Постанова № 2469299, 25.11.2008, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

25.11.2008 р. справа №33/97

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

за участю представників сторін:

від позивача:

не з'явився;

від відповідача:

не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю фірми"Ріон"- магазин №36 "Хлібокондитерський" м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

22.09.2008 року

по справі

№33/97

за позовом

Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1 Ворошиловського району м.Донецька" м.Донецьк

до

Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю фірми"Ріон"- магазин №36 "Хлібокондитерський" м.Донецьк

про

стягнення заборгованості з орендної плати в сумі

16 961 грн. 79 коп.

Комунальне підприємство "Житлово-експлуатаційна контора №1 Ворошиловського району м.Донецька" м.Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ріон"- магазин №36 "Хлібокондитерський" м.Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 16 961 грн. 79 коп.

Позивач, на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово змінював позовні вимоги та остаточно просив стягнути заборгованість з орендної плати в сумі 7 538 грн. 93 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 22.09.2008 року позовні вимоги Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1 Ворошиловського району" м.Донецьк (далі по тексту - КП "ЖЕК №1 Ворошиловського району м.Донецька") до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ріон"- магазин №36 "Хлібокондитерський" м.Донецьк (далі по тексту ДП магазин №36 "Хлібокондитерський" ТОВ "Ріон") про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7 538 грн. 93 коп. - задоволені.

-2-

Рішення суду обґрунтовано тим, що нарахування суми боргу за період, коли чинність договору вже припинилася є припустимим, оскільки п.24 оренди нежилих приміщень №116 від 01.11.2001 року договору встановлено, що у разі закінчення його дії орендна плата сплачується по день фактичної передачі приміщення (його повернення), а доказів повернення приміщення орендарем суду надано не було.

Крім того, у відповідності з п.п.3.1.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) операції, пов'язані з договорами оренди, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. У підприємства - платника податку на додану вартість, яке передало в оренду приміщення згідно з договором оренди, виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму орендної плати на дату, встановлену п.7.3 статтею 7 вищезазначеного Закону. У КП "ЖЕК №1 Ворошиловського району м.Донецька" виникають податкові зобов’язання перед бюджетом, тому податок на додану вартість з вартості орендної плати має в повному обсязі перераховуватись на адресу позивача.

Відповідач з прийнятим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник зауважує, що в розрахунок, наданий позивачем до клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 22.09.2008 року не включена сума 1 270 грн. 45 коп., що перерахована ним квитанцією б/н від 20.04.2007 року. Висновок, викладений у рішенні суду щодо боргу з оплати ПДВ, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки існує переплата, вважає, що судом першої інстанції не надана належна оцінка документів, що є у матеріалах справи. Також заявник апеляційної скарги наполягає, що наявні у матеріалах справи докази не містять реєстру складених і виданих податкових накладних, а також оформлення документів, що засвідчують факт виконання робіт і виникнення податкових зобов'язань з грудня 2006 року по квітень 2007 року, що вказує на неповне з'ясування обставин справи та відсутність права нарахування ПДВ.

Крім того, відповідач стверджує, що зміст додаткової угоди від 01.05.2005 року до договору оренди нежитлових приміщень №116 від 01.11.2001 року суперечить Закону України "Про податок на додану вартість" в частині нарахування ПДВ на суму орендної плати до бюджету, а також, що при її укладанні волевиявлення відповідача не було вільним і не відповідало внутрішній волі, в зв'язку з чим вважає цей правочин нікчемним.

Також ДП магазин №36 "Хлібокондитерський" ТОВ "Ріон" навело і інші заперечення, на підставі яких воно не погоджується з рішенням місцевого суду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене рішення без змін, оскільки вважає його законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Представники сторін до судового засідання не з'явились, не зважаючи на те, що про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами по справі був укладений договір оренди нежитлових приміщень №116 від 01.11.2001 року, згідно з яким Орендодавець (КП "ЖЕК №1 Ворошиловського району м.Донецька") передав, а Орендар (ДП магазин №36 "Хлібокондитерський" ТОВ "Ріон") прийняв в орендне користування торгові приміщення площею 96 мІ, розташовані за адресою: вул. Щорса, 25, м.Донецьк для використання під магазин (т.1, а.с. 12-13).

У відповідності до п.4 договору оренди нежилих приміщень №116 від 01.11.2001 року (далі по тексту - Договір оренди) строк його дії складає з 01.11.2001 року по 25.03.2002 року.

Згідно п.6 Договору оренди, Орендар зобов'язаний перераховувати орендну плату на рахунок Орендодавця попередньо за місяць, але не пізніше 5 числа поточного місяця.

-3-

У п.8 зазначеного договору передбачений порядок розрахунку плати за користування приміщенням.

Додатковою угодою від 01.02.2001 року були внесені зміни до п.8 Договору оренди та встановлені нові щомісячні експлуатаційні витрати (т.1, а.с. 14).

У додатковій угоді від 02.04.2002 року сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору оренди нежилих приміщень №116 від 01.11.2001 року на 5 років та визначили, що з моменту укладання даної угоди строк дії договору визначається з 02.04.2002 року до 02.04.2007 року (т.1, а.с. 15).

