Ухвала суду № 24352553, 18.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-76/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Леонтович А.М.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

за участю представника позивача Щепоткіної Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року за позовом Дочірнього підприємства «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000592301 від 05.10.2011 року про визнання суми грошового зобов'язання у частині зобов'язання в розмірі 50103,78 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

В судове засідання з'явився представник позивача, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду не з'явився, хоча він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутності, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»зареєстроване виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 27.05.2002 року.

На податковому обліку Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»перебуває у Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.

В період з червня по липень 2009 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області була проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт «Про результати виїзної планової документальної перевірки Дочірнього підприємства «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 31.03.2009 року»від 23.07.2009 року № 336/38/2301-31997063.

У ході перевірки податковим органом встановлено, що ДП «Інвест-Фастів»ЗАТ «Транснафтопереробка» віднесено до показників декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року суми податкового кредиту на підставі податкових накладних за грудень 2008 року № 229 на загальну суму 114104,10 грн., в тому числі ПДВ 19017,35 грн., та за березень 2009 року № 3-17 на загальну суму 186518,55 грн., в тому числі ПДВ 31086,43 грн..

Як вбачається зі змісту зазначеного акту, відповідач вказує на те, що позивачем зазначені суми віднесені до податкового кредиту неправомірно з тих підстав, що в грудні 2008 року Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»отримало відповідно до акту приймання-передачі від 10.12.2008 року № 951 по з/д накладній № 44531611 бензин А-95 вагою 54 т., що в бухгалтерському обліку повинно відобразитися на позабалансовому рахунку 02 «Товар на зберіганні». Однак в бухгалтерському обліку підприємства дана операція відображена проводкою Дт. 283 Кт. 631 на суму 95086,75 грн. та Дт. 644 Кт. 631 на суму 19017,35 грн., в реєстрі отриманих податкових накладних за номером 12 відображено податкову накладну від 10.12.2008 року № 229 на отримання бензину А-95 в кількості 26785 л. на загальну суму 114104,10 грн., в т.ч. ПДВ 19017,35 грн. та включено до податкового кредиту за грудень 2008 року. В грудні 2008 року Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»в бухгалтерському обліку зробило коригування методом сторно по рахунку 283, як «помилково віднесено», а саме Дт. 283 Кт. 631 на суму 95086,76 грн. (червоним), а по рахунку 644 коригування не проведено. Аналогічно, в березні 2009 року, відповідно до акту приймання-передачі від 23.03.2009 року № 962, отримано по з/д накладній № 44533212 бензин А-95 вагою 55,25 т., по з/д накладній № 33548362 бензин А-92 вагою 44,35 т., що відповідно до Правил ведення бухгалтерського обліку, повинно відображатися на позабалансовому рахунку 02 «Товар на зберіганні». Однак Дочірнє підприємство «Інвест-Фастів»в бухгалтерському обліку дану операцію відобразило проводкою: Дт. 283 Кт. 631 на суму 155432,12 грн. та Дт. 644 Кт. 631 на суму 31086,43 грн., в реєстрі отриманих податкових накладних за номером 9 відображено податкову накладну від 30.03.2009 року № 3-17 з зазначенням товару: бензин А-95 в кількості 17,733 т., бензин А-92 в кількості 11,831 т. на загальну суму 186518,55 грн., в.т.ч. ПДВ 31086,43 грн. та включено до податкового кредиту за березень 2009 року. В березні 2009 року зроблено коригування методом сторно по рахунку 283 «помилково віднесено», а саме Дт. 283 Кт. 631 на суму 155432,12 грн. (червоним), а по рахунку 644 сума ПДВ не відкоригована. Враховуючи вищезазначене, відповідач дійшов висновку, що позивачем допущено порушення вимог абзацу 2 підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, чим завищено податковий кредит в сумі 50103,78 грн. та, як наслідок, занижено податок на додану вартість в сумі 50103,78 грн., в т.ч. за грудень 2008 року в сумі 19017,35 грн.; за березень 2009 року в сумі 31086,43 грн.

