Постанова № 2433767, 27.11.2008, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

26.11.2008 р. справа №38/279

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Запорощенка М.Д.

суддів

Калантай М.В. , Старовойтової Г.Я.

за участю представників сторін:

від позивача:

Просоленко О.М., дов. № 4 від 31.03.08р.

Дастик Т.М., дов. № 1 від 03.10.07р.,

від відповідача:

Бандолько В.П., дов. № 1/561 від 24.09.08р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес ЛТД" м.Донецьк

на рішення

господарського суду

Донецької області

від

23.10.2008 року

по справі

№38/279 (Будко Н.В.)

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Арес ЛТД" м.Донецьк

до

Державного підприємства "Селидіввугілля" м.Селидове в особі Відокремленного підрозділу Шахта "Росія" м.Новогродівка Донецької області

про

стягнення заборгованості в сумі 250 997грн. 85 коп. і поновлення строку позовної давності як такого, що пропущений з поважної причини.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.10.08р. у справі № 38/279 відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Арес-ЛТД” м.Донецьк до Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селідове в особі Відокремленого підрозділу Шахта „Росія” м.Новогродівка Донецької області з урахуванням уточнення .

Рішення господарського суду Донецької області в частині відмови у стягненні заборгованості в сумі 108 000грн. по накладній №3/03 від 17.03.2000р., обґрунтоване відсутністю у відповідача грошового зобов’язання перед позивачем по оплаті отриманої по договору №76/2000 від 07.03.2000р. продукції на суму 108 000грн. 00коп. згідно накладної №3/03 від 17.03.2000р.

В частині відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості в сумі 92 872,66грн. за переданий товар по накладним №52 без дати на суму 23 000грн., №4 від січня 2001р. на суму 8 993,10грн., №4 від січня 2001 року на суму 14 679,91грн., №12 від лютого 2001р. на суму 46 199,98грн., рішення суду мотивовано тим , що позивач не довів той факт, що дана заборгованість виникла саме за договором №76/2000 від 07.03.2000р., а вимог про стягнення боргу за товар, поставлений поза договором за вищевказаними накладними позивачем не заявлялось, письмова вимога про оплату поставленого поза договором товару в порядку ст. 165 ЦК УРСР, ст. 530 ЦК України з доказами її направлення відповідачу в матеріалах справи відсутня.

Позивач , Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес-ЛТД»м.Донецьк, не погоджуючись з рішенням господарського суду від 23.10.2008р. по справі № 38/279 , звернувся з апеляційною скаргою про його скасування, так як вважає, що воно прийнято з порушенням норм чинного законодавства .

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те , що судом першої інстанції в супереч положенням ст.ст. 33,43 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні оскарженого рішення не були прийняті до розгляду та досліджені всі первинні документи , надані позивачем до розгляду. При цьому , зазначив , що пролонгація договору № 76/2000 від 07.03.2000р. була здійснена шляхом подальшого укладання специфікацій ( котрі є невід’ємною частиною договору № 76/2000 від 07.03.2000р. містять саме суттєві його умови стосовно груп товарів , цін та обсягу поставок). Крім того , вважає , що у відсутність деяких реквізитів у накладних №№ 3/03,12,3,4,52 відповідність їх специфікаціям №№ 1,2,4,5,7 можливо встановити за групами товарів , цінами та обсягом поставок. До того ж , зазначає , що наявність грошового зобов’язання відповідача підтверджується листуванням сторін щодо кінцевого сальдо та визнання відповідачем саме грошового зобов’язання та запереченням відповідача проти позову тільки в частині закінчення строку позовної давності.

Відповідач, Державного підприємства «Селидіввугілля»м.Селидове в особі Відокремленого підрозділу Шахта «Росія»м.Новогродівка Донецької області, у відзиві № 19/5702 від 19.11.08р. на апеляційну скаргу , проти заявлених в апеляційній скарзі вимог заперечує . Вважає рішення господарського суду обґрунтованим та таким що не підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення заявника скарги та прокурора судова колегія встановила наступне.

07.03.2000р. між позивачем, Товариство з обмеженою відповідальністю „Арес-ЛТД”, та ДВАТ шахта „Росія” ДП ДХК „Селидіввугілля”, було укладено договір №76/2000 (т.1 а.с.10).

Строк дії укладеного між сторонами договору встановлено до 31.12.2000р. (п.4.1 договору).

