Постанова № 24338130, 18.05.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1533/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Щепоткіної Т.В.,

представника відповідача - Дем'яненка Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

20 березня 2012 року Публічне акціонерне товариство "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" (далі - ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, відповідач) про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.03.2012 р. №0003412301/3, №0003382301/3, №0000202303/7, №0003372301/2 та податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 р. №0003442301/4 в частині збільшення суми податку на додану вартість в розмірі 98 099,00 грн. основного платежу та застосованих на цю суму штрафних санкцій в розмірі 13 675,00 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач вказує, що висновки акту перевірки від 09.02.2012 р. №682/23-209/00308270 щодо навмисного заниження ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" зобов'язань з податку на додану вартість (далі -ПДВ) в сумі 120 020,00 грн. та зобов'язань з податку на прибуток у сумі 107 307,00 грн., а також про завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 419 177,00 грн. є хибними, оскільки правомірність включення до складу валових витрат та податкового кредиту сум коштів за господарськими операціями з ТОВ "Агрофірма "Агросправа", ПАТ "Підводтрубопровід", ТОВ "Консультаційне бюро" та з ПП "Пластбуд" підтверджується первинними документами, а саме: господарськими договорами, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями та банківськими виписками.

Позивач стверджує, що сама по собі несплата податку контрагентами контрагента за ланцюгом від позивача при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на його власні податкові зобов'язання, а тому податковий органи не має права застосовувати до позивача примусові заходи податкової дисципліни за наявності винних дій інших господарюючих суб'єктів.

Так само, за твердженням позивача, не ґрунтується на фактичних обставинах висновок перевірки про заниження ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" орендної плати за землю на загальну суму 81 076,86 грн., а також висновок про порушення правил ведення касових операцій у національній валюті внаслідок чого встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 3 099,54 грн. Позивач зазначає, що ставка орендної плати за землі комунальної власності сплачується підприємством на рівні не менше 3% від її оціночної вартості. Проте податковим органом, всупереч умовам укладеного ним з Кременчуцькою міською радою договору оренди земельних ділянок, до розрахунку орендної плати у 2011 році взято витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якого грошову оцінку земель збільшено до 744,37 грн. за 1 м2. Посилаючись на те, що новий розмір нормативної грошової оцінки не покладено в основу діючого договору оренди, позивач заперечує висновок перевірки про наявність підстав для перерахунку суми орендної плати за землю.

Щодо порушення правил ведення касових операцій, які відповідач пов'язує з тим, що на видатковому касовому ордері №74 від 26.01.2010 р. на суму 3 099,94 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_3 (голови правління ПАТ), позивач посилається на недотримання податковим органом строку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого положенням ч.1 ст.250 Господарського кодексу України.

У зв'язку з цим представники позивача у судових засіданнях наполягали на незаконності податкових повідомлень-рішень про нарахування підприємству сум податкових зобов'язань, у розмірах зазначених вище, та просили їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що господарські операції з ТОВ "Агрофірма "Агросправа" та з ПП "Пластбуд" здійснювались позивачем без мети реального настання правових наслідків, лише для заниження об'єкту оподаткування, оскільки ТОВ "Агрофірма "Агросправа" формувало валові витрати та податковий кредит у грудні 2010 року від контрагента ПП "Кремнафтагазтрейд", у якого за даними декларацій з податку на прибуток основні засоби відсутні. До декларацій з податку на прибуток за 2010 рік додаток К1/1 не надавався. За юридичною адресою підприємство не знаходиться, про що складено відповідний акт №169 від 24.12.2010 р. Інший контрагент позивача -ПП "Пластбуд" надало копії документів щодо придбання будівельних матеріалів у ПП "ЛВІ" та ТОВ "Кременчукцементгруп", відносно яких до Єдиного державного реєстру внесено записи про відсутність за місцезнаходженням. У зв'язку з цим податківцями зроблено висновок про відсутність можливості підтвердити придбання матеріалів ПП "Пластбуд" від ПП "ЛВІ" та ТОВ "Кременчукцементгруп", оскільки на зазначених підприємствах відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови які є необхідними для ведення господарської діяльності.

Господарські угоди, укладені позивачем з ПАТ "Підводтрубопровід" щодо оренди нежитлового приміщення та з ТОВ "Консультаційне бюро" стосовно надання консультаційних послуг, на думку перевірячих, не місять доказів економічної доцільності для використання у власній господарській діяльності позивача.

Заниження позивачем орендної плати за земельні ділянки встановлено у зв'язку зі зміною Управлінням Держкомзему у м. Кременчук нормативної грошової оцінки, про що свідчить витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.03.2011 р. №01-21/2911, згідно якого нормативна грошова оцінка переданої у користування позивачу земельної ділянки становить 744,37 грн. за 1 м2.