На підставі висновків Акта перевірки від 23.07.2009 року №336/38/2301-31997063 Фастівською об'єднаною державною податковою інспекцію Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2009 року за № 0000362301/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 75155,67 грн., з яких: 50103,78 грн. - за основним платежем; 25051,89 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Після проведення перевірки обґрунтованості заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року показників, 29.07.2009 року позивач подав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року, яким повторно включив до податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними за грудень 2008 року № 229 на загальну суму 114104,10 грн., в тому числі ПДВ 19017,35 грн., та за березень 2009 року № 3-17 на загальну суму 186518,55 грн., в тому числі ПДВ 31086,43 грн.

В період з 25.08.2011 року по 14.09.2011 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області проведена планова невиїзна перевірка позивача, результати якої оформлено актом «Про результати планової виїзної перевірки ДП «Інвест-Фастів» ЗАТ «Транснафтопереробка»з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.04.2011 року» від 21.09.2011 року № 327/53/2301-31997063. В результаті перевірки податкових накладних, реєстрів отриманих податкових накладних, банківських виписок, договорів, накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахунках 644 «Податковий кредит», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», 685 «Розрахунки з іншими кредиторами»встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 10.1 декларації на загальну суму 50103,78 грн., унаслідок того, що позивачем в уточнюючому розрахунку від 29.07.2009 року до податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року повторно включені показники податкового кредиту за податковими накладними № 229 та № 3-17.

Враховуючи вищезазначене, відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки підприємством включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по накладних, виписаних в раніше перевірених періодах, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 50103,78 грн.

На основі висновків акту перевірки від 21.09.2011 року № 327/53/2301-31997063 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.10.2011 року № 0000592301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 63242,50 грн., у тому числі 50103,78 за повторне визначення сум податкового кредиту за травень 2009 року.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III, Порядком заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правовідносини, що виникли у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість»від03.04.1997р. № 168/97-ВР в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Закон України «Про податок на додану вартість»платником податку на додану вартість є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»обов'язок щодо ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку.

На момент виникнення спірних відносин між сторонами спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлював порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, був Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III.

Відповідно до пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкова декларація, розрахунок -це документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно підпункту 4.1.2 пункту 4.1 вказаної статті прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Загальний порядок відображення платниками у звітності самостійно виявлених помилок (у тому числі надання уточнюючих розрахунків) з податку на додану вартість встановлено пунктом 4.4 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 166.

Зокрема, якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, встановленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Зі змісту зазначених положень законодавства вбачається, що платник податків може подати уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за минулий період за умови дотримання наступних вимог: уточнюючий розрахунок подається у випадку самостійного виявлення помилки, допущеної при складанні декларації з податку на додану вартість, до якої таким розрахунком вносяться зміни; данні уточнюючого розрахунку не можуть співпадати (дублювати) данні раніше поданих декларацій, оскільки призначенням уточнюючих розрахунків є виправлення раніше допущених помилок, а не повторне заявлення показників за попередні періоди;уточнюючий розрахунок не може містити виправлень показників, значення та обґрунтованість заявлення яких вже було предметом перевірки. У такому випадку подання уточнюючого розрахунку буде виправленням помилки, що виявлена не платником податків, а органом державної податкової служби тощо.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ДП «Інвест-Фастів»ЗАТ «Транснафтопереробка»подало уточнюючий розрахунок від 29.07.2009 року до декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року на підставі податкових накладних № 229 та № 3-17, які вже були включені до зазначеної декларації при її первинному поданні.

Крім того, обґрунтованість віднесення до податкового кредиту за травень 2009 року даних податкових накладних № 229 та № 3-17 була предметом перевірки, проведеної з червня по липень 2009 року. На підставі висновків, зроблених у ході перевірки податковим повідомленням-рішенням від 31.07.2009 року за № 0000362301/0 позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 50103,78 грн.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Враховуючи, що позивачем було повторно заявлено показники податкового кредиту в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за травень 2009 року, які не були підтверджені за результатами проведеної перевірки, то таке виправлення внесене позивачем безпідставно в порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 74 та пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2012 року за позовом Дочірнього підприємства «Інвест-Фастів»Закритого акціонерного товариства «Транснафтопереробка»до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.