Постанова № 24338271, 17.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1077/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Горбач Д.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Ричинди В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Люг" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

23 лютого 2012 року позивач Приватне підприємство "Люг" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про скасування постанови № П-47-11-Ю від 18.10.2011 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області № П-47-11-Ю від 18.10.2011 року, якою до позивача застосовано фінансову санкцію в розмірі 850 грн., винесена з порушенням вимог законодавства України, зокрема, Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553. Вказує, що виконати вимоги винесеного відповідачем припису № 97 від 16.09.2011 року Приватне підприємство "Люг", за невиконання якого до позивача оскаржуваною постановою застосовано фінансову санкцію, не має можливості, оскільки Приватне підприємство "Люг" не є власником приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, орендує дані приміщення на підставі договору оренди № 2 від 20.05.2011 року, укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, ніяких будівельних робіт, реконструкції чи капітального ремонту на орендованій території позивач не здійснює. Спірну постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області № П-47-11-Ю від 18.10.2011 року, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 850 грн., вважає необґрунтованою, протиправною та такою, що суперечить чинному законодавству, відтак такою, що підлягає скасуванню.

05.03.2012 року до суду надійшли письмові заперечення відповідача, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваної постанови зазначено, що в ході проведення позапланової перевірки дотримання Приватним підприємством "Люг" вимог містобудівного законодавства при виконанні будівельних робіт на території виробничої бази по АДРЕСА_1, Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області встановлено порушення вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Винесення спірної постанови про накладення штрафу відповідач пов'язує з невиконанням Приватним підприємством "Люг" в добровільному порядку вимог виданого на усунення порушень припису № 97 від 16.09.2011 року.

03.04.2012 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, у яких фізична особа - підприємець ОСОБА_3 зазначає, що виробничі будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, належать їй на праві приватної власності на підставі рішень суду від 24.02.2006 року та від 06.04.2007 року. Пояснює, що Приватне підприємство "Люг" отримало у користування об'єкти нерухомого майна, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору оренди № 2 від 20.05.2011 року. Підприємство користується отриманим за договором майном та протягом терміну дії вказаного договору жодних будівельних робіт на території належної їй виробничої бази не здійснювало та за отриманням дозволу на проведення таких робіт не зверталося.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у його задоволенні.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553.

Згідно частин 1, 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Порядок) визначено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів будівництва.

Відповідно до частини 5 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно частини 7 Порядку позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності приписів та вимог інспекцій, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Судом встановлено, що у термін із 14.09.2011 року по 16.09.2011 року посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області на підставі направлення № 236 від 14.09.2011 р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства при виконанні будівельних робіт на території виробничої бази Приватного підприємства "Люг" за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт б/н від 16.09.2011 року (а.с. 29-30).

У даному акті перевірки зафіксовано, що при проведенні перевірки було виявлено будівлі та споруди невизначеного призначення, не зареєстровані в Інспекції ДАБК у Полтавській області; у відповідності до технічного паспорту, виготовленого станом на 30.07.2004 р. зазначеного об'єкту в ньому не зареєстровано; на час перевірки будівельні роботи не виконувалися, питання експлуатації будівлі встановити не вдалося, оскільки у доступі біло відмовлено.

На підставі акту перевірки б/н від 16.09.2011 року відповідачем винесено припис № 97 від 16.09.2011 року (а.с. 31), в якому зазначено, що в результаті перевірки встановлено порушення: виконання будівельних робіт з будівництва приміщень виробничої бази не зареєстровано в Інспекції ДАБК, проектна документація не надана, виконавча документація не надана. Даним приписом позивача зобов'язано: усунути перелічені порушення, зареєструвати об'єкт в інспекції ДАБК, надати інформацію про особу, винну у допущених порушеннях, для притягнення її до адміністративної відповідальності та надати довідку про вартість самовільно виконаних будівельних робіт приміщень.

Припис № 97 від 16.09.2011 року направлено Приватному підприємству "Люг" та отримано останнім 23.09.2011 р., що підтверджується зворотним повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 32).