В порушення приписів п.2.8, п.3.5, п.7.24 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637, перевіркою встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання", про що свідчить видатковий касовий ордер від 26.10.2010 р. №74 на суму 3 099,54 грн., який не містить підпису одержувача готівкових коштів ОСОБА_3, що призвело до перевищення залишку готівкових коштів на кінець дня у розмірі 3 099,54 грн.

Виходячи з цього відповідач зазначає, що перевіряючими правомірно встановлено порушення норм законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", Податкового кодексу України, Закону України "Про плату за землю" та Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а тому підстави для скасування податкових повідомлень-рішень, у частині оспореній позивачем, відсутні.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти позову та просив суд у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи суд встановив, що ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 26.12.1991 р. (ідентифікаційний код 00308270), відповідно до свідоцтва №100331612 від 17.07.1997 р. позивач є платником податку на додану вартість і на даний час перебуває на податковому обліку у відповідача. За даними Управління статистики у м. Кременчуці до видів діяльності позивача за КВЕД відносяться: 51.90.0 Інші види оптової торгівлі; 51.42.3 Оптова торгівля взуттям; 51.51.0 Оптова торгівля паливом; 52.43.0 Роздрібна торгівля взуттям та шкіряними виробами; 70.20.0 Здавання в оренду власного нерухомого майна.

З 13.01.2012 р. по 03.02.2012 р. державними податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р., результати якої оформлено актом від 09.02.2012 р. №682/23-209/00308270.

Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством, зокрема положень:

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 107 307,00 грн., у т.ч. за ІІІ квартал 2010 року у сумі 13 959,75 грн., ІV квартал 2010 року -93 347,25 грн.;

- пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп.139.1.1 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування по податку на прибуток в загальній сумі 419 177,00 грн., у т.ч. в ІV кварталі 2010 року -222 492,00 грн., у І кварталі 2011 року -34 349,00 грн., у ІІ кварталі 2011 року -127 987,00 грн., у ІІІ кварталі 2011 року -34 349,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пп.14.1.146 п.14.1 ст. 14, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 120 020 грн., у т.ч. за липень 2010 року в сумі 4 317,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 4 284,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 4 929,00 грн., за листопад 2010 року в сумі 2 395,00 грн., за грудень 2010 року в сумі 2 395,00 грн., за січень 2011 року в сумі 27 919,00 грн., за червень 2011 року в сумі 55 591,00 грн., за серпень 2011 року в сумі 11 549,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 6 641,00 грн.;

- пп.288.5.1 п.288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату за землю за період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. на загальну суму 81 076,86 грн.;

- п.2.8, п.3.5, п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, в результаті чого встановлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 3 099,54 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 01.03.2012 р. були, крім інших, винесені наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0003412301/3 -відповідно до якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІV квартал 2010 року на 222 492,00 грн.; за І квартал 2011 року на 34 349,00 грн.; за ІІ квартал 2011 року на 127 987,00 грн.; за ІІІ квартал 2011 року на 34 349,00 грн., разом 419 177,00 грн.;

- №0003382301/3 -відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 107 307,00 грн. -за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 26 826,75 грн., разом 134 133,75 грн.;

- №0003442301/4 -відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 120 020,00 грн. -за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 13 676,00 грн., разом 133 696,00 грн.;

- №0003372301/2 -відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 81 076,86 грн. - за основним платежем та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 5 431,87 грн., разом 86 508,73 грн.;

- №0000202303/7 -яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6 199,08 грн. за порушення ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №0003412301/3, №0003382301/3, №0000202303/7, №0003372301/2 повністю, а з повідомленням-рішенням №0003442301/4 в частині збільшення суми ПДВ в розмірі 98 099,00 грн. -за основним платежем та застосованих на цю суму штрафних санкцій в розмірі 13 675,00 грн., позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як встановлено в ході судового розгляду, фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень взято висновок перевірки про заниження позивачем податку на прибуток у сумі 107 307,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 419 177,00 грн. за господарськими операціями з ТОВ "Агрофірма "Агросправа", ПАТ "Підводтрубопровід", ТОВ "Консультаційне бюро" та з ПП "Пластбуд". При цьому перевіряючий в одному випадку вказує на здійснення діяльності спрямованої на вчинення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, які безпосереднього відношення до підприємницької діяльності позивача не мають. В іншому випадку перевіряючий звертає увагу на відсутність доказів доцільності укладення правочинів між позивачем та його контрагентами з метою використання результату робіт у власній господарській діяльності.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на його підставі спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові відносини з приводу формування валових витрат врегульовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Валові витрати перевіряємого періоду позивач формував за господарськими договорами з купівлі бензину у ТОВ "Агрофірма "Агросправа" на загальну суму 138 468,00 грн., у т.ч. ПДВ -23 078,00 грн., отримання послуг з оренди нежитлових приміщень у ПАТ "Підводтрубопровід" на загальну суму 212 375,16 грн., у т.ч. ПДВ -35 395,86 грн., отримання консультаційних послуг від ТОВ "Консультаційне бюро" на загальну суму 21 400,00 грн., у т.ч. ПДВ 3 567,00 грн., отримання послуг з капітального ремонту покрівлі цеху №6 від ПП "Пластбуд" на загальну суму 216 526,80 грн., у т.ч. ПДВ 36 087,80 грн.

