Ухвала суду № 24340732, 03.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4450/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій .М.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"03" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Беспалова О.О.

суддів Парінова А.Б., Губської О.А.,

при секретарі Кропивному Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011р. позовні вимоги було задоволено.

Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду - підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Суд першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача він на законних підставах і правильно сформував податок на прибуток, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і ТОВ "Інвест ЛТД" мали реальний характер, і це підтверджується документально: договорами поставки, платіжними дорученнями, видатковими та податковими накладними на товар; товарно-транспортними накладними, журналом зважування товару тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції Публічне акціонерне товариство "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" є юридичною особою, зареєстроване 13.06.1996р. Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996 p., зареєстроване як платник податку на додану вартість з 20.06.1997 р. (свідоцтво № 13933598).

У вересні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.2009 по 31.03.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.09.2011 року № 328/23-011/00951770.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, що виявилось у завищенні сум валових витрат з податку на прибуток підприємств.

Як вбачається з акту перевірки, перелічені порушення пов'язуються з придбанням позивачем у ТОВ "Інвест ЛТД" товару - соняшнику впродовж періоду, який перевірявся.

На думку посадових осіб відповідача, ТОВ "Інвест ЛТД" як постачальник мав відносини з третіми особами, які були його постачальниками, і вони мали ознаки фіктивної діяльності , оскільки в ході документальних перевірок ТОВ "Інвест ЛТД" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала відносини з платником податків ТОВ "Укрпроектстандарт", ПП "Фулгор" та ТОВ "Агроторгсервіс" встановлено, що дані підприємства відсутні за місцем реєстрації, не мають основних засобів для здійснення господарських операцій.

У зв'язку із зазначеним посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) від ТОВ "Інвест ЛТД" мають ознаки "безтоварних", а отже, є нікчемними.

Крім того, на підставі вказаних відомостей ревізорами податкового органу зроблено висновок про те, що позивачем незаконно завищено суми валових витрат з податку на прибуток підприємств у сумі 40281,64 грн. на підставі нікчемних правочинів, укладених з ТОВ "Інвест ЛТД".

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення - рішення від 22.09.2011р. № 0000542301, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 50352 грн. 05 коп. з яких 40281 грн. 64 коп. - основний платіж та 10070 грн. 41коп. - штрафні санкції.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач придбав у ТОВ "Інвест ЛТД" товар - соняшник. Придбання товару здійснювалось на виконання умов угоди, на підтвердження чого видано ряд податкових та товарно - транспортних накладних протягом вересня-грудня 2010 року. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника.

Зокрема, у вересні - грудні 2010 року ТОВ "Інвест ЛТД" видав позивачу податкові накладні на загальну суму - 3334048 грн., в т.ч. ПДВ - 555674,66 грн.

У рахунок оплати за отриманий товар позивачем було перераховано кошти, що підтверджується банківськими виписками.

Поставка і транспортування товарів здійснювалась ТОВ "Інвест ЛТД" на склади позивача, факти поставок товару оформлялися видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.

Колегія суддів зауважує, що факт поставки товару підтверджується ще й журналом реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Цивільним кодексом України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом першої інстанції, податковий орган прийняв рішення про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств посилаючись на те, що він вважає договори укладені між позивачем та ТОВ "Інвест ЛТД" нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.

Колегія суддів зазначає, що вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Судом першої інстанції встановлено факт поставки товарів позивачу з боку ТОВ "Інвест ЛТД" та оплати їх вартості підтверджується документально банківськими виписками, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності та податковими накладними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між ТОВ "Інвест ЛТД" та його контрагентами, а в подальшому між позивачем і ТОВ "Інвест ЛТД", є безпідставним.

Вимоги діючого на час здійснення спірних операцій і формування податкового обліку законодавства з 01.10.2009 р. по 01.03.2011 р. у частині віднесення витрат підприємства до складу валових витрат з податку на прибуток було встановлено ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" який був спеціальним нормативним документом який визначав порядок формування валових витрат з податку на прибуток.

Згідно з п.5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності".

Підпунктом 5.2.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що до складу валових витрат включаються "суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті".

Крім того, ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" займається виготовленням комбікормів та соняшникової олії. Зернові культури та насіння соняшнику придбавається як сировина для виробництва. Таким чином, витрати на придбання зернових та олійних культур віднесені до складу його валових витрат згідно із правилами ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п.п. 5.3.9 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку".

Пунктом 5.11. ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, ПАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" має усі передбачені законом підстави для формування валових витрат за документально підтвердженими правочинами придбання товару для використання у господарській діяльності у ТОВ "Інвест ЛТД".

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні в суді першої інстанції були спростовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Статтею 200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки спірна постанова прийнята встановленими межами повноважень, що надані чинним законодавством України, з урахуванням всіх обставин справи, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011р. відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим не має підстави для її скасування та постановлення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2011р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів" до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Губська О.А.

Парінов А.Б.