Сторонами , до договору №76/2000 від 07.03.2000р., укладені додаткові угоди:

№102 від 30.04.2000р., ( т. 1 а.с.88)

№114 від 31.05.2000р., (т. 1 а.с. 89)

№143 від 30.06.2000р., (т. 1 а.с.90)

б/н від 31.08.2000р., (т. 1 а.с.91)

№320 від 30.12.2000р. , (т. 1 а.с. 93), якими визначили, що відповідач розраховується з позивачем за отриману продукцію вугільною продукцією на суму 25192,47грн., 15535,53грн., 166609,45грн., 11011,77грн., 117031,87грн. відповідно.

Відповідно до укладеної між сторонами Специфікації №1 до договору, позивач зобов’язався передати відповідачу гірлянди ЛУ-100, у кількості 300шт., за ціною 266грн. 67коп. без урахування ПДВ, на загальну суму 96 000грн. 00коп. з урахуванням ПДВ.(т.1 а.с.11).

У виконання умов договору та Специфікації №1 до нього, позивач передав відповідачу через його представника Мозоля Є.К., який діяв по довіреності ИАМ №489218 від 10.03.2000р. (т.1 а.с.121), гірлянди у кількості 300шт. за ціною 300грн. без урахування ПДВ, на суму 108 000грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накладною №3/03 від 17.03.2000р. (т.1 а.с.120).

За специфікацією №2 від 01.11.00р. до договору (т.1 а.с.12) позивач зобов’язався передати відповідачу продукцію, зокрема гідр. мотор ДП 510 у кількості 5шт. за ціною 8 250грн. 00коп. з урахуванням ПДВ на суму 41 250грн. 00коп. з урахуванням ПДВ, насос НП 120 у кількості 5шт. за ціною 7 150грн. 00коп. з урахуванням ПДВ на суму 35 750грн. 00коп. з урахуванням ПДВ.

Згідно Специфікації №4 від 14.12.00р. до договору позивач зобов’язався передати відповідачу руд.долготьє діам.18 у кількості 1000м.куб., за ціною 75грн. 00коп. з урахуванням ПДВ на суму 75 000грн. 00коп. з урахуванням ПДВ, ліс пиловочний діам.22 та вище у кількості 500м.куб. за ціною 178грн. з урахуванням ПДВ на суму 89 000грн. 00коп. з урахуванням ПДВ ( т. 1 а.с. 14).

За даними специфікаціями товар був поставлений позивачем відповідачу за накладною №12 на суму 46 199грн. 98коп. у лютому 2001р. (т.2 а.с.12), за накладною №3 на суму 14 679,61грн. у січні 2001р. (т.2 а.с.8) згідно довіреності ЯГН №928815 від 26.02.2001р. (т.2 а.с.13), тобто після закінчення строку дії договору №76/2000 від 07.03.2000р.

Були укладені специфікації:

№5 від 17.01.01р. (т.1 а.с.15), згідно якої позивач повинен був передати відповідачу дизпаливо у кількості 4835л. за ціною 1грн. 86коп. з урахуванням ПДВ на суму 8 993грн. 10коп. з урахуванням ПДВ,

№7 від 02.04.01р. (т.1 а.с.16), згідно якої позивач зобов’язався передати відповідачу шнеки у кількості 2шт. за ціною 11 500грн. з урахуванням ПДВ на суму 23 000грн. з урахуванням ПДВ

Поставка товару за даними Специфікаціями позивачем також була здійснена по накладній №4 від січня 2001р. (т.1 а.с.127) на суму 8 993,10грн. і по накладній №52 без дати (т.1 а.с.125) на суму 23 000грн. згідно довіреності ЛДГ №566348 від 12.06.01р. (т.1 а.с.126).

Листом №139 від 10.03.06р. (т.1 а.с.31) позивач звернувся до відповідача з проханням підтвердити наявність заборгованості, зокрема по договору №76/2000 від 07.03.2000р.

У відповідь на даний лист відповідач підтвердив наявність заборгованості по спірному договору, про що направив позивачу лист б/н та дати (т.1 а.с.32).

Позивач звернувся до відповідача з листом №108 від 30.08.07р. (т.1 а.с.17) з проханням підтвердити наявність заборгованості, зокрема по договору №76/2000 від 07.03.2000р.

Листом №04/3084 від 05.09.08р. (т.1 а.с.18), відповідач повідомив позивача про те, що заборгованість за поставлену продукцію, зокрема по спірному договору, була списана рішенням комісії по позавиробничим витратам на підставі спливу строку позовної давності.