Так, 01.10.2010 р. між ТОВ "Агрофірма "Агросправа" (постачальник) та ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" (покупець) укладено договір купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів (а.с. 114, т.1), за умовами якого позивач придбав у постачальника бензин марки А-80 у кількості 20 980 л, що з урахуванням густини складає 15,504 т на загальну суму 138 468,00 грн., у т.ч. ПДВ -23 078 грн. Відповідно до положень п.2.1 вказаного договору постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар у відповідності з розділом 1 цього Договору з оформленням актів прийому-передачі та інших документів (в разі необхідності). При передачі товару постачальник за вимогою покупця надає сертифікат відповідності із зазначенням найменування товару.

На підтвердження факту здійснення вказаної господарської операції позивач надав наступні документи:

- рахунок-фактури №П-0001562 від 23.12.2010 р. (а.с. 115, т.1);

- видаткова накладна №П-0001249 від 23.12.2010 р. (а.с. 117, т.1);

- податкова накладна №1186 від 23.12.2010 р. (а.с. 118, т.1);

- акт прийому-передачі від 23.12.2010 р. (а.с. 119, т.1);

- платіжне доручення №11 від 23.12.2010 р. на суму 138 468,00 грн. із призначенням платежу: оплата рах. №П-0001562 від 23.12.2010 р. за бензин А-80, у т.ч. ПДВ 20% - 23 078,00 грн. (а.с. 116, т.1);

- сертифікат відповідності на бензин автомобільний А-80 Серії ДІ зареєстрований в Реєстрі за №UA1.035.0069560-10 (а.с. 120, т.1).

Придбаний бензин був переданий на зберігання за договором зберігання №2 від 01.04.2008 р. (а.с. 121, т.1), укладеного між позивачем та ТОВ "Агрофірма "Агросправа", згідно акту приймання передачі від 23.12.2010 р. (а.с. 124, т.1).

В подальшому даний товар був переданий ТОВ "Черкаси-Оіл" (Комісіонеру) на комісію згідно договору комісії від 01.11.2010 р. (а.с. 125-129, т.1) для реалізації через мережу автозаправок комісіонера (а.с. 130, т.1), що підтверджується товарно-транспортними накладними від 28.12.2010 р. №129-1 (а.с. 142, т.1) та від 20.01.2011 р. №05 (а.с. 135, т.1). Факт реалізації бензину через мережу автозаправок комісіонера позивач підтверджує заявкою на реалізацію за вих. №89/1 від 28.12.2010 р., актом прийому передачі до договору зберігання від 28.12.2010 р., актом прийому-передачі товару на комісію № 463 від 28.12.2010 р., товарно-транспортною накладною № 129-1 від 28.12.2010 р., актом виконаних робіт №12/10 до договору комісії, заявкою на реалізацію за вих. № 7/1 від 20.01.2010 р., актом прийому передачі до договору зберігання від 20.01.2011 р., актом прийому-передачі товару на комісію № 41 від 20.01.2011 р., товарно-транспортною накладною №05 від 20.01.2011 р., актом виконаних робіт №01/11 до договору комісії (а.с. 132-143, т.1).

Оплата здійснювалася з розрахункового рахунку позивача на рахунок ТОВ "Агрофірма "Агросправа", відкритий в КФ ПАТ "Кредитпромбанк" на підставі платіжного доручення №11 від 23.12.2010 р.

Таким чином господарську операцію з купівлі бензину у ТОВ "Агрофірма "Агросправа" позивач підтвердив усіма необхідними первинними документами, які містять відомості про зміст правочину та підтверджують його фактичне виконання. Правильність їх оформлення перевіркою під сумнів не ставиться.

При цьому суд не приймає до уваги посилання податкового органу на акт документальної позапланової невиїзної перевір ТОВ "Агрофірма "Агросправа" щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "Кремнафтагазтрейд" за грудень 2010 року №358/15-322/33189962 від 27.04.2011 р., в якому міститься посилання на акт камеральної перевірки ПП "Кремнафтагазтрейд" №11/15-322/34852364 від 18.03.2011 р., яким у свою чергу встановлено, що підприємство (ПП "Кремнафтагазтрейд") на письмові запити Кременчуцької ОДПІ інформацію не надає, за юридичною адресою не знаходиться. Відтак, на думку перевіряючих, за відсутності документів для проведення перевірки немає можливості підтвердити правомірність формування податкового кредиту по декларації за грудень 2010 року, у зв'язку з чим правочини укладені ПП "Кремнафтагазтрейд" із контрагентами носять ознаки нікчемності.

