Постанова № 24339944, 26.04.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2012 року 13:16 № 2а-4468/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український сертифікаційний центр»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, наказу, визнання дій протиправними

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український сертифікаційний центр»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000182220 від 21 березня 2012 року, визнання дій щодо проведення перевірки протиправними, скасування наказу про проведення перевірки, визнання протиправними дій щодо визнання в акті перевірки нікчемними правочинів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 квітня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, та не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари та послуги, придбані у ТОВ «Полонез-17».

Також представник позивача звертав увагу на протиправність дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової перевірки, оскільки передумови для проведення такої перевірки дотримані не були.

Представник відповідача двічі в судове засідання не прибув, жодних клопотань чи матеріалів до суду не надав, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український сертифікаційний центр»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Полонез-17», за результатами якої складено від 03 березня 2012 року № 10/22-205/33406510.

У висновках акту перевірки відображені порушення ТОВ «Український сертифікаційний центр»п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість у розмірі 342 667,00 грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2011 року № 0000182220, яким визначено позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 428 334,00 грн., з якої 85 667,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції, решта -основний платіж.

Як вбачається із акту перевірки, висновок податкового органу про порушення позивачем норм Податкового кодексу України склався у зв'язку відомостями, відображеними в акті перевірки ТОВ «Полонез-17», складеному ДПІ у Солом'янському районі м. Києва, згідно якого підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а підписи, вчинені на установчих документах та документах податкової звітності є різними.

Таким чином відповідач прийшов до висновку, що правочини, укладені позивачем з його контрагентом фактично не відбувались, а суми ПДВ, віднесені до податкового кредиту Товариства за цими правочинами є безпідставними.

Проте, суд не може погодитись із такими висновками податкового органу та звертає увагу на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Полонез-17»було зареєстрованим платником податку на додану вартість, мало свідоцтво платника такого податку, а також наявний індивідуальний податковий номер.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «Український сертифікаційний центр»до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Полонез-17»підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договір оренди житлового приміщення, акт прийому-передачі об'єкту, платіжні доручення, договір про надання послуг, укладений між ТОВ «Український сертифікаційний центр»та ТОВ «Полонез-17», додатковий договір до нього, акти наданих послуг, виписка з банку, а також податкові накладні, виписані на адресу позивача.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави вважати підтвердженими факти здійснення господарських операцій між ТОВ «Український сертифікаційний центр»та ТОВ «Полонез-17».

Суд звертає увагу, що доводи податкового органу щодо фіктивності господарських операцій базуються лише на відомостях, відображених в акті перевірки ТОВ «Полонез-17», згідно якого підприємство за юридичною адресою не знаходиться, а підписи, вчинені на установчих документах та документах податкової звітності є різними, що само по собі є недостатніми для можливості константувати відсутність продажу послуг в реальності.

Крім того, судом оголошувалась перерва судовому засіданні для можливості викласти відповідачу свою позицію по справі та надати відповідні докази на її підтвердження. Проте податковим органом не було надано до суду жодних пояснень чи матеріалів.

Згідно з вимогами ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Отже, виходячи з вищенаведеного, на час розгляду даної справи не встановлено наявність умислу у директора Товариства на укладення угод, спрямованих на ухилення від сплати податків.

Акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Зокрема, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені, як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

З врахування викладених норм права Суд вважає, що податковим органом не доведені обставини на підтвердження того, що укладаючи оскаржені договіри сторони діяли з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

За наведених обставин суд приходить до висновку про протиправність спірного повідомлення-рішення, а також про протиправність дій податкового органу щодо визнання в акті перевірки ТОВ «Український сертифікаційний центр»нікчемними правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Полонез-17».

Щодо позовних вимог про визнання дій щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Український сертифікаційний центр»протиправними та скасування наказу про проведення такої перевірки суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено Державною податковою інспекцією у Подільському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Український сертифікаційний центр»з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахувань та сплати податку на додану вартість при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «Полонез-17».

Вказана перевірка була проведена на підставі наказу начальника Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва від 23 лютого 2012 № 302 із врахуванням пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Пунктом 78.4 наведеної статті передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення такої перевірки надається лише у випадку, коли до початку перевірки платнику податків вручено під розписку копію наказу про проведення перевірки.

Судом встановлено, а позивачем не заперечується, що запит про надання інформації був вчасно вручений позивачу так само, як і наказ та направлення про проведення перевірки, а тому суд приходить до висновку про дотримання відповідачем всіх передбачених Податковим кодексом вимог щодо проведення спірної перевірки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в заперечення обставин, на яких ґрунтується адміністративний позов, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

В свою чергу позивач не довів неправомірності дій податкового органу щодо проведення документальної позапланової перевірки та протиправності наказу про проведення такої перевірки, в зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

На розподілі судових витрат позивач не наполягав.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва № 0000182220 від 21 березня 2012 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва щодо визнання в акті перевірки від 03 березня 2012 року № 10/22-205/33406510 нікчемними правочинів, які не спрямовані на настання реальних наслідків, укладених між ТОВ «Український сертифікаційний центр»та ТОВ «Полонез-17».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 04 травня 2012 року