У термін із 30.09.2011 року по 06.10.2011 року посадовою особою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області на підставі направлення № 258 від 30.09.2011 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства - виконання вимог припису № 97 від 16.09.2011 року по об'єкту "Будівництво приміщень виробничої бази в АДРЕСА_1", за результатами якого складено акт б/н від 05.10.2011 року (а.с. 34-35).

У даному акті перевірки зафіксовано невиконання вимог припису № 97 від 16.09.2011 року по об'єкту "Будівництво приміщень виробничої бази по АДРЕСА_1, м. Полтави".

На підставі акту перевірки б/н від 05.10.2011 року 05.10.2011 року відповідачем складено протокол № П-322-11 про порушення у сфері містобудування, яким винним у вчиненні порушення п. 11.3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 та абзацу 7 ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" визначено Приватне підприємство "Люг" (а.с 38-39).

Також відповідачем складено припис № 110 від 05.10.2011 року, яким позивача зобов'язано: усунути порушення, зареєструвати об'єкт в інспекції ДАБК, надати інформацію про особу, винну у допущених порушеннях, для притягнення її до адміністративної відповідальності та надати довідку про вартість самовільно виконаних будівельних робіт приміщень (а.с. 36).

13.10.2011 року відповідачем отримано від Приватного підприємства "Люг" (вх. № 7/16-01-16/709) лист, яким підприємство повідомило Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області про те, що за адресою АДРЕСА_1, Приватне підприємство "Люг" не будувало будівель і приміщень, тому виконати припис не має можливості.

18.10.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № П-47-11-Ю, якою на підставі Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" за порушення п. 11.3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553, на Приватне підприємство "Люг" накладено штраф у розмірі 850 грн..

Позивач не погодився з даною постановою про накладення штрафу та оскаржив її до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що на підставі акту перевірки б/н від 16.09.2011 року відповідачем винесено припис № 97 від 16.09.2011 року (а.с. 31), в якому зазначено, що в результаті перевірки встановлено виконання будівельних робіт з будівництва приміщень виробничої бази без реєстрації в Інспекції ДАБК, не надання проектної та виконавчої документації та позивача зобов'язано усунути перелічені порушення, зареєструвати об'єкт в інспекції ДАБК, надати інформацію про особу, винну у допущених порушеннях, для притягнення її до адміністративної відповідальності та надати довідку про вартість самовільно виконаних будівельних робіт приміщень.

05.10.2011 року за результатами перевірки щодо виконання вимог припису № 97 від 16.09.2011 року відповідачем складено протокол № П-322-11 про порушення у сфері містобудування, у якому зазначено, що відповідач вважає Приватне підприємство "Люг" винним у вчиненні порушення п. 11.3 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553 та абзацу 7 ст. 1 Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (а.с 38-39).

18.10.2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області на підставі протоколу винесено постанову про накладення на Приватне підприємство "Люг" штрафу за правопорушення у сфері містобудування № П-47-11-Ю в розмірі 850 грн.

Згідно частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до положень статті 1 Закону України від 14.10.1994, № 208/94-ВР "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підприємства, їх об'єднання, установи та організації (далі - підприємства) незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю - у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 3 цього Закону підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки.

Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень.

У п'ятнадцятиденний термін з дня одержання протоколу про правопорушення питання про накладення штрафу розглядається посадовою особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний термін після її прийняття вручається під розписку керівнику або уповноваженому представнику підприємства чи надсилається поштою, про що робиться запис у справі. Другий і третій примірники залишаються в інспекції, яка наклала штраф.

Форми протоколу, припису та постанови затверджує спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань містобудування та архітектури.

Штраф підлягає сплаті підприємством у п'ятнадцятиденний термін з дня його накладення. У разі несплати штрафу у зазначений термін він стягується у судовому порядку.

З огляду на вищевикладене, штраф, накладений відповідачем на Приватне підприємство "Люг" оскаржуваною постановою за правопорушення у сфері містобудування № П-47-11-Ю від 18.10.2011 року за своєю правовою природою є адміністративно-господарською санкцією, що застосовується до підприємств, незалежно від форм власності, які здійснюють будівельні роботи, виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика у разі ухилення від виконання або несвоєчасне виконання приписів інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю.