Суд зауважує, що статтями 16, 17 Податкового кодексу України визначено обов'язки та права платника податків, серед яких відсутнє таке повноваження як здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та сплатою контрагентами податків до бюджету. Із наведеного випливає, що невідображення контрагентами контрагента платника податків -продавцями податкових зобов'язань в декларації з податку на прибуток або неподання їх до податкового органу в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат покупцем, у даному випадку -позивачем.

За наведених обставин, суд вважає, що податковий орган безпідставно та протиправно поставив під сумнів правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми коштів у розмірі 115 390,00 грн. за угодою з придбання бензину, укладеною з ТОВ "Агрофірма "Агросправа".

З цих же підстав суд відкидає як безпідставний висновок перевірки про протиправність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 23 078,00 грн. за вказаною угодою, оскільки відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (далі -Закон №168/97-ВР), який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За наявності податкової накладної на реально придбаний товар, який позивач в подальшому використав у власній господарській діяльності у податкового органу не було законного права на виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту.

Так само безпідставним суд вважає висновок перевірки про неправомірність віднесення позивачем до складу валових витрат сум коштів, сплачених за договором підряду №46 від 16.05.2011 р., укладеним з ПП "Пластбуд" (а.с. 144-145, т.1).

З пояснень представника позивача та письмових доказів, що залучені до матеріалів справи, суд встановив наступне.

Позивач є власником приміщення літера А2 (цеху № 6), яке здано в оренду за договором оренди (піднайму) приміщення №26/07-11 від 01.04.2011 р. (а.с. 179-183, т.1) товариству з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ельдорадо" (нині -ТОВ "ДІЄСА") для використання як торгівельний комплекс із продажу непродовольчих товарів і послуг, з урахуванням розміщення адміністративного приміщення (офісу) і складських приміщень.

04.04.2011 р. при огляді горища приміщення цеху № 6 було виявлено протікання даху, про що складено доповідну записку (а.с. 176, т.1), після чого комісією позивача було здійснено огляд та підтверджено факт пошкодження покрівлі цеху, про що складено акт комісійного обстеження від 07.04.2011 р. (а.с. 175, т.1).

03.05.2011 р. ТОВ "ДІЄСА" звернулося до позивача з вимогою відремонтувати дах приміщення, оскільки стеля орендованого приміщення піддається впливу дощової води.

У зв'язку з цим 16.05.2011 р. між ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" (замовник) та ПП "Пластбуд" (підрядник) укладено договір підряду №46, відповідно до якого підрядник зобов'язується виконати капітальний ремонт покрівлі цеху № 6 згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією. Згідно з пп.3.1.2 вказаного договору підрядник зобов'язується виконати своїми силами і коштами, зі свого матеріалу, якісно та у встановлений термін передбачені цим договором роботи підрядника відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації.

На виконання умов даного договору був зроблений капітальний ремонт покрівлі цеху №6, при цьому підрядником виписані необхідні документи: акт приймання виконаних будівельних робіт №5-0-1-1 за червень 2011 року на суму 148 606,80 грн., відомість ресурсів до акту виконаних робіт № 5-0-1-1 за червень 2011 року за червень 200 року та акт приймання виконаних будівельних робіт № 5-0-1-2 за липень 2011 року на суму 67 920,00 грн., відомість ресурсів до Акту виконаних робіт № 5-0-1-2 за липень 2011 року, податкові накладні №13 від 23.05.2011 р. на суму 70 000,00 грн., в т.ч. ПДВ -11 666,67 грн., № 22 від 22.06.2011 р. на суму 78 006,60 грн., в т.ч. ПДВ 13 101,13 грн., № 16 від 19.07.2011 р. на суму 67 920,00 грн., в т.ч. 11 320,00 грн., разом вартість ремонту складає 216 526,8 грн. (а.с. 155-173, т.1).

Правильність оформлення первинної документації перевіркою під сумнів не ставиться.

Зауважень у замовника до якості робіт не було. Зданий об'єкт введено в експлуатацію за Актом приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, затвердженого 31.07.2011 р. На момент здійснення господарських операцій та дотепер контрагент позивача ПП "Пластбуд" перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, відповідно до ліцензії, виданої Інспекцією архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області 11.11.2009 р. має право на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, терміном дії до 11.11.2014 р.

Стверджуючи про відсутність права у позивача на віднесення до складу валових витрат суми коштів у розмірі 93 638,00 грн. за правочином, укладеним з ПП "Пластбуд", перевіряючий посилається на ймовірні порушення податкового законодавства ПП "Пластбуд", які могли виникнути внаслідок взаємовідносин останнього з ПП "ЛВІ", м. Кременчук та ТОВ "Кременчукцементгруп", м. Кременчук. Так, в акті перевірки зазначено (стор.19), що для зустрічної звірки ПП "Пластбуд" надало копії документів на отримання матеріалів, які використовувались при проведенні робіт, а саме: ПП "ЛВІ" та ТОВ "Кременчукцементгруп". На вказаних підприємствах-постачальниках відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та інші умови, які є необхідними для ведення господарської діяльності. Звідси, на думку податківців, немає можливості підтвердити факт придбання матеріалів, як і власне виконання робіт ПП "Пластбуд".

