Ухвала суду № 24352544, 18.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/5528/11 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року за позовом Приватного підприємства «Агропромсервіс»до Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 17.06.2011 року № 0000142301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно із ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду -без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, державною податковою інспекцією у Чорнобаївському районі Черкаської області проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами відносин з сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Сула»за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт від 14.06.2011 року №318/2301/21379877.

Перевіркою встановлено, що угода, укладена між товариством з обмеженою відповідальністю «Сула»та його контрагентом - TOB «Пейд»на операції з продажу та купівлі товарів (робіт, послуг) має протиправний характер та не спричинила реального настання наслідків: не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) за перевіряємий період; встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, основних фондів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що на думку податкових ревізорів-інспекторів свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності та мають ознаки нікчемності.

Тому, відповідач вважає, що відповідні операції, які відбулися на підставі угод між позивачем ПП «Агропромсервіс»та ТОВ «Сула», за рахунок яких сформовані податкові зобов'язання ПП «Агропромсервіс», теж необхідно вважати такими, що по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави та суперечить інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок. На думку перевіряючих ПП «Агропромсервіс»на порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року за № 2755-VI було безпідставно сформовано податковий кредит по операціях з придбання дизельного палива від СТОВ «Сула»на загальну суму 830552 грн., в тому числі ПДВ 138425 грн. 33 коп.

Із матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Чорнобаївському районі Черкаської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року №0000142301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 138426 грн., у тому числі основний платіж в розмірі 138425 грн. та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що 31.01.2011 року між позивачем та СТОВ «Сула»укладено договір купівлі-продажу №1, згідно якого СТОВ «Сула»зобов'язується поставити, а приватне підприємство «Агропромсервіс»зобов'язується прийняти і оплатити паливо дизельне в кількості 230071 кілограм по ціні 9 грн. 21 коп. за один кілограм.

Із матеріалів справи вбачається, що виконання договору відбувалось в два етапи: 31.01.2011 року позивач отримав від ТОВ «Сула»дизельне паливо у кількості 107 186,00 літрів на загальну суму 830552, грн.., що підтверджується видатковою накладною від 31.01.2011 року №4; 01.02.2011 р. позивач отримав дизельне паливо у кількості 166400,00 літрів на загальну суму 1074666,67 грн., що підтверджується видатковою накладною від 01.02.2011 року №6.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідно до Договору про надання послуг зберігання від 31.01.2011 року, укладений між ТОВ «Сула»та ТОВ «Компанія Нафтатрейд», як зберігачем, отримання палива здійснювалось на складі ПММ ТОВ «Компанія Нафтатрейд»(м.Світловодськ).

Доставка пального із м.Світловодськ на склад ПММ позивача здійснювалась транспортом позивача, про що свідчать подорожні листи, які містяться у матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи містяться пояснення водіїв паливо возів, які перевозили пальне позивачу, завірені належним чином.

Таким чином, та обставина, що умови зазначеного договору дійсно виконувались підтверджується податковими накладними, рахунками фактурами, подорожніми листами та поясненнями водіїв паливовозів, актом завершення виконання умов договору купівлі-продажу, а також договором про надання послуг зберігання, актом здачі-прийняття робіт.

Крім того, умови укладеного позивачем договору купівлі-продажу №1 від 31.01.2011 року повністю відповідали характеру господарської діяльності позивача та підтверджуються додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, де СТОВ «Сула»визначило податкове зобов'язання суми ПДВ в розмірі 138425 грн., а тому колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що висновки відповідача про сумнівність та фіктивність даних операцій є безпідставними.

Рішення відповідача про нікчемність договорів не може ґрунтуватись тільки на його припущеннях щодо фіктивності всіх правочинів, укладених між ТОВ «Сула»та позивачем ПП «Агропромсервіс»та на підставі невиконаних зобов'язань між ТОВ «Сула»і його наступним контрагентом TOB «Пейд». Будь-яких господарських відносин з TOB «Пейд»позивач не мав.

Крім того, виходячи зі змісту положень п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 цього Кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 Податкового кодексу України передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджених податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями.

Відповідно до п. п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи те, що позивачем включено до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з поставкою дизельного палива від СТОВ «Сула», що підтверджені податковими накладними, жодних доказів на підтвердження фіктивності чи недійсності яких не надано, то колегія суддів приходить до висновку, що сформований позивачем податковий кредит відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Що ж стосується твердження відповідача про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та СТОВ «Сула», то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсний є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. ст. 219, 220, 221, 224, 228 Цивільного кодексу України недійсними, зокрема, є правочини в разі недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст. 71 Цивільного кодексу України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто, спрямований на порушення конституційних прав і свобод громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Крім того відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З аналізу наведених норм вбачається, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року за позовом Приватного підприємства «Агропромсервіс»до Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.