До даного листа відповідач також надав Повідомлення аналогічного змісту (т.1 а.с.19).

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Арес-ЛТД” м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селідове в особі Відокремленого підрозділу Шахта „Росія” м.Новогродівка Донецької області, про спонукання відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 250 997грн. 85коп. і поновлення строку позовної давності як такого, що пропущений з поважної причини (т.1 а.с.2-3).

Також в ході розгляду справи позивач подав письмову заяву №110 від 28.09.07р. про поновлення строків позовної давності (т1 а.с.29-30).

Письмовою заявою від 25.12.07р. (т.2 а.с.68) позивач уточнив позовні вимоги : просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору №76/2000 від 07.03.2000р. в сумі 200 872грн. 68коп. Від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по договору №Р17/3 від 17.03.2000р. в сумі 63 491грн. відмовився.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 28.12.07р. у справі № 38/279 ( т. 2 а.с. 78) припинено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Арес-ЛТД” м. Донецьк до Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області в особі Відособленого підрозділу Шахта “Росія” м. Новогродівка Донецької області про стягнення заборгованості за договором № Р 17/3 від 17.03.2000р. у сумі 63491 грн. у зв’язку з відмовою позивача від позову в цій частині.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Арес-ЛТД” м. Донецьк до Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області в особі Відособленого підрозділу Шахта “Росія” м. Новогродівка Донецької області про зобов’язання відповідача перерахувати на розрахунковий рахунок позивача суму у розмірі 250 997грн.85коп., задоволені частково.

Стягнуто з Державного підприємства “Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області в особі Відособленого підрозділу Шахта “Росія” м. Новогродівка Донецької області (85400 м. Селидове, вул. К. Маркса, 41,р/р 260033149081 в АК ПІБ м. Селидове, МФО 334312, ЄДРПОУ 33426253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Арес-ЛТД” (340054 м. Донецьк, вул. Економічна, 34, фактична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Челюскінцев, 197, р/р 26001185183001 в КБ “Приватбанк”, МФО 335496, ЄДРПОУ 38556093) заборгованість за поставлену продукцію по договору № 76/2000 від 07.03.2000р. у сумі 200872,68 грн., держмито у сумі 2007,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сім 94 грн. 40 коп.

В решті вимог відмовлено.

Виданий наказ (т. 2 а.с. 82).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.08р. у справі № 38/279 ( судді Геза Т.Д., Акулова Н.В., Діброва Г.І.) апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» м. Селидове Донецької області в особі Відокремленого підрозділу шахта «Росія»м. Новогродівка Донецької області задоволено частково ( т. 2 а.с. 142).

Рішення господарського суду Донецької області від 28.12.07р. по справі № 38/279 скасовано в частині задоволених позовних вимог.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес ЛТД»м. Донецьк до Державного підприємства «Селидіввугілля»м. Селидове Донецької області в особі Відокремленого підрозділу шахта «Росія»м. Новогродівка Донецької області про стягнення суми заборгованості у розмірі 200 872грн. 68коп. за договором №76/2000 від 07.03.00р.

В іншій частині рішення залишено без змін.

Припинено стягнення сум за наказом господарського суду Донецької області від 09.01.08р. по справі №38/279.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.08.2008р. у справі № 38/279 касаційну скаргу ТОВ "Арес ЛТД" задоволено частково ( т. 2 а.с. 161).

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2008 та рішення господарського суду Донецької області від 28.12.2007 скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи в Господарському суді Донецької області , заявою №122 від 06.10.08р. позивач уточнив позовні вимоги - просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору №76/2000 від 07.03.2000р. в сумі 200 872грн. 69коп. (т.3 а.с.13).

Додав детальний розрахунок позовних вимог ( т. 3 а.с. 14).

Рішенням Господарського суду Донецької області від 23.10.08р. у справі № 38/279 відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Арес-ЛТД” м.Донецьк до Державного підприємства „Селидіввугілля” м.Селідове в особі Відокремленого підрозділу Шахта „Росія” м.Новогродівка Донецької області з урахуванням уточнення ( т. 3 а.с. 27).

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши пояснення та доводи повноважних представників сторін , колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про не обґрунтованість апеляційної скарги та відповідність оскарженого судового акта зі справи фактичним обставинам справи з таких підстав.