Надаючи оцінку наведеним твердженням Кременчуцької ОДПІ суд, як і до цього, зазначає, що невідображення контрагентами контрагента платника податків -продавцями податкових зобов'язань в деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість або неподання їх до податкового органу в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування валових витрат та податкового кредиту покупцем.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення сум бюджетного відшкодування та валових витрат через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань його контрагентами, оскільки зазначені доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно до пункту 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" проти Болгарії від 22.01.2009 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику.

Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Так само суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу нікчемності угод, укладених контрагентами позивача -ТОВ "Агрофірма "Агросправа" та ПП "Пластбуд" з іншими господарюючими суб'єктами, враховуючи наступне.

Викладені в акті перевірки висновки про порушення контрагентами позивача вимог ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковий кодекс України та Закон України "Про державну податкову службу в Україні" не надають податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. Зазначені нормативно-правові акти не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства та повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України. Повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті перевірки, належать виключно до компетенції суду.

При аналізі взаємовідносин позивача з ПАТ "Підводтрубопровід" (м. Київ) з приводу отримання послуг з оренди приміщення податковий орган дійшов висновку про наявність порушень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.138.9 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого перевіряємим підприємством безпідставно було віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 176 979,30 грн.

Як пояснив представник позивача, правовідносини з приводу отримання від ПАТ "Підвотрубопровід" послуг з оренди нежитлового приміщення розпочалися ще в липні 2008 року з метою організації торгівельно-складських площ для розміщення частини свого обладнання, матеріалів, які використовувались для виготовлення замовлень Міністерства оборони України та іншої продукції позивача -взуття в асортименті, що підтверджується інвентаризаційними відомостями. Площа орендованих приміщень з 2008 року до 2009 року зменшилася з 635,8 м2 до 187,7 м2 у зв'язку зі зменшенням обсягів продукції.

На час проведення перевірки діяв договір оренди нежитлових приміщень №16/12-09-01 від 16.12.2009 р. (а.с. 32-35, т.4), за умовами якого ЗАТ "Підподтрубопровід" (орендодавець) передає, а ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" (орендар) приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 301,1 м2 учбово-виробничого корпусу, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Курнатовського, 20 відповідно до копії плану нежитлового приміщення, що є Додатком №1 до даного договору. Відповідно до пункту 1.2 договору №16/12-09-01 від 16.12.2009 р. зазначені приміщення належать орендодавцеві на правах власності. Вартість оренди приміщень встановлюється відповідно до даного договору та розрахунку місячної орендної плати, що є невід'ємною частиною даного договору. Згідно з п.2.1 договору ціль використання приміщень -організація торгівельно-складських площ. Орендар вступає у строкове платне користування приміщенням за Актом приймання передачі приміщень, який укладається протягом трьох робочих днів з моменту укладення даного договору (п.3.1).

Відповідно до умов визначених договором позивач здійснював розрахунки з орендодавцем, що підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями (а.с. 1-58, т.4).

Правильність оформлення первинної документації під сумнів перевіркою не ставиться.

Єдиною підставою для висновку про неправомірність віднесення до складу валових витрат суми в розмірі 176 979,30 грн. з отриманих послуг з оренди приміщення взято твердження перевіряючого про те, що у ході перевірки немає можливості встановити, яким чином підприємство використовувало послуги з оренди вищевказаного приміщення у своїй господарській діяльності за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р.

Пояснюючи доцільність оренди приміщень у м. Києві позивач зазначив, що реалізація залишків власної продукції значно простіше здійснюється в м. Києві, а ніж у м. Кременчук. До того ж зазначені правовідносини вже були предметом перевірки при проведенні Кременчуцькою ОДПІ виїзної планової перевірки ЗАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р., результати якої оформлено актом №6071/23-209/00308270 від 16.11.2010 р. (а.с. 170-210, т.4). Висновками вказаного акту перевірки за цими правовідносинами порушень встановлено не було, доцільність укладення угод оренди нежитлових приміщень перевіркою під сумнів не ставилася.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Заперечуючи доцільність оренди позивачем приміщень, власником яких є ПАТ "Підвотрубопровід", податковий орган не здійснює аналізу господарської діяльності ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання", як такої, що спрямована на отримання прибутку, не враховує вартості оренди приміщень, кількості товару, який зберігається на цих площах та трудових ресурсів, залучених позивачем для досягнення виробничих потреб у м. Києві.

