Ухвала суду № 24352138, 11.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14900/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Савченко А.І

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації про визнання дії протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації задоволено. Визнано протиправною відмову Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нepyxомого майна в державній реєстрації права власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 Зобов'язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нepyxомого майна зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем -Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови прийшов до висновку про те, що оскільки відповідачем не надано обґрунтованих доказів на підтвердження відмови позивачу у реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 23 лютого 2011 року позивач звернулась до відповідача із заявою про державну реєстрацію за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу вказаної квартири від 08.02.2011 року.

Листом від 19 вересня 2011 року № 43503 (И-2011) відповідач повідомив позивача про те, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 18.01.2011р. накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_4 (продавець вказаної квартири), а тому, в силу положень частини 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження»у БТІ відсутні правові підстави для проведення реєстрації права власності на вищезазначену квартиру.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження» та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010р. № 1692/5 (далі - Тимчасове положення), до переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно входять: договір, за яким відповідно до законодавства передбачається перехід права власності, зокрема купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання, лізингу, предметом якого є нерухоме майно, про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно, договір іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, спадковий договір (за наявності свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть чи рішення суду про оголошення особи померлою), договір про виділ у натурі частки з нерухомого майна, що є у спільній власності.

Пунктом 1.5. Тимчасового положення визначено, що державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на таке нерухоме майно, зокрема, квартири.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.5-6), позивач набула право власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі - продажу від 08.02.2011 року за реєстровим №52, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Вказаний договір є належним правовстановлювальним документом, що підтверджує правомірність набуття позивачем права власності на вказане нерухоме майно.

Крім цього, згідно з пунктом 7 зазначеного договору під забороною (арештом) відчуження, згідно з Єдиним реєстром заборон відчуження обєктів нерухомого майна, відчужувана квартира не перебуває. Інформація про перебування відчужуваного за цим договором майна під податковою заставою в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про податкові застави відсутня.

Також, відповідно до наявних в матеріалах справи (а.с.8,28) копій витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 33392744 та №30242420, станом на 08.02.2011 року (момент укладення договору) та станом на 18.10.2011 року інформація, стосовно арешту відчужуваної квартири відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеження»встановлено вичерпаний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав, а саме, в разі, якщо: заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; нерухоме майно або більша за площею його частина перебуває в іншому реєстраційному (кадастровому) окрузі; із заявою про державну реєстрацію звернулася особа, яка відповідно до цього Закону не може бути суб'єктом права власності на даний об'єкт нерухомого майна або представником такого суб'єкта; подані документи не відповідають вимогам, установленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; заяву про державну реєстрацію права власності відповідно до правочину про відчуження нерухомого майна було подано після державної реєстрації обмежень, вчинених щодо цього майна; заявлене право власності або інше речове право вже зареєстроване.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено належними та допустимими доказами правомірності своїх дій при наданні відмови позивачу у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1

Відповідно до ч.2 ст.200 КАС України не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки судом першої інстанції постановлено обґрунтоване рішення, яке ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі повно і всебічно з»ясованих обставин в справі, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, а доводи наведені апелянтом в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду, то підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.41,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна Київської міської державної адміністрації - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.