Ухвала суду № 24352206, 29.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14149/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Луцак А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2011 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бебі Марлен»до державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Бебі Марлен»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000842304 від 04.07.2011 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 50 001 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 06.06.2011 р. по 10.06.2011 р. посадовцями ДПІ у Голосіївському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бебі Марлен»з питань правових відносин з ТОВ «Віаджіо»за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р.

Результати перевірки оформлено актом № 303/1-23-40-35139138 від 17.06.2011 р.

За даними цього акту позивачем порушено вимоги ст. 198 Податкового кодексу України (надалі за текстом -«ПК України») внаслідок віднесення у лютому 2011 р. до складу податкового кредиту податок, сплачений у складі товару отриманого від ТОВ «Віаджіо».

Такий висновок податкового органу мотивовано наступним.

На підставі договору № 5 від 01.09.2010 р., укладеного з ТОВ «Віаджіо»позивачем придбано одяг та взуття на загальну суму 300 000 грн., в тому числі 50 000 грн. ПДВ.

На виконання умов цього договору контрагент позивача відвантажив товар та виписав податкову накладну, а ТОВ «Бебі Марлен»здійснило оплату шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця.

Разом з тим, згідно акту перевірки від 18.04.2011 р. встановлено наявність податкового кредиту ТОВ «Віаджіо», сформованого за рахунок ТОВ «Профіт Голд». При цьому ТОВ «Віаджіо»не надало всі первинні документи стосовно взаємовідносин з ТОВ «Профіт Голд», а останнє не має транспортного та торговельного обладнання, сировини і матеріалів для здійснення основного виду діяльності.

На думку податкового органу наведене свідчить про те, що ТОВ «Бебі Марлен»здійснювало діяльність спрямовану на отримання податкової вигоди третіми особами.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000842304 від 04.07.2011 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 50 001 грн., в тому числі 50 000 грн. за основним платежем та 1 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а»пункту 198.1 статті 198 ПК Країни передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Позивачем було надано копію договору № 5 від 01.09.2010 р., копії видаткових накладних, копії податкових накладних, копії платіжних доручень.

Таким чином, слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Бебі Марлен»підтвердило своє право на податковий кредит.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що подана позивачем податкова декларація за лютий 2011 р. складена за формою, що втратила чинність, судом апеляційної інстанції не береться до уваги, оскільки це питання не є предметом даного спору.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від !4 грудня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.