За таких обставин суд відкидає, як необґрунтовані доводи Кременчуцької ОДПІ щодо сумнівності операцій з оренди нежитлових приміщень, укладених позивачем з ПАТ "Підвотрубопровід", тим більше, що такий підхід при перевірці суперечить засадам свободи підприємницької діяльності та одному з принципів підприємницької діяльності, закріпленого нормою ст. 44 Господарського кодексу України, відповідно до якого підприємництво здійснюється на основі, зокрема, самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Виходячи з вищенаведеного суд приходить до висновку про те, що ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" правомірно віднесено до складу валових витрат сплачені кошти за отримані послуги з оренди приміщень.

З цих же підстав суд відкидає як безпідставний висновок перевірки про протиправність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 35 396,00 грн. за вказаною угодою, оскільки за наявності податкових накладних на реально отримані послуги, які позивач в подальшому використав у власній господарській діяльності, у податкового органу не було законного права на виключення сум ПДВ зі складу податкового кредиту.

Поряд з цим суд погоджується з доводами перевірки щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат суми коштів у розмірі 17 667,00 грн. та податкового кредиту у розмірі 3 533,00 грн. за договором про надання інформаційно-консультаційних послуг №0202-09/03 від 02.02.2009 р., укладеного ЗАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо-торгівельне об'єднання" з ТОВ "Консультаційне бюро С.П.Черних" (а.с. 195-198, т.1).

За умовами вказаного договору замовник (ЗАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання") доручає, а виконавець (ТОВ "Консультаційне бюро С.П.Черних") бере на себе зобов'язання надавати замовникові послуги, пов'язані з господарською діяльністю замовника, а саме: фінансові консультації; консультаційні послуги з питань комерційної діяльності, управління, інших консультаційних послуг з фінансових, економічних і правових питань; консультації з питань розробки бізнес-плану; проводити аналіз фінансово-господарського стану підприємства; проводити аналіз загальної ринкової ситуації на ринках послуг, які надає або планує надавати замовник; консалтингові послуги в різноманітних формах, що обираються залежно від побажань і можливостей замовника, характеру замовлень, очікуваного результату.

Факт надання послуг підтверджується підписаним сторонами Актом прийому-передачі наданих послуг, який складається в місяці, коли ці послуги були надані (п.4.3 договору).

На підставі вказаного договору сторонами були укладені Додаткові угоди №18 від 01.07.2010 р. та №19 від 09.08.2010 р., у відповідності до яких виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги, пов'язані з господарською діяльністю замовника, а саме -фінансові консультації на теми: "Порядок утримання надлишково виплачених сум", "Реєстр податкових накладних: нюанси заповнення", "Маєш боржника - сплати за нього податок", "Мінімальній погодинній оплаті бути!".

На підтвердження факту отримання послуг позивач надав рахунки-фактури, податкові накладні, платіжні доручення та акти прийому-передачі наданих послуг.

Заперечуючи право позивача на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сум коштів сплачених за договором №0202-09/03 від 02.02.2009 р., податковий орган зазначає, що в ході перевірки немає можливості встановити необхідність отримання консультаційних послуг у господарській діяльності підприємства та яким чином вона вплинула на її результати. Тому немає можливості встановити правомірність віднесення таких витрат до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2011 року.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку, суд виходить з положень, закріплених нормою п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у відповідності з якою валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що отримані позивачем консультаційні послуги сприяли збільшенню доходів від укладених угод та збільшенню інших доходів чи зменшенню дебіторської заборгованості. Позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що отримані ним послуги в рамках договору №0202-09/03 від 02.02.2009 р. мають пряме відношення до господарської діяльності підприємства.

Представник позивача на підтвердження фактичності отриманих консультаційних послуг залучив до матеріалів справи статті консультацій, наданих ТОВ "Консультаційне бюро" на теми згідно з укладеними додатковими угодами, а саме: "Порядок утримання надлишково виплачених сум", "Реєстр податкових накладних: нюанси заповнення", "Маєш боржника - сплати за нього податок", "Мінімальній погодинній оплаті бути!" (а.с. 138-169, т.4).

Разом з цим суд з інтернет-ресурсу Google встановив, що стаття "Порядок утримання надлишково виплачених сум" належить аналітичному щотижневику "Бухгалтер@Закон" від 16.08.2010 р.-22.08.2010 р., №33 (64) (http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/BZ001396.html); авторами статті "Реєстр податкових накладних: нюанси заповнення" є заступник директора Департаменту адміністрування податку на додану вартість ДПА України Людмила Косміна та начальник відділу координації процесів адміністрування Лариса Древаль (http://dpa-ch.org.ua/russian/roz/rubrik/rubrik/44/1/12.htm); матеріал статті "Маєш боржника -сплати за нього податок" підготовлено 14.07.2010 р. спеціально для ЛІГА:ЗАКОН Аудиторською фірмою "Є.С.Аудит" (http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DG100965.html); матеріал на тему "Мінімальній погодинній оплаті бути!" від 09.07.2010 р. було надано порталу ЛІГА:ЗАКОН редакцією журналу "Заработная плата" (http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/DG100912.html).

