Постанова № 24340544, 18.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.04.12Справа №2а-4182/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

суддя -Водяхін С.А.

секретар -Авчиян К.Е.,

За участю:

представника позивача -Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя -ОСОБА_1, довіреність від 06 березня 1012 року № 16/9/10-0;

представника відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»- Кульбачного Андрія Івановича, паспорт НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України у м. Севастополі 08 грудня 1998 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс» про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2011 року Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя звернулась до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом по сплаті єдиного податку у загальному розмірі 353 241 грн. 36 коп.

Представник позивача позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що на його адресу позивачем не було направлено податкову вимогу на суму заборгованості у розмірі 353 241 грн. 36 коп. Зазначив, що позивач звертався до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з поданням про стягнення даної заборгованості, однак, постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду у задоволенні подання ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя було відмовлено у зв'язку з тим, що позивач не надав суду доказів направлення на адресу відповідача податкової вимоги на суму податкового боргу з єдиного податку у розмірі 353 241 грн. 36 коп.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»зареєстровано як юридична особа 29 лютого 1996 року Нахімовською районною державною адміністрацією у місті Севастополі та знаходиться на обліку в органах державної податкової служби з 12 березня 1996 року.

16 вересня 2009 року співробітниками ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя проведена невиїзна документальна перевірка достовірності, повноти нарахування і сплати єдиного податку ТОВ "Гільдія-Сервіс", що сплачує податок по ставці 10%, за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року, за результатами якої складений акт № 1672/10/15-1/23201310.

Перевіркою встановлено, що відповідачем, відповідно до підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", надані податкові розрахунки резидента, що виплачує (нараховує) дивіденди платникам податку з доходів фізичних осіб. Загальна сума сплачених (нарахованих) дивідендів за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року складає 470988,48 грн.

При цьому, в порушення пункту 7 Порядку складання Розрахунку сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 28 лютого 2003 року № 98, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 березня 2003 року за № 221/7542, ТОВ "Гільдія-Сервіс"не відображало у рядку 6 Розрахунку за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року суму внесків, нарахованих на суму дивідендів.

На підставі акту перевірки ДПІ у Нахімовському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2009 року № 0001341510/0 про встановлення ТОВ "Гільдія-Сервіс" податкового зобов'язання з єдиного податку у розмірі 353 241 грн. 36 коп., з яких: 117 747,12 грн. -основний платіж, 235 494,24 грн. -штрафна санкція.

Статтею 1 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, зокрема, для юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Пунктом 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що прибуток платників податку оподатковується за ставкою 25 відсотків до об'єкта оподаткування.

Згідно з підпунктом 7.8.2 пунктом 7.8 статті 7 вказаного Закону емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів. Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 10.1 статті 10 цього Закону ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, чи такий емітент або отримувач дивідендів є платником податку на прибуток або має пільги зі сплати податку на прибуток, надані цим Законом або іншими законодавчими актами, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

При цьому, абзацами 5, 6 підпункту 7.8.2 пункту 7.8 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що якщо згідно із законодавством цей податок є складовою частиною єдиного податку (спеціального торгового патенту), то особа - платник такого єдиного податку (спеціального торгового патенту) зобов'язана при виплаті дивідендів нараховувати та сплачувати до бюджету, до якого зараховується такий єдиний податок (вартість спеціального торгового патенту) внесок за правилами, встановленими цим підпунктом для сплати авансового внеску з податку на прибуток, без права застосування норм підпункту 7.8.3 цього пункту. При цьому, якщо будь-який платіж будь-якою особою називається дивідендом, то такий платіж оподатковується при такій виплаті згідно з нормами, визначеними у першому, другому та третьому абзацах цього підпункту, незалежно від того, чи є особа платником податку на прибуток, чи ні.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ "Гільдія-Сервіс"за період з 3 кварталу 2006 року по 1 півріччя 2009 року не зазначало у Розрахунках сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою внески, нараховані на суму дивідендів, в рядку 6 Розрахунку показники відсутні.