Предметом даного спору є правовідносини , які регулюються Цивільним кодексом України ( в редакції 1963р.), виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України ( в редакції 01.01.04р.), тому до цих правовідносин слід застосовувати законодавство , що діяло на момент їх виникнення , а саме –Цивільний кодексу України (редакції 1963р.).

Відповідно до ст. 151 Цивільного Кодексу України зобов‘язання виникають з договору або інших підстав , зазначених у ст. 4 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 4Кодексу цивільні права та обов‘язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом , але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов‘язки. При цьому ст. 4 Цивільного кодексу України як одну з підстав виникнення цивільних прав і обов‘язків вказує дії громадян і організацій , які спрямовані на виникнення відповідних цивільних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи , 07.03.2000р. між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю „Арес-ЛТД”, та ДВАТ шахта „Росія” ДП ДХК „Селидіввугілля”, було укладено договір №76/2000.

Строк дії укладеного між сторонами договору встановлено до 31.12.2000р.

Спірний договір був укладений сторонами та підписаний керівниками підприємств. Правовідносини , які склались між сторонами за даними договорами , є характерними для договору поставки.

Як вбачається з матеріалів справи , до спірного договору сторони уклали специфікації №№ 1, 2,3,4,5, 7.

При цьому , слід зазначити , що поставка товару , належними доказами в розумінні положень ст.ст. 33, 43 Господарського процесуального кодексу України, підтверджена лише за Специфікацією № 1 до Договору № 76/2000 від 07.03.2000р., про що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо поставки товару за Специфікаціями №2 від 01.11.00р. та №4 від 14.12.00р. до договору , то судом першої інстанції вірно встановлено , що дані поставки відбулися вже після закінчення строку дії договору №76/2000 від 07.03.2000р.

Докази поставки по накладній № 3 взагалі не можуть бути прийняті до уваги як належні , оскільки , як про це вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи , товар за даною накладною був поставлений позивачем у січні 2001 року, а довіреність ЯГН №928727 (т.2 а.с.9), згідно якої за твердженням позивача відповідачем був отриманий даний товар, була виписана 01.02.2001р., тобто вже після поставки товару. Крім того , вказані у накладній №3 від січня 2001р. найменування та кількість товару не відповідають тим, що зазначені у довіреності ЯГН №92872 від 01.02.01р.

Специфікації №5 від 17.01.01р. (т.1 а.с.15) та №7 від 02.04.01р. (т.1 а.с.16) були укладені сторонами вже після закінчення строку дії договору , відповідно й поставка товару за даними Специфікаціями позивачем також була здійснена після закінчення строку дії договору по накладній №4 від січня 2001р. (т.1 а.с.127) на суму 8 993,10грн. і по накладній №52 без дати (т.1 а.с.125) на суму 23 000грн. згідно довіреності ЛДГ №566348 від 12.06.01р. (т.1 а.с.126).

З цього приводу , судова колегія вважає необхідним зазначити , що строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов’язки згідно договору.

Закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права та обов’язки сторін, але не звільняє їх від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії.

Таким чином , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що поставка товару за накладними №52 без дати на суму 23 000грн., №4 від січня 2001р. на суму 8 993,10грн., №4 від січня 2001 року на суму 14 679,61грн., №12 від лютого 2001р. на суму 46 199,98грн., відбулася поза договором №76/2000 від 07.03.2000р., оскільки права та обов’язки сторін за спірним договором припинилися після закінчення строку його дії, тобто після 31.12.2000р.

До того ж , судова колегія вважає необхідним зауважити , що в матеріалах справи відсутні докази пролонгації договору поставки № 76/2000 від 07.03.2000р.

Крім того , рахунок-фактури №4 від 2001р. та №52 від 2001р., на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог , правомірно господарським судом не прийняті до уваги , оскільки матеріали справи не містять в собі доказів направлення або вручення їх відповідачу.

Відповідно до умов п.п.2.1, 2.2 договору №76/2000 від 07.03.2000р. відповідач взяв на себе зобов’язання здійснити розрахунки за продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Згідно зі ст. 161 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963р.) зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи , під час дії Договору № 76/2000 від 07.03.2000р., сторони уклали додаткові угоди №102 від 30.04.2000р.( т. 1 а.с. 88), №114 від 31.05.2000р. (т. 1 а.с. 89), №143 від 30.06.2000р.(т. 1 а.с. 90), б/н від 31.08.2000р. (т. 1 а.с. 91), №320 від 30.12.2000р. (т. 1 а.с. 93) , якими визначили, що відповідач розраховується з позивачем за отриману продукцію вугільною продукцією на суму 25192,47грн., 15535,53грн., 166609,45грн., 11011,77грн., 117031,87грн. відповідно.