За таких обставин суд приходить до висновку, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Консультаційне бюро С.П.Черних" носили формальний характер без реального надання послуг консультаційного характеру та спрямовані на умисну й протиправну мінімізацію податкового навантаження на платника податків, у даному випадку -ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання", у зв'язку з чим позов у цій частині задоволенню не підлягає.

При дослідженні обставин декларування позивачем валових витрат у ІV кварталі 2010 року перевіркою встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" внаслідок віднесення ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" до складу інших витрат суми валових витрат за відревізований період коштів у розмірі 306 100,00 грн. (246 100,00 грн. -відсотки за користування кредитними коштами та 60 000,00 грн. -передплата за товари, реалізовані в ІV кварталі 2010 року, які були враховані до валових витрат у попередньому періоді).

Щодо походження суми витрат у розмірі 246 100,00 грн. -відсотків за користування кредитними коштами, представник позивача пояснив, що дійсно, актом попередньої виїзної планової перевірки ЗАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 30.06.2010 р. №6071/23-209/00308270 від 16.11.2010 р. було встановлено факт безпідставного віднесення платником податків до складу інших витрат суми нарахованих відсотків банку за користування кредитними коштами в розмірі 246 100 грн., у т.ч. за ІІ квартал 2010 року у сумі 246 100,00 грн. у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, а саме -відсутності банківських виписок (а.с.170-214, т.4).

Своє право на віднесення до складу валових витрат у перевіряємий період позивач пов'язує з наданням на перевірку підтверджуючих документів, але не були взяті до уваги без належних пояснень, а саме -банківських виписок (а.с.221-227, т.1) про сплату комісії та відсотків за користування кредитними коштами за договором кредитної лінії (в національній валюті) №2305/0500/02/08 від 09.07.2008 р., укладеного між АКБ "Індустріалбанк" та ЗАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" (а.с. 244-254, т.4).

Відповідно до пп.5.2.6 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Зважаючи на те, що позивачем надані всі необхідні документи на підтвердження правомірності формування валових витрат у тому звітному періоді, у якому були відновлені підтверджуючі документи щодо фату погашення власних кредитних зобов'язань перед банком, то з урахуванням вищенаведених положень пп.5.2.6 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суд визнає безпідставним висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення платником податків норми пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 України "Про оподаткування прибутку підприємств" та, як наслідок, завищення валових витрат у розмірі 246 100,00 грн.

Так само безпідставним слід визнати висновок перевірки про завищення позивачем валових витрат на суму 60 000,00 грн., як передплати за реалізований товар у ІV кварталі 2010 року, оскільки акт перевірки в п.4 розділу 3.1.2. (стор 20), де наведено описання вказаного порушення, не містить жодного посилання на первинний документ з аналізу якого податківцями було встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 України "Про оподаткування прибутку підприємств". В жодній з декларацій позивача така передплата не віднесена до валових витрат (а.с. 92-233, т.2, а.с.1-147, т.3). На вимогу суду представник відповідача жодних пояснень з цього приводу надати не зміг. Додаткові пояснення податкового ревізора-інспектора таких пояснень також не містять, лише дублюють текст акту перевірки (а.с.13-18, т.5).

З урахуванням викладеного позивач правомірно включив до складу валових витрат суму коштів у розмірі 306 100,00 грн.

Приймаючи до уваги розрахунок застосування штрафних санкцій (а.с. 19, т.5) суд визнає правомірним висновок Кременчуцької ОДПІ лише в частині завищення позивачем суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 17 667,00 грн., у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 01.03.2012 р. №0003412301/3 підлягає скасуванню в частині зменшення значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 401 500,00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 01.03.2012 р. №0003382301/1 -підлягає скасуванню повністю. Так само підлягає скасуванню податкове повідомлення-рішення від 01.03.2012 р. №0003442301/4 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 116 487,00 грн. -за основним платежем та 12 793,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновок про заниження позивачем орендної плати за землю на загальну суму 81 076,86 грн. Кременчуцька ОДПІ пов'язує з прийняттям сесією Кременчуцької міської ради Полтавської області рішення від 24.11.2009 р., яким передбачено введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель з 01.01.2011 р. Тексту рішення сторонами не надано.

За матеріалами перевірки -у другому півріччі та за 9 місяців 2011 року підприємство нараховувало та сплачувало орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 11 503 м2, яка складає 1 659 997,93 грн., та земельної ділянки площею 708 м2, яка складає 212 860,20 грн. згідно з договором оренди землі від 19.05.2005 р. №040554800070А. Проте, у 2011 році підприємством отримано від Управління Держкомзему у м. Кременчук витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.03.2011 р. №01-21/2911, згідно якого грошова оцінка становить 744,37 грн. за 1 м2.

