Ухвала суду № 24341181, 17.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17921/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"17" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Інтербанк» до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001374310 від 08.11.2011 СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП проведено позапланову документальну перевірку ПАТ «Комерційний банк «Інтербанк»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 01.09.2011 по взаємовідносинах з низкою контрагентів, в результаті якої встановлено порушення позивачем п.п.7.6.3. п. 7.6. ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 334/94-ВР та п. 8. ст. 153 Податкового кодексу України, з урахуванням ст. 228 Цивільного кодексу України.

За результатами перевірки було складено акт № 952/43-10/14358604 від 26.10.2011, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0001374310 від 08.11.2011.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював операції з придбання цінних паперів з наступними суб'єктами господарювання -товариством з обмеженою відповідальністю «Білдвест», товариством з обмеженою відповідальністю «Брондо», товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейнексчендж», товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Астера-Ком».

Відповідач в вкті № 952/43-10/14358604 від 26.10.2011 про результати позапланової документальної перевірки позивача посилається на висновки експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центу при управлінні МВС України на Південно-західній залізниці (номери та дати висновків експертів в акті не вказані, висновки експерта відповідачем суду не надані), яким проведено почеркознавчі експертизи договорів, укладених позивачем, а саме:

- №10/10-Д з ТОВ «ТД «Астера Ком»від 30.11.2010, додаткових угод та актів прийому - передачі цінних паперів до нього та зазначено в акті, що експертиза дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_2, зображення яких наявні у вищезазначених документах, ймовірно виконані іншою особою;

- №15/10-Д з ТОВ «Юкрейнексчендж»від 29.12.2010, додаткових угод та актів прийому-передачі цінних паперів до нього - зазначено в акті, що експертиза дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_3, зображення яких наявні у вищезазначених документах, ймовірно виконані іншою особою;

Договору № 16/10-Д з ТОВ «Брондо»від 29.12.2010, додаткових угод та актів прийому - передачі цінних паперів до нього - зазначено в акті, що експертиза дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_4, зображення яких наявні у вищезазначених документах, ймовірно виконані іншою особою;

Договору № 18/10-Д з ТОВ «Білдвест»від 30.12.2010, додаткових угод та актів прийому - передачі цінних паперів до нього - зазначено в акті, що експертиза дійшла висновку, що підписи від імені ОСОБА_5, зображення яких наявні у вищезазначених документах, ймовірно виконані іншою особою.

Також в акті перевірки міститься посилання на опитування вищевказаних осіб -керівників контрагентів позивача (ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.) проведені ст. оперуповноваженим 4-го відділу «ОРЧ №4 УНП ГУВД»у Московській області майором «Лебедевым А.А.», які надали пояснення про те, що не мають відношення до реєстрації та фінансово-господарської діяльності вищевказаних товариств (дані пояснення до матеріалів справи відповідачем не надані ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції).

На цих підставах відповідачем було зроблено висновок про те, що укладені позивачем з даними контрагентами договори у період, за який проводилась перевірки, є нікчемними, а первинні документи -недійсними.

Спірним податковим повідомленням-рішенням, прийнятим на підставі акта перевірки та п.54.3. ст. 54, ст. 123 Податкового кодексу України, за завищення суми витрат позивача від операцій з цінними паперами останньому було донараховано за основним платежем 5 452 989, 50 грн. та 1 363 217, 37 грн. за штрафними санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що заперечення відповідача щодо позову оцінюються судом критично, оскільки він не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення.

Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені в акті перевірки.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Апелянтом не спростовано доводів суду першої інстанції про те, що кримінальна справа за даними обставинами не порушена, відомості про притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб позивача та його контрагентів у відповідача відсутні, тоді як при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Оскільки відповідачем дійсно не надано суду будь-яких доказів щодо притягнення до кримінальної відповідальності вищезазначених контрагентів або позивача, то відсутні підстави стверджувати про їх намір вчинення нікчемного правочину.

