Ухвала суду № 24352196, 11.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13122/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Укргазвидобуток" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Укргазвидобуток" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001352308, № 0001362308, № 0001332308, № 0001342308 від 16.03.2011 року.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем -Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови прийшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0001352308, № 0001362308, № 0001332308, № 0001342308 від 16.03.2011 року.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва були проведені планові виїзні перевірки діяльності ПАТ "Укргазвидобуток" з питань дотримання вимог податкового законодавства та валютного законодавства за період 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. За результатами перевірок були складені акти № 432/23-08/453760937 від 01.03.2011 року та № 433/23-08/25635581 від 02.03.2011 року.

Під час проведення перевірки 01.03.2011 року були виявленні порушення позивачем п.5.2.1, п.п.5.2.5 п.5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів Україні № 88 5 24.05.1995 року щодо заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток від спільної діяльності на загальну суму 2 866 622 грн., п.4.1. ст.4, п.п.7.2.3 п.7.2., пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо заниження сум ПДВ на суму 1 092 223 грн.

Та під час проведення перевірки 02.03.2011 року були виявлені порушення позивачем п.4.1 ст.4, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.5.1, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 464 554 грн., а також порушення пп.7.4.1., 7.4.4 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження суми податку на додану вартість на суму 264 762 грн.

На підставі акту перевірки № 432/23-08/453760937 від 01.03.2011 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001352308 від 16.03.2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3 583 277,00 грн. (з урахуванням штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення № 0001362308 від 16.03.2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 365 279,00 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

На підставі акту перевірки № 433/23-08/25635581 від 02.03.2011 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001332308 від 16.03.2011 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 580 692,00 грн. (з урахуванням штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення № 0001342308 від 16.03.2011 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 330 925,00 грн. (з урахуванням штрафних санкцій).

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0001352308 та № 0001362308 від 16.03.2011 року, колегія суддів зауважує наступне.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснених як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) такими платниками податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 даного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до п.5.2.5 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" ( крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом першої інстанції було встановлено, що в перевіряємому періоді позивач, відповідно до пункту 6.10.9 додаткової угоди №35 до Договору про спільну діяльність від 11.04.2000 року №245, є відповідальним за утримання та внесення податків, а також за ведення бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, складання та подання уповноваженим органам звітності з 01 липня 2009 року. До 01 липня 2009 року відповідно пункту 2.16 Договору про спільну діяльність від 11.04.2000 року № 245 відповідальною особою за нарахування та сплату податків, а також за ведення бухгалтерського обліку та звітності було ДК «Укргазвидобування»в особі ГПУ «Шебелинкагазвидобування». Тому при проведенні перевірок первинні документи за період з 01.01.2008 року по 30.06.2009 року знаходилися не у позивача, а у ГПУ «Шебелинкагазвидобування».

Крім цього, у Договорі про спільну діяльність визначено, що позивач є ліцензіатом та оператором. Відповідно пункту 6.10.10. Додатку № 35 до вказаного Договору, Оператор зобов'язаний відшкодувати ліцензіату ресурсні платежі за рахунок коштів спільної діяльності.

Позивач на виконання свого обов'язку платника податків, який за умовами договору про спільну діяльність є платником податку і визначає прибуток від спільної діяльності, що є об'єктом оподаткування її учасників, здійснював розподіл витрат, пов'язаних з власною господарською діяльністю окремо від витрат, що пов'язані із спільною господарською діяльністю.

Також, відповідно до п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Відповідно до п.8 Порядку ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженого Наказом ДПА від 30.09.2004 р. за № 571 уповноважений платник (особа, яка уповноважена іншими сторонами згідно з умовами договору про спільну діяльність вести облік результатів спільної діяльності) несе відповідальність за утримання та перерахування до бюджету податку, який було обчислено від спільної діяльності.

Отже, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача про завищення валових витрат на суму 6235666 грн. через відсутність у позивача первинних документів його діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі Договору про спільну діяльність №245 від 11.04.2000 року позивачем було укладено договір купівлі продажу природного газу від 30.12.2009 року № 30Ш-СД з НАК "Нафтогаз України". Відповідно до цього договору, постачальник передає покупцеві протягом січня-березня 2010 року природний газ для потреб населення, видобутий протягом січня-березня в обсязі 4500 тис. грн. куб. м. за ціною 318,78 грн. за куб. м. в т.ч. ПДВ 53,13грн.

Відповідач вважає, що позивач, в порушення п.4.1. ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", реалізовував газ суб'єктам господарської діяльності - юридичним особам по договірним цінам, що менше ніж звичайні на 20 відсотків, що призвело до заниження податку на додану вартість за січень-березень 2010 року на загальну суму 664045грн.

Відповідно з п. 1.20.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" для визначення звичайної ціни товару використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними товарами у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни.

Щодо податкових повідомлень-рішень № 0001332308 та № 0001342308 від 16.03.2011 р., колегія суддів зазначає таке.

В обґрунтування висновків про завищення валових витрат позивачем, відповідач зазначив про відсутність зв'язку між отриманими позивачем послугами за договором №1/10-09 від 01.10.2009 року, укладеним з TOB «БК УкрБурвод»(а.с. 93-94) та господарською діяльністю позивача. Так, предметом вказаного договору є виконання ряду певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента (Покупця), готового придбати продукцію ПрАТ «Укргазвидобуток»у відповідності до умов останнього; надання допомоги ПрАТ «Укргазвидобуток»в укладанні договору купівлі-продажу між ним та покупцем.

За змістом п.11.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше; або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку: або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Стаття 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які б були належні для цілей податкового обліку, тобто були б обовязковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається зі змісту документів (інформаційного звіту до договору, акту про надання послуг № 51 від 30.12.2009 р., податкової накладної № 107 від 30.12.2009 року), що були складені між позивачем та його контрагентом, вони є первинними документами та мають всі необхідні обов'язкові реквізити.

Доказів, які б свідчили, що зазначені документи є недійсними чи не мають юридичної сили відповідач суду не надав.

Договірні правовідносини, що мали місце між позивачем та його контрагентами, укладено з додержанням вимог податкового законодавства, тобто укладені з оформленням первинних документів бухгалтерської та податкової звітності.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.