Виходячи з нового розміру грошової оцінки, Кременчуцька ОДПІ робить висновок, що позивачем порушено норму п.288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України, що призвело до недонарахування підприємством у 2011 році орендної плати у розмірі 81 076,86 грн.

Правові засади оренди землі визначені частиною 1 статті 2 Закону України від 06.10.1998 р. №161-XIV "Про оренду землі" (далі - Закон №161-XIV), у відповідності з якою відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 1 Закону №161-XIV оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону №161-XIV орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.1992 р. № 2535-XII "Про плату за землю" встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Так, згідно пункту 8 договору оренди землі від 19.05.2005 р. №040554800070А (а.с. 241-244, т.1), укладеного між Кременчуцькою міською радою та ЗАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" договір укладено до 01.03.2010 р. Після закінчення строку договору орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

У зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди землі позивачем 08.02.2010 р. було подано до Комунального підприємства "Кременчуцький міський центр земельного кадастру" заяву про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд підприємства та роботи по виготовленню договору оренди (а.с. 240, т.1).

Рішенням сесії Кременчуцької міської ради від 31.08.2010 р. ЗАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" було надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду. Даним рішенням встановлено строк для розробки проекту землеустрою до 31.08.2008 р. (а.с.231, т.1).

Рішенням сесії Кременчуцької міської ради від 30.08.2011 р. даний строк було продовжено до 31.08.2012 р. (а.с.235, т.1).

Відповідно до ч.6 ст.33 Закону №161-XIV, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення такого строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, що передбачені договором.

Таким чином, 02.03.2010 р. договір оренди земельної ділянки від 19.05.2005 р. №040554800070А було автоматично пролонговано до 19.05.2015 р.

Відповідно до листа Комунального підприємства "Кременчуцький міський центр земельного кадастру" №96 від 14.02.2012 р. позивача поінформовано про те, що на даний час проект землеустрою щодо складання договору оренди земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд по вул. 40 років Жовтня, 2/7 в м. Кременчуці у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди землі, погоджений відповідними службами та направлений на Комісію з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою в м. Кременчуці (а.с.228, т.1).

Зважаючи на те, що на даний час новий договір оренди земельної ділянки не укладено з причин, що не залежать від волі орендаря, чинними залишаються умови попереднього договору, в тому числі й щодо розміру орендної плати. Наявність нового розміру нормативної грошової оцінки не може бути підставою для визначення розміру орендної плати доки її не буде покладено в основу договору оренди землі.

Відтак висновок перевірки про заниження позивачем орендної плати за землю на загальну суму 81 076,86 грн. слід визнати передчасним, оскільки розмір орендної плати, відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України, визначається з договору оренди, а не з листа органу виконавчої влади. Тому податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.03.2012 р. №0003372301/2 підлягає скасуванню.

Заперечуючи правильність висновку Кременчуцької ОДПІ про застосування до підприємства штрафної санкції у розмірі 6 199,08 грн. за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті, представник позивача не заперечуючи факту самого правопорушення, посилався на недотримання податковим органом річного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України.

Згідно матеріалів перевірки, в порушення п.2.8, п.3.5, п.7.24 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 15.12.2004 р. №637, перевіркою виявлено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі ПАТ "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання", оскільки видатковий касовий ордер від 26.10.2010 р. №74 на суму 3 099,54 грн. не містить підпису одержувача готівкових коштів -ОСОБА_3 Таким чином перевищення залишку готівкових коштів на кінець дня складає 3 099,54 грн.

У зв'язку з цим суд зазначає, що згідно з приписами пп.54.3.3 п.54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Аналогічні положення було закріплено нормою пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Оскільки штрафні санкції чинним Податковим кодексом України віднесено до грошових зобов'язань платника податків, то твердження позивача про можливість застосування до даних правовідносин строків давності встановлених Господарським кодексом України суд визнає необґрунтованими.

Відтак, позов у частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 01.03.2012 р. №0000202303/7 задоволенню не підлягає.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що відповідач під час проведення перевірки позивача правомірно нарахував суб'єкту господарювання податкове зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток по господарським операціям позивача з ТОВ "Консультаційне бюро С.П.Черних" та штрафні санкції за порушення порядку ведення касових операцій у національній валюті. Нарахування податкового зобов'язання з ПДВ по господарським взаємовідносинам з ВАТ "Полтаваобленерго" позивач не оскаржує.

Таким чином вимоги позивача суд визнає обґрунтованими лише в частині зазначеній вище, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив 2 113,81 грн. судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 01.03.2012 р., а саме:

- №0003412301/3 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 401 510,00 грн.;

- №0003442301/4 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 116 487,00 грн. - за основним платежем та 12 793,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0003382301/3 та №0003372301/2 - повністю.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчуцьке взуттєве виробничо - торгівельне об'єднання" (ідентифікаційний код 00308270) частину витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1 070,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 23.05.2012 р.

Суддя Є.Б. Супрун