Судом першої інстанції вірно оцінено доводи відповідача про недійсність первинних документів з посиланням на обставини, викладені в акті, оскільки по-перше, номери та дати висновків експертів в акті не вказані, а безпосередньо висновки експерта відповідачем суду не надані. По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Апелянтом не спростовано того факту, що позивач уклав договори, додаткові угоди та отримав від контрагентів акти прийому-передачі відповідно до вказаної вище норми Закону, наявність яких підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як вбачається з доданих до справи первинних документів, про недійсність яких зазначає апелянт, а саме договорів, додаткових угод та актів прийому-передачі, то вони складені відповідно до вимог чинного законодавства (дотримано форму, зміст та наявні підписи, уповноважених на момент вчинення правочинів осіб, засвідчені печатками). Підстави вважати договори купівлі-продажу цінних паперів нікчемними відсутні, докази визнання їх в судовому порядку недійсними не надані.

Відповідно до п.п. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Згідно пункту 7.6.3. Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що принципова відмінність термінів «доход»та «витрати», наведених в підпунктах 7.6.3 -7.6.4 Закону, від термінів «валовий дохід», «валові витрати», наведених в пунктах 4.1 та 5.1 Закону вказує на неможливість застосування платником податку загальних підходів обчислення валових доходів і валових витрат за звичайними операціями до операцій особливого виду, якими вважаються операції з цінними паперами. Коригування у наступних податкових (звітних) періодах сум, віднесених платником податку за правилами пункту 7.6 статті 7 Закону до складу витрат у попередніх періодах, даним пунктом Закону не передбачено. Загальні положення щодо такого коригування на операції особливого виду не поширюються.

Згідно ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

При цьому, на момент укладення спірних угод між позивачем та контрагентами до Єдиного державного реєстру записи про державну реєстрацію їх припинення не вносились.

Відповідно до Порядку скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.1998 №222, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 березня 1999 р. за № 180/3473, цінні папери вилучаються з обігу та втрачають ознаки товару після прийняття Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальними органами рішення про зупинення обігу акцій або про скасування реєстрації випуску акцій та їх опублікування.

В свою чергу, апелянтом не спростовано того факту, що рішення про скасування реєстрації випуску акцій контрагентів та зупинення обігу акцій, придбаних й них позивачем, не приймались, тому акції вказаних суб'єктів господарювання мають всі ознаки товару.

Отже, доводи апелянта про відсутність у позивача права на відображення в окремому податковому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами (акціями) вищевказаних контрагентів у відповідних звітних періодах, не відповідає закону, оскільки придбання та відчуження простих іменних акцій зазначених емітентів, укладених за участю позивача, укладені відповідно до вимог законодавства, відповідачем не доведені підстави для визнання зазначених договорів нікчемними та не доведено, що вказані правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки з матеріалів справи вбачається, що по цим договорам сторони виконали усі зобов'язання, акції були передані у власність покупцям, а продавці отримали відповідні кошти.

Докази наявності обмежень щодо укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів як на момент їх укладення, так і на момент розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема опублікування реєструвальним органом інформації про скасування реєстрації випуску акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань, були відсутні та апелянтом не надані.

Враховуючи вищезазначене, позивачем правомірно в декларації та окремого обліку прибутку від операцій з цінними паперами встановлено значення фінансового результату від даних операцій з векселями.

Безпідставність посилань апелянта на факт підписання від імені контрагентів позивача угод невстановленими особами вбачається з відсутності в матеріалах справи жодних доказів даного твердження.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність позиції відповідача щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

В свою чергу, договори, додаткові угоди та акти прийому-передачі, складені на виконання угод, були оформлені відповідно до норм цивільного та господарського законодавства та відображені у звітності платника податків відповідно до вимог податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зазначений Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється виключно на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Докази та інформація щодо наявності будь-яких обмежень обігу придбаних позивачем акцій відсутні, як і відсутні докази невиконання зобов'язань перед бюджетом контрагентів позивача та притягнення їх до відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, позивач дійсно мав достатньо законних підстав для відображення витрат від операцій з векселями у декларації на прибуток у відповідних періодах по договорам з вищевказаними контрагентами, а тому податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків № 0001374310 від 08.11.2011 не ґрунтується на нормах чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, апелянтом не спростовані висновки суду першої інстанції про правомірність заявлених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.12.2011 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.

Повний текст ухвали виготовлено 23.04.2012.