Постанова № 24339938, 26.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2012 року 13:48 № 2а-3641/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0001431503.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 березня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивач не зобов'язаний сплачувати екологічний податок при продажі палива, закупленого у постачальника, який не являється виробником чи імпортером такого товару, оскільки такий податок повинен бути сплачений першим оптовим продавцем.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, жодних клопотань чи матеріалів до суду не надав, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

У період з 30.09.2011 року по 18.11.2011 року Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва було проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, валютного та іншого законодавства за період 01.04.2010 року по 30.06.2011 року, за результатами якої було складено акт перевірки № 549/1-23-30-36134497 від 24.11.2011 року.

На підставі акту перевірки ТОВ «Фактор Нафтогаз»було отримано податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0001431503 Коростенської об'єднаної Державної податкової інспекції (м. Коростень) про визначення суми податкового зобов'язання позивачу за платежем: надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання на суму 315 579,36 грн.

Підставою для прийняття вказаного рішення були встановлені порушення п.249.4 ст. 249 та пп. 250.2.2 п. 250.2 ст. 250 розділу VIII та підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року, що призвело до заниження екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення, в результаті чого занижено податку всього у сумі 315 578,36 гривень, у тому числі за період І кварталу 2011 року - 103 996,27 гривень, II квартал 2011 року -211 582,09 гривень.

Висновки податкового органу обґрунтовуються наступним.

За період з 01.01.2011 по 30.06.2011 Товариством задекларовано екологічного податку у сумі 2 474,09грн.

Згідно актів прийому-передачі та товарно-транспортних накладних ТОВ «Фактор Нафтогаз»в І кв. 2011 та II кв. 2011 здійснювало оптову торгівлю паливом, тобто, належить до категорії податкових агентів, визначених п.п.241.2.1 п.241.2 ст.241 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями.

Як встановлено судом, з Коростенської нафтобази позивача було реалізовано дизельного палива з із змістом сірки не більш як 0,05мас.% - 7 189,132т., бензину не етилованого - 136,364т., дизельного палива з із змістом сірки не більш як 0,05мас.% - 12303,309т. та бензину не етилованого - 1222,266т. в тому числі 68,684т імпортованого в Україну ТОВ «Фактор Нафтогаз», що являється роздрібною торгівлею.

Ставки податку в 2011 році за тонну забруднюючої речовини становлять: бензин не етилований -34 грн., дизельне пальне із змістом сірки не більш як 0,05мас. % - 15 грн.

Таким чином податковий орган прийшов до висновку, що сума екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення за І кв. 2011 становить 112 473,36грн., а за П кв.2011 -223 771,70 грн.

Проте, суд не може погодитись із таким висновком, виходячи з наступного.

Пунктом 240.2 ст.240 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (надалі - ПКУ) встановлено, що платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива, тобто платником податку є б)*дь-яка особа, що використовує паливо для забезпечення роботи транспортних засобів, іншими словами платниками екологічного податку є кінцевий споживач палива.

Ставки екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива встановлені ст. 244 ПКУ.

Із аналізу п.240.2 ст.240 та ст.244 ПКУ вбачається, що чинним податковим законодавством встановлено обов'язок по відношенню до осіб, які використовують паливо в пересувних джерелах забруднення, сплатити певну грошову суму в якості екологічного податку з кожної тони використаного такою особою палива.

Статтею 241.1 ПКУ № 2755-УІ передбачено, що податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива.

В свою чергу п.18.1 ст.18 цього ж нормативного акту встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Сукупний аналіз всіх наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що податковий агент, з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити включення суми екологічного податку в ціну палива, по якій таке паливо реалізується платнику екологічного податку - кінцевому споживачу.

При цьому податковий агент повинен забезпечити виконання вимог ст.244 ПКУ, тобто в ціні реалізації палива кінцевому споживачу повинна міститись сума екологічного податку у розмірах вказаних ст.244 Податкового Кодексу України.

Статтею п.241.2 ст.241 ПКУ встановлено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які:

здійснюють оптову торгівлю паливом;

здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, що здійснюють оптову торгівлю).

З врахуванням п.18.1 ст. 18 та п.241.2 ст.241 ПКУ можна прийти до висновку, що обов'язок податкового агента з екологічного податку покладено на:

суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було придбано у виробника на території України (перший оптовий продавець);

суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було імпортовано на митну територію України ( перший оптовий продавець палива на території України);

суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було придбано у виробника на території України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку)

суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було імпортовано на митну територію України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку).

Твердження щодо необхідності утримання екологічного податку на стадії кожного його оптового перепродажу суперечать нормам чинного законодавства, оскільки, в такому випадку сплачена платником екологічного податку - кінцевим споживачем сума податку буде знаходитись в прямій залежності від кількості оптових посередників, що в свою чергу суперечить нормам ст.244 ПКУ, ст. 67 Конституції України та не відповідає загальним принципам оподаткування, що закладені у п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ.

Як встановлено судом, дизельне пальне та бензин продавались ТОВ «Фактор Нафтогаз»в 1-му та 2-му кварталі 2011 року шляхом оптової торгівлі, при чому ТОВ «Фактор Нафтогаз»не придбавало його у виробника на території України, а також не імпортувало його на територію України.

Паливо було придбане у контрагентів, що не є виробникамм нафтопродуктів, а займаються оптовою торгівлею паливом, в тому числі і імпортом нафтопродуктів.

Судом встановлено, що контрагенти позивача, які продавали Товариству паливо сплатили відповідні суми екологічного податку, докази чого наявні в матеріалах справи.

Таким чином, рішення, прийняте податковим органом, є безпідставним та таким, що не відповідає законодавству України.

Крім того, судом оголошувалась перерва судовому засіданні для можливості викласти відповідачу свою позицію по справі та надати відповідні докази на її підтвердження. Проте податковим органом не було надано до суду жодних пояснень чи матеріалів, які б спростували доводи позивача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в заперечення обставин, на яких ґрунтується адміністративний позов, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13 грудня 2011 року № 0001431503 Коростенської об'єднаної Державної податкової інспекції (м. Коростень) про визначення суми податкового зобов'язання товариству з обмеженою відповідальністю «Фактор Нафтогаз»за платежем: надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання на суму 315 579,36 гривень.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 07 травня 2012 року