Постанова № 24340514, 10.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10.05.12 місто Севастополь Справа №2а-3167/11/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Прохорчук О.В.,

секретар судового засідання - Олійник С.О.,

за участю представників:

позивача -ОСОБА_1, довіреність № 786 від 20.02.2012,

відповідача -не з'явився,

третьої особи -не з'явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі, третя особа -ОСОБА_2, про визнання незаконною та скасування постанови та відновлення виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Правекс-Банк" звернулось до Окружного адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі про: визнання незаконною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.01.2011 та зобов'язання відновити виконавче провадження за виконавчим написом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 № 1182 від 14.12.2009.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України "Про виконавче провадження", що виразилось у безпідставному поверненні виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою суду від 23.03.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -ОСОБА_2.

Іншою ухвалою від 23.03.2012 закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Розгляд справи відкладався з 19.04.2012 на 10.05.2012 за клопотанням представника відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, на задоволенні позову наполягав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.

Суд ухвалив розглянути справу у відсутність представника відповідача, оскільки відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа в судове засідання з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи також повідомлена належним чином, до суду надійшло поштове повернення «за закінченням терміну зберігання».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що виконавчим написом № 1182 від 14.12.2009, виданим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, запропоновано звернути стягнення на заборгованість в сумі 4763498,32 грн. з ОСОБА_2, що виникла за договором поруки № 616-021/07Ф перед Акціонерним комерційним банком «Правекс-Банк».

За рахунок стягнутої заборгованості запропоновано задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк»у розмірі:

- кредит - 3838000,00 грн.;

- відсотки - 738720,29 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 122289,65 грн.;

- пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 64488,65 грн.

З метою відшкодування кредитору внесеної за вчинення виконавчого напису плати

запропоновано також стягнути з боржника 1700,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2010 позивач звернувся з заявою про відкриття виконавчого провадження до Відділу державної виконавчої служби Гагарінськогоо районного управління юстиції у місті Севастополі.

03.02.2010 постановою Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 1182.

Постановою від 19.01.2011, керуючись пунктом 4 частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ -виконавчий напис № 1182 повернуто стягувачу.

Оскаржувану постанову мотивовано тим, що під час здійснення виконавчого провадження стягувач перешкоджав проведенню виконавчих дій (не здійснив авансування витрат на проведення виконавчих дій), незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV від 21.04.1999 (у відповідній редакції) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі статтею 3 цього Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Частиною першою та абзацом першим частини другої статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 7 Закону України "Про виконавче провадження" закріплені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні, згідно з якими державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 40 зазначеного Закону, на підставі якого прийнято оскаржувану постанову, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

У ході розгляду справи встановлено, що за весь час, починаючи з січня 2010 року позивач як стягувач не отримував від Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі жодного документу виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса № 1182 від 14.12.2009.

У зв'язку з цим 15.07.2011 Публічним акціонерним товариством комерційного банку «Правекс-Банк»було здійснено запит на ім'я начальника Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі з проханням повідомити про хід виконання вказаного виконавчого документу та надіслати копію постанови про відкриття виконавчого провадження. Як вбачається з матеріалів справи, вказаний запит отримано відповідачем 26.07.2011, але станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом, відповіді на нього не надано.

Також 18.08.2011 позивач звернувся до начальника Відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції України у місті Севастополі зі скаргою на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі.

09.09.2011 за вихідним № 3-23/37юр позивачу було надано відповідь на вказану скаргу, з якої вбачається, що на адресу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк»відповідачем було надіслано: постанову про відкриття виконавчого провадження; вимогу щодо авансування витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій; постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та відповідь на запит позивача від 15.07.2011. Але, жодного доказу у підтвердження викладеного ані стягувачу, ані суду Відділом державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі надано не було.

Таким чином, оскільки позивач заперечує факт отримання від відповідача вимоги щодо авансування витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, та попередження державного виконавця про повернення виконавчого документа, а відповідач у свою чергу не довів факт надсилання вимоги та попередження, у Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі не було законних підстав для прийняття оскаржуваної постанови.

Окремо слід зазначити, що у вступній частині постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 19.01.2011 в якості державного виконавця визначений ОСОБА_4, але підписана постанова старшим державним виконавцем Дергачевим М.Ю., що також не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, вказана норма встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується. Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії, бездіяльність відповідача -суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростовувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Крім того, презумпція вини позбавляє адміністративний суд необхідності перевіряти повідомлені позивачем обставини, якщо вони не викликають обґрунтованого сумніву.

Також слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 71 цього Кодексу суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали , які можуть бути використані як докази у справі.

Доказів правомірності оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа відповідачем суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі про повернення виконавчого напису № 1182 від 14.12.2009, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, стягувачу прийнята з порушенням вимог діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Положеннями частини першої статті 41 Закону України № 606-XIV від 21.04.1999 передбачено, що якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачеві визнана судом незаконною чи скасована начальником або керівником вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальником відповідного органу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню у 3-денний строк з дня отримання ухвали суду, постанови начальника або керівника вищестоящого органу державної виконавчої служби, начальника відповідного органу державної виконавчої служби.

Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі від 19.01.2011 про повернення виконавчого документа -виконавчого напису № 1182, виданого 14.12.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, стягувачу.

3. Зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Гагарінського районного управління юстиції у місті Севастополі відновити виконавче провадження за виконавчим написом № 1182, виданим 14.12.2009 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3

4. Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Севастополі стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк»(01021, місто Київ, вул.Кловський узвіз, 9/2, код ЄДОРПОУ 14360920) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Прохорчук

Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 15 травня 2012 року.