У акті перевірки б/н від 16.09.2011 р. зафіксовано, що відповідач при проведенні перевірки користувався копією технічного паспорту на об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виготовлений станом на 30.07.2004 р. (а.с. 121-124).

Як вбачається з технічного паспорту, власником виробничих будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є фізична особа-підприємець ОСОБА_3, а не Приватне підприємство "Люг". Дана обставина також підтверджується копіями судових рішень про визнання права власності на самочинне будівництво по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та витягом з реєстру прав на нерухоме майно № 30372614 від 21.06.2011 року, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с.11-13, 15).

Позивач Приватне підприємство "Люг" орендує частину виробничих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору оренди майна № 2 від 20.05.2011 р., укладеного з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с. 10).

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що на самочинне будівництво по АДРЕСА_1, а саме, на гаражі, будівлю, ворота металеві в бетонних стовпах із металевої сітки, огорожу цегляну та замощення асфальтобетонне за ОСОБА_3 визнано право власності рішенням суду від 06.04.2007 р. у справі № 2-371/10, яке набрало законної сили 17.04.2007 р. (а.с. 11) та станом на момент проведення перевірок та винесення оскаржуваної постанови фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 було виготовлено новий технічний паспорт. У ході судового розгляду справи позивачем надано копію технічного паспорту на нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_1, що виготовлений станом на 10.06.2011 р. у зв'язку з реєстрацією поточних змін (а.с. 126-141), оригінал якого оглянуто судом у судовому засіданні. Із даного технічного паспорту вбачається, що власником нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1, є ОСОБА_3.

Представник відповідача на уточнююче запитання суду повідомив, що самочинно збудовані будівлі, право власності на які визнані за ОСОБА_3 судовим рішенням від 06.04.2007 р., є тими самими будівлями, що виявлені перевіркою відповідача як такі, що відсутні у технічному паспорті, виготовленому станом на 30.07.2004 р., та побудовані без відповідних дозволів.

Матеріалами справи підтверджено, що під час проведення обох перевірок відповідачем не було встановлено факту здійснення Приватним підприємством "Люг" будівельних робіт на території виробничої бази за адресою: АДРЕСА_1. Зокрема, у акті перевірки б/н від 16.09.2011 року, на підставі якого відповідачем винесено припис № 97 від 16.09.2011 року, зазначено, що на час перевірки будівельні роботи Приватним підприємством "Люг" не виконувалися.

Відповідачем не надано суду доказів, що позивач здійснював будівельні роботи на території орендованої виробничої бази, виготовляв будівельні матеріали, вироби і конструкції, був замовником у будівництві або поєднував функції замовника і підрядчика.

Із письмових пояснень третьої особи встановлено, що станом на 19.12.2011 р. Приватне підприємство "Люг" здійснює користування лише отриманим за договором оренди № 2 від 20.05.2011 р. майном та на території, належної третій особі бази, будівельних робіт не проводило та за отриманням дозволу на такі роботи не зверталося (а.с. 88-89).

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено, що позивач здійснював будівельні роботи, виготовляв будівельні матеріали, вироби і конструкції, був замовником у будівництві або поєднував функції замовника і підрядчика, суд виходить з того, що позивач не є суб'єктом містобудування у розумінні статті 1 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Відповідно до пункту 9 Порядку державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

У разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, щодо якого неможливо встановити суб'єкта містобудування, який будує чи збудував такий об'єкт, перевірка проводиться із залученням представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ. Документи, оформлені за результатами такої перевірки, надсилаються до відповідного органу внутрішніх справ для встановлення особи суб'єкта містобудування.

Із пояснень представника відповідача у судовому засіданні встановлено, що обидві перевірки проводилися виключно працівником Інспекції без залучення представників органів місцевого самоврядування та органів внутрішніх справ для встановлення належного суб'єкта містобудування.

Відтак, відповідач володіючи інформацією про те, що виробнича база орендується позивачем, проте належить на праві приватної власності третій особі, не вжив заходів для встановлення належного суб'єкта містобудування у порядку, визначеному пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року № 553.

