232 від 18.08.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 19 932 369 грн. Позивач також просив визнати неправомірними дії Білоцерківської ОДПІ щодо винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №1766/0001560232 від 18.08.2011 р. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній сказі Білоцерківська ОДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16.05.2011 р. по 05.08.2011 р. посадовцями Білоцерківської ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Росава»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.03.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 4451/23-2/30253385/164 від 05.08.2011 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») внаслідок віднесення у 2010 р. та І кварталі 2011 р. до складу валових витрат витрат з оплати відряджень та відсотків за користування кредитами (закон був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність з 1 квітня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI).

Такий висновок податкового органу вмотивовано наступним.

У період з І кварталу 2010 р. по І квартал 2011 р. ПрАТ «Росава»відобразило у складі валових витрат витрати з оплати відряджень працівників товариства у загальній сумі 244 357 грн. 40 коп.

В той же час, згадані витрати підтверджено лише електронними авіаквитками, що не є первинними документами в розумінні Закону № 334/94-ВР.

Також, протягом названого періоду позивач відніс до валових витрат 92 863 179 грн. 48 коп. сплачених відсотків за користування кредитами, отримання яких не було пов'язано з господарською діяльністю товариства.

Так, 28.09.2005 р. між ПрАТ «Росава»та АКІБ «Укрсиббанк»укладено кредитний договір № 232-в-ока за умовами якого позивач зобов'язався прийняти та належним чином використовувати кредит в сумі 38 329 695 доларів США з цільовим призначенням -на придбання цінних паперів.

Згідно договору № 1008м-01-05 від 03.10.2005 р. позивачеві відкрито у ТОВ «Банк «Фінанси та Кредит»мультивалютну кредитну лінію з максимальним лімітом заборгованості 101 160 000 грн. на поповнення обігових коштів, в тому числі для розрахунків за договором № К-286/01 від 03.10.2005 р.

Частково зазначені кредитні кошти в загальній сумі 92 863 179 грн. 48 коп. були спрямовані на розрахунки за договорами № К-283/01 від 03.10.2005 р., № К-284/01 від 03.10.2005 р., № К-285/01 від 03.10.2005 р. та № К-286/01 від 03.10.2005 р.

Відповідно до договору купівлі-продажу цінних паперів № К-283/01 від 03.10.2005 р. позивач придбав 150 000 простих іменних акцій ВАТ «Зовнішньоторговельна фірма «КрАЗ»на загальну суму 85 905 841 грн.

Згідно договору № К-284/01 від 03.10.2005 р. ПрАТ «Росава»придбало 1 200 933 простих іменних акцій ЗАТ «Білоцерківська теплоцентраль»на суму 10 129 116 грн.

На підставі договору № К-285/01 від 03.10.2005 р. позивачем придбано 435 401 простих іменних акцій ЗАТ «Білоцерківська теплоцентраль»на суму 86 853 422 грн.

За умовами договору № К-286/01 від 03.10.2005 р. позивач придбав 86 525 простих іменних акцій ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»на суму 112 143 422 грн.

На думку податкового органу витрати по сплаті відсотків за вказаними договорами неправомірно віднесено до валових витрат, оскільки кредити не були використані в господарській діяльності ПрАТ «Росава».

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Білоцерківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №1766/0001560232 від 18.08.2011 р., яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на прибуток на 19 932 369 грн., в тому числі 15 945 895 грн. за основним платежем та 3 986 474 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових витрат та податкового кредиту, регулюються статтею 5 Закону № 334/94-ВР.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.4 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що цінний папір -це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери.

Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23 лютого 2006 року № 3480-IV цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Частиною 1 статті 6 названого Закону визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

За змістом пункту 1.28 статті 1 Закону № 334/94-ВР інвестиція - це господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції. Під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів.

Із наведеного випливає, що придбання ПрАТ «Росава»цінних паперів є господарською операцією в розумінні Закону № 334/94-ВР, спрямоване на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та права на отримання частини майна акціонерного товариства, а відтак безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Твердження Білоцерківської ОДПІ про те, що за рахунок кредитних коштів позивачем придбавались акції сумнівних підприємств суперечать обставинам, встановленим в результаті перевірки та викладеним в акті від 05.08.2011 р.

Зокрема, згідно цьому акту за період з 2005 р. по 2010 р. вартість чистих активів ВАТ «Білоцерківська ТЕЦ»зменшилась з 31 920, 1 тис. грн. до 31 693 тис. грн. В той же час, вартість чистих активів ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»та ЗАТ «Зовнішньоторгівельна фірма КрАЗ»збільшилась, відповідно, з 1 677 тис. грн. до 44 787 тис. грн. і з 24 655 тис. грн. до 185 923 тис. грн.

Доводи відповідача щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення з посиланням на те, що у позивача обліковуються акції інших збиткових підприємств обґрунтовано не взяті судом попередньої інстанції до уваги, оскільки в результаті перевірки не було встановлено, що ці акції придбавались за рахунок кредитних коштів.

Насамкінець, судова колегія зазначає, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що кредити за договорами № 232-в-ока від 28.09.2005 р. та №1008м-01-05 від 03.10.2005 р. були погашені позивачем влітку 2009 р.

Таким чином, позивач не міг відносити відсотки за користування цими кредитами до складу валових витрат у 2010 р. та І кварталі 2011 р.

Відповідно до Правил повітряних перевезень пасажирів і багажу, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 23.04.2010 р. № 216 квиток - це документ, що має назву «Пасажирський квиток та багажна квитанція», у тому числі електронний квиток, виданий перевізником (його агентом), який містить умови договору перевезення та повідомлення, разом з польотними та пасажирським купонами. Квиток надає право пасажиру на переліт відповідним рейсом, а перевізник зобов'язаний здійснити перевезення пасажира та його багажу, а також надати інші послуги, пов'язані з перевезенням у відповідності до умов договору перевезення.

Крім електронних квитків позивачем надано також звіти про відрядження та належним чином оформлені посвідчення про відрядження.

При цьому відповідачем не ставиться під сумнів сам факт перебування працівників ПрАТ «Росава»у відрядженні.

З огляду на обставини встановлені в судовому засіданні та приведені вимоги законодавства, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку щодо правомірності формування позивачем валових витрат, а відтак про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а твердження скаржника про те, що хоча ПрАТ «Росава»і погасило в 2009 р. кредити, за рахунок яких придбавались цінні папери, проте це погашення відбулось шляхом залучення нових кредитів, а отже відсотки за ними не підлягають включенню до валових витрат судом апеляційної інстанції не приймається як доказ.

Відповідно до договору № 1294м-09 від 16.02.2009 р. позивач отримав в ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»200 000 000 грн. на поповнення обігових коштів.

За договором № 300-2007 від 05.12.2007 р. ПрАТ «Росава»надано Акціонерно-комерційним промислово-інвестиційним банком кредит в розмірі 1 089 000 євро на фінансування проекту будівництва незалежного енергоджерела (котельної) на виробництві великогабаритних шин.

Згідно договору № 01-2009 від 12.03.2009 р. позивач отримав у Акціонерно-комерційного промислово-інвестиційного банку кредит в розмірі 24 400 000 грн. на оплату виробничих потреб.

За умовами договору № 1255м-08 від 29.07.2008 р. позивачеві надано ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»295 000 000 грн. на поповнення обігових коштів.

Відповідно до договору № 1203-01-07 від 17.10.2007 р. позивач отримав у ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»326 570 грн. на оплату вартості автомобілів.

Згідно договору № 1223м-01-07 від 24.12.2007 р. ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»надало ПрАТ «Росава»9 543 000 грн. на фінансування програми з модернізації насосного і компресорного обладнання.

За договором № 1208-01-07 від 13.11.2007 р. позивач отримав у ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»163 286 грн. на оплату вартості автомобіля.

Відповідно до договору № 673v-01-07 від 27.12.2007 р. ВАТ «Банк «Фінанси та кредит»надало позивачеві кредит в розмірі 1 848 750 євро для розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Таким чином, жоден із перелічених договорів не передбачав надання кредитних коштів для погашення заборгованості за попередніми договорами.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.