У додатковій угоді від 01.02.2003 року сторони внесли зміни до ч.2 п.8 Договору оренди та доповнили його п.13-1, який передбачає обов'язок Орендаря за рахунок особистих коштів на весь період дії договору застрахувати орендоване приміщення (т.1, а.с. 16)..

Додатковою угодою від 12.01.2004 року до договору оренди нежилих приміщень №116 від 01.11.2001 року (т.1, а.с. 17) внесено наступні зміни:

- частину 2 пункту 8 викладено в наступній редакції: розрахунок плати за користування приміщенням та комунальними послугами (відповідно до рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №534 від 26.11.2003 року "Про методику розрахунку та порядок використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Донецька" та розрахунку орендної плати) складає: орендна плата - 1 131 грн. 27 коп. (з яких орендодавцю 452 грн. 51 коп., до бюджету 678 грн. 76 коп.); експлуатаційні витрати - 49 грн. 34 коп., а всього 1 180 грн. 61 коп.;

- у пункті 10 замість цифри 0,2% вважати 0,5%;

- договір доповнений пунктами 8.1, 8.2, 9.1, 10.1, 14.1, 19.1, 19.2.

Зокрема, пункт 8.1 передбачає, що 60% орендної плати, які підлягають сплаті до місцевого бюджету, орендар самостійно перераховує на р/р 33214850800002 в УДК у Донецькій області, МФО 834016, ЗКПО 23977045, код платежу 22080400.

Відповідно до додаткової угоди від 01.07.2004 року до частині 2 пункту 8 Договору, у зв'язку зі зміною орендних платежів оренди внесено зміни - орендна плата орендодавцю склала 562 грн. 93 коп., до бюджету - 844 грн. 40 коп. (т.1, а.с. 19).

В подальшому, додатковою угодою від 01.05.2005 року, знов була змінена частина 2 пункту 8 Договору оренди та встановлено, що орендна плата орендодавцю складає 658 грн. 46 коп., ПДВ з орендної плати орендодавцю 131 грн. 69 коп., орендна плата до бюджету 987 грн. 70 коп., ПДВ з орендної плати до бюджету 197 грн. 54 коп. та зазначено, що сума ПДВ, нарахована на орендну плату до бюджету, перераховується на розрахунковий рахунок Орендодавця (т.1, а.с 22).

Додатковою угодою від 01.09.2005 року розмір орендної плати змінений на 2 506 грн. 47 коп., у тому числі орендна плата орендодавцю 835 грн. 49 коп., ПДВ з орендної плати орендодавцю 167 грн. 20 коп., орендна плата до бюджету 1 253 грн. 23 коп., ПДВ з орендної плати до бюджету 250 грн. 65 коп. (т.1, а.с. 24).

За умови, що орендна плата вносилась не у повному об'ємі, а нарахований ПДВ з орендної плати до бюджету взагалі не вносився у відповідача виникла заборгованість.

На підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивачем неодноразово змінювались позовні вимоги та остаточно він просив суд стягнути 7 538 грн. 93 коп., у тому числі заборгованості з орендної плати за квітень 2007 року в сумі 973 грн. 37 коп. та суми боргу з оплати ПДВ з орендної плати до бюджету в розмірі 6 565 грн. 56 коп. (т.2, а.с. 13).

Рішенням господарського суду Донецької області позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення залишається без змін з наступних підстав.

-4-

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем був укладений договір оренди нежитлових приміщень №116 від 01.11.2001 року.

У відповідності до п.4 договору оренди нежилих приміщень №116 від 01.11.2001 року строк його дії складає з 01.11.2001 року по 25.03.2002 року.

У додатковій угоді від 02.04.2002 року сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору оренди нежилих приміщень №116 від 01.11.2001 року на 5 років та визначили, що з моменту укладання даної угоди строк дії договору визначається з 02.04.2002 року до 02.04.2007 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 24.04.2007 року по справі №39/53пд (т.1, а.с. 80-81), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.06.2007 року (т.1, а.с. 32-34), в позовних вимогах ДП магазин №36 "Хлібокондитерський" ТОВ "Ріон" до КП "ЖЕК №1 Ворошиловського району м.Донецька" про продовження терміну дії договору оренди нежитлових приміщень №116 від 01.11.2001 року було відмовлено.

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.02.2008 року по справі №34/292пн (т.1, а.с. 78-79), залишеним без змін під час апеляційного та касаційного провадження, ДП магазин №36 "Хлібокондитерський" ТОВ "Ріон" було зобов’язане повернути Управлінню комунальних ресурсів Донецької міської ради об’єкт оренди шляхом передачі КП "ЖЕК №1 Ворошиловського району м.Донецька" нежитлового приміщення загальною площею 96 мІ розташованого по вул. Щорса, 25, м. Донецьк.

Відповідно до ст.35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на таке, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір оренди нежилих приміщень №116 від 01.11.2001 року припинив свою дію 02.04.2007 року у зв’язку із закінченням строку його дії та відмовою у судовому порядку у продовженні строку дії зазначеного договору.