Разом з тим, 05.10.2011 року за результатами перевірки щодо виконання вимог припису № 97 від 16.09.2011 року відповідачем складено протокол № П-322-11 про порушення у сфері містобудування, у якому зазначено, що відповідач вважає винним у вчиненні порушення саме Приватне підприємство "Люг".

Судом встановлено, що Приватним підприємством «Люг»направлено, а відповідачем отримано 13 жовтня 2011 року лист (вх. № 7/16-01-16/709), у якому підприємство повідомило Інспекцію, що за адресою АДРЕСА_1, Приватне підприємство "Люг" не будувало будівель і приміщень, тому виконати припис не має можливості.

Відповідач, отримавши даний лист, не врахував його при прийнятті рішення, не перевірив викладені у ньому обставини, та 18 жовтня 2011 року виніс оскаржувану постанову № П-47-11-Ю про накладення штрафу на Приватне підприємство «Люг».

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що висновки відповідача у актах та протоколі про правопорушення у сфері містобудування № П-322-11 від 05.10.2011 р. не ґрунтуються на вимогах законодавства України, а оскаржувана постанова Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № П-47-11-Ю від 18 жовтня 2011 року винесена без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є неправомірною.

Зважаючи на те, що постанова про накладення штрафу є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі її неправомірності, визнається судом протиправною і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про скасування постанови № П-47-11-Ю від 18.10.2011 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, натомість визнати її протиправною і скасувати.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до частин 1, 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом /частина 1/; граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом /частина 3/.

До набрання чинності таким законом граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу відповідно до пункту 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Кодексу встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" від 27 квітня 2006 року N 590 встановлено, що компенсація витрат на правову допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, якщо вона сплачується за рахунок держави, не повинна перевищувати 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день особи, яка надавала правову допомогу.

Згідно статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», що набрав чинності з 01.01.2012 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, а в адміністративних справах -суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем надано суду копію угоди № 20/02 від 20.02.2012 р., укладеної між Приватним підприємством «Люг»та адвокатом ОСОБА_1 (а.с. 109), предметом якої є надання правових послуг, а саме здійснення представництва інтересів Приватного підприємства «Люг»та складення документів за рахунок коштів, сплачених адвокату за угодою № 1/12/11 від 01.12.2011 р. в сумі 1000 грн.

Із акту виконаних робіт, складеного 14.02.2011 р. вбачається, що адвокат ОСОБА_1 виконав роботи згідно угоди № 1/12/11 від 01.12.2011 р., а саме: виготовлення позовної заяви, двох заяв про уточнення предмету позову та участь у судовому засіданні по справі № 18/3550/11-20.12.2011 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Ч. 2 ст. 9 Закону передбачено, що первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, наданий позивачем акт виконаних робіт від 14.02.2012 року (а.с. 111) не є документом, що підтверджує факт надання правових послуг згідно угоди № 20/02 від 20.02.2012 р., оскільки акт складений на виконання угоди № 1/12/11 від 01.12.2011 р., та містить зміст та обсяг послуг, наданих адвокатом ОСОБА_1 не у даній адміністративній справі № 2а-1670/1077/12, а у господарській справі № 18/3550/11, провадження у якій припинено ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.02.2012 р. (а.с. 16-17).

Крім того, згідно наданої копії квитанції № 15/12 (а.с. 110) кошти в сумі 1000 грн. за послуги у сфері права (підготовка позовної заяви, представлення в суді) сплачені адвокату ОСОБА_1 01.12.2011 р., проте, розрахунок оплати послуг на правову допомогу у зазначеному вище акті здійснено на підставі Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», який набрав чинності лише 01.01.2012 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність документального підтвердження судових витрат, пов'язаних з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.

Таким чином, позивачу підлягають відшкодуванню витрати зі сплати судового збору в розмірі у розмірі 107 грн. 30 коп., сплачені позивачем згідно квитанції № 3889.763.1 від 22.02.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Люг" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, третя особа - фізична особа - підприємець ОСОБА_3 про скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування № П-47-11-Ю від 18 жовтня 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Люг" витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 22 травня 2012 року.

Суддя С.С. Сич