Таким чином, внески, нараховані на суму дивідендів є складовою частиною податкових зобов'язань платника єдиного податку, а не частиною податку на прибуток. При цьому, платник єдиного податку зобов'язаний при виплаті дивідендів одночасно із такою виплатою нарахувати та сплачувати до бюджету авансовий внесок з єдиного податку у розмірі 25 відсотків, нарахованих на суму дивідендів, призначених для виплати.

Невиконання такого обов'язку, яке зумовило заниження податкового зобов'язання з єдиного податку, є підставою для самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків відповідно до підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який діяв на час визначення податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 5 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", суб'єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України.

Підпунктом 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2009 року № 0001341510/0 Товариством з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»оскаржено у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 24 червня 2010 року у справі № 2а-1239/10/2770, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року, у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Гільдія-Сервіс»про визнання нечинним зазначеного податкового повідомлення-рішення, відмовлено.

Сума заборгованості у загальному розмірі 353 241 грн. 61 коп. відповідачем у добровільному порядку не сплачена.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2011 року (далі Кодекс), податковий борг це -сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Кодексу органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Кодексу).

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Кодексу стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Податкова вимога надсилається платнику податків органом державної податкової служби в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення -рішення, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлені строки, що встановлено частиною 1 пункту 59.1 статті 59 Кодексу, тобто з урахуванням змісту поняття "податковий борг" встановленому підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків на суму податкового боргу.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання та повинна містити вказану в пункті 59.3 статті 59 Кодексу інформацію, зокрема, розмір податкового боргу.

Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4 статті 59 Кодексу).

За таких обставин, з урахуванням аналізу зазначених положень Кодексу, суд дійшов висновку, що податкові органи мають право звертатись з позовом про стягнення сум податкового боргу виключно після дотримання всіх умов, визначених статтями 59, 95 Кодексу, тобто після настання двох подій: після надіслання податкової вимоги на податковий борг із зазначенням конкретного розміру податкового боргу; сплив терміну 60 днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

При цьому, за приписами статей 59, 95, 14 Кодексу податкова вимога надсилається органом державної податкової служби платнику податків щодо погашення податкового боргу за кожний конкретний період за кожних конкретних підстав (наприклад, на підставі кожної податкової декларації або на підставі кожного податкового повідомлення - рішення).

Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено лише податкову вимогу від 05 квітня 2011 року № 172, яка була отримана відповідачем 12 травня 2011 року, на суму 35 846 грн. 94коп.

З особової картки платника податків та пояснень представника позивача вбачається, що сума боргу, яка зазначена у податкової вимоги від 05 квітня 2011 року № 172, виникла 28 березня 2011 року на підставі рішення Господарського суду від 28 березня 2011 року № 583/9/181.

Сума ж заборгованості у розмірі 353 241 грн. 36 коп., яка є предметом розгляду у даній справі, виникла 11 квітня 2011 року на підставі ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 березня 2011 року у справі № 2а-1239/10/2770.

Податкову вимогу на зазначену суму боргу Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі м. Севастополя не було сформовано та направлено на адресу відповідача.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року у справі № 2а-1241/11/2770 у задоволенні подання Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя від 14 квітня 2011 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія-Сервіс»коштів за податковим боргом з єдиного податку у сумі 353 241 грн. 36 коп. було відмовлено.

Ухвалу суду мотивовано тим, що позивач не тільки не надав суду доказів направлення на адресу відповідача податкової вимоги на суму податкового боргу з єдиного податку у розмірі 353 241 грн. 36 коп., що виник на підставі податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2009 року № 0001341510/0, але і не дотримався строків щодо стягнення коштів з рахунків платника податку у банках, визначених пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, оскільки надана суду податкова вимога датована 05 квітня 2011 року, а з поданням до суду позивач звернувся 14 квітня 2011 року.

Отже, Севастопольським апеляційним адміністративним судом встановлено обставину щодо відсутності податкової вимоги на суму боргу у розмірі 353 241 грн. 36 коп.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, враховуючи, що врегулювання спірних відносин в частині права позивача на звернення до суду із позовними вимогами про стягнення податкового боргу повинно відбуватись за вимогами Кодексу, а саме з урахуванням пункту 95.2 статті 95 Кодексу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

Постанову складено у повному обсязі 23 квітня 2012 року

Суддя С.А. Водяхін