Тобто , посилання апелянта з приводу того , що сторони обумовили порядок розрахунків вугільною продукцією за іншим договором, ніж договір № 76/2000 від 07.03.2000р. , не відповідають фактичним обставинам справи та до уваги прийняті бути не можуть.

Таким чином , з урахуванням положень ст.ст. 4, 151 , 161 Цивільного кодексу України ( в редакції 1963року) та умов додаткових угод до Договору № 76/2000 від 07.03.2000р. , судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у відповідача обов’язку щодо оплати поставленого товару в грошовому еквіваленті . До того ж , суд першої інстанції вірно зазначив , що позивач повинен був звернутися до відповідача з вимогами про поставку вугільної продукції.

При цьому слід зазначити , що в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою в порядку ст. 165 ЦК УРСР, ст. 530 ЦК України про погашення заборгованості шляхом поставки вугільної продукції згідно додаткових угод до договору №76/2000 від 07.03.2000р.

Крім того , позивач , в обґрунтування своїх вимог також посилається на лист відповідача, яким останній , у відповідь на лист № 139 від 10.03.06р. ( т. 1 а.с. 31), підтвердив наявність заборгованості по спірному договору (т.1 а.с.32).

З цього приводу судова колегія вважає необхідним зауважити наступне.

Відповідно до п. 3 наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.02.03р. №96 “Про реорганізацію ВАТ ДХК “Селидіввугілля” реорганізовані державні відкриті акціонерні товариства, зокрема “Шахта Росія” (т.1 арк. справи 137) шляхом їх злиття та створення на їх базі Державного підприємства “Селидіввугілля”. Пунктом 10 вказаного наказу встановлено, що правонаступником “Шахти Росія” є Державне підприємство “Селидіввугілля”.

Державне відкрите акціонерне товариство Дочірнє підприємство Шахта “Росія” Державної холдингової компанії “Селидіввугілля” м. Новогродівка Донецької області вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 16.02.04р., у зв’язку з реорганізацією, що підтверджується листом Головного управління статистики у Донецькій області від 24.02.04р. № 25/1-276 (т.1 арк. справи 138).

Згідно наказу Міністерства палива та енергетики України від 18.08.04р. № 492 “Про створення ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” припинена діяльність державних підприємств, в тому числі й Державного підприємства “Селидіввугілля”(пункт 7 наказу т.1 арк. справи 140-141).

Наказом Міністерства палива та енергетики України від 26.05.05р. № 237 “Про реорганізацію ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” реорганізовано ДП “Донецька вугільна енергетична компанія” шляхом виділення з його складу відокремлених підрозділів, в тому числі й “Шахта “Росія”, та приєднання його до складу створеного, відповідно до п.6 вказаного наказу, ДП “Селидіввугілля”.

У розділі 3 Статуту Державного підприємства “Селидіввугілля”, ДП “Селидіввугілля” є правонаступником прав та обов’язків відокремленого підрозділу, “Шахта “Росія”, згідно розподільчого балансу.

Як вбачається з матеріалів справи , вищеозначений лист б/н та дати був підписаний Директором відокремленого підрозділу “Шахта “Росія” Мирумяном Г.М. , тобто факт наявності у керівника структурного підрозділу права на вчинення дій з визнання боргу судовій колегії не доведений.

Щодо актів звірки взаєморозрахунків від 01.07.03р. та від 01.08.07р. (т.1 а.с.20,21), то судова колегія вважає , що судом першої інстанції правомірно не прийняті до уваги дані акти , оскільки з них не вбачається, за якими саме зобов’язаннями у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Крім того , з наданих актів не вбачається ким саме з повноважних осіб вони були підписані.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду по даній справі відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству, а мотиви, з яких надана заява про перевірку рішення не є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Арес-ЛТД»м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2008р.у справі № 38/279– залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 23.10.2008р. у справі № 38/279–без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошенні в судовому засіданні.

Повний текст постанови підписаний 26.11.08р.

Головуючий М.Д. Запорощенко

Судді: М.В. Калантай

Г.Я. Старовойтова