Ухвала суду № 24353004, 17.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13988/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Грищенко Т.М.,

суддів - Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі - Луцак А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Карат-2000" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 р. у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю"Карат-2000", Товариства з обмеженою відповідальністю" Основа-простір" про стягнення в доход держави коштів за нікчемною угодою, -

В С Т А Н О В И Л А :

Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва (позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат 2000», Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа простір»про стягнення в доход держави коштів за нікчемною угодою, в якому просить: зобов'язати ТОВ «Основа - простір»повернути ТОВ «Карат 2000»одержані за договором 24-12/08 від 24.12.2008р. грошові кошти в розмірі 9 825. 63 грн. та стягнути з ТОВ «Карат -2000»в доход держави повернуті ТОВ «Основа - простір»грошові кошти в розмірі 9 825.63 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Карат-2000»з питання правильності формування податкового кредит}' з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «Основа Простір»за період 2008-2009р.

За результатами перевірки позивачем було складено Акт від 15.10.2009 р. № 13093/23-11/30181625.

В зазначеному акті перевірки позивачем встановлено порушення ТОВ «Карат - 2000»п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р.. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 747 550 грн. 58 коп.

В ході перевірки було встановлено, що між ТОВ «Карат - 2000»(замовник) та ТОВ «Основа-Простір»(виконавець) укладено договір від 24.12.2008р. №24-12/08. предметом якого є надання комплексу послуг, пов'язаних з просуванням товарів під торговими марками клієнта замовника.

Відповідно до умов зазначеного договору загальна ціна робіт складає 9 825 грн. 63 коп. в.т.ч. 1 637 грн. 60 коп.

30.12.2008 року сторони підписали акт здачі-прийняття робіт до договору, з якого вбачається, що сторони виконали свої зобов'язання у повному обсязі.

ТОВ «Основа - Простір»виписало ТОВ «Карат-2000»податкову накладну від 30.12.2008р. №30.12.02 на загальну суму 9 825 гри. 63 коп.

ТОВ «Карат - 2000»здійснило повну оплату договору, про що свідчить платіжне доручення №7від 14.01.2009р. на суму 9 825 грн. 63 коп., що міститься в матеріалах справи.

ТОВ «Карат -2000»відобразило зазначену податкову накладну в книзі обліку придбання товарів (робіт, послуг) у грудні 2008р. під порядковим номером №29.

На підставі зазначеної податкової накладної ТОВ «Карат - 2000»включило до складу податкового кредиту за грудень 2008р. суму сплаченого за договором №24-12/08 від 24.12.2008р. ПДВ у розмірі 1 637 гри. 60 коп.

У акті перевірки позивачем було встановлено порушення ТОВ «Карат-2000». а саме заниження податку на додану вартість у вересні 2008р. - лютому 2009р. на 747 550 гри. 58

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців керівником ТОВ «Основа - Простір»є ОСОБА_2.

В матеріалах справи міститься вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08.04.2009р., де ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого 2 ст. 205 КК України.

У відповідності до пп. 7.2.3 п. 7.2 от. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), податкова накладна є звітнім податковим документом та одночасно розрахунковим документом, а згідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону України податкова накладна надає право покупцеві віднести відповідну суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 р. позовні вимоги задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Основа простір»повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Карат 2000), одержані за договором №24-12/08 від 24.12.2008 року грошові кошти у розміри 9 825 гри. 63 коп. Стягнуто з ТОВ «КАРАТ -2000»в дохід держави повернуті ТОВ «Основа-Простір»грошові кошти у розмірі 9 825 гри. 63 коп.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач ТОВ "Карат-2000" подав апеляційну скаргу, в якій просить: скасувати оскаржувану постанову як таку, що постановлена судом з порушенням норм діючого законодавства та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися в апеляційну інстанцію, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з норм пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР, законодавцем передбачено, що навіть при наявності податкової накладної податковий кредит може бути не підтверджений, а сума податкового кредиту зазначена в податковій накладній не є остаточною та беззаперечною і може бути не підтверджена за результатами перевірки, що і відбулося в даному випадку.

Дніпровським районним судом міста Києва у вироку від 08.04.2009 року зазначено, що участь ОСОБА_2. у створенні фіктивного підприємства ТОВ «Основа-Простір»заподіяла державі велику матеріальну шкоду у вигляді не надходження до Бюджету України ПДВ.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦКУ недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правові наслідки недійсності правочину передбачені ст. 216 ЦК України. Зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала па виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують па момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Разом з тим. ст. 228 ЦК України передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду дійшла наступного.

Законом України «Про податок на додану вартість»чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та їх відшкодування у передбачених цим Законом випадках є фактична сплата цих сум до Державного бюджету України.

Так, оскільки зменшення податкових зобов'язань платника або відшкодування суми ПДВ платнику, у зв'язку зі включенням платником такої суми ІІДВ до податкового кредиту, при паданні платником до податкового органу декларації з ПДВ, відбувається з державного бюджету, тобто в даному випадку держава повинна відшкодувати суми ПДВ, які фактично до бюджету не надійшли.

Колегія також зазначає, що від укладання та виконання угоди, яка суперечить інтересам держави, державі та суспільству завдаються збитки у вигляді ненадходження до державного бюджету коштів у великих розмірах, витрати державного бюджету на користь осіб, які не мають правових підстав та права на їх отримання.

За вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства застосовуються санкції, передбачені ст. 208 ГК України.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог, з яким погоджується колегія суддів, що ТОВ «Основа-Простір»створено з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави, а тому угоди, що укладались даним товариством є також такими, що суперечать інтересам держави.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування рішення суду.

Згідно ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю"Карат-2000" -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 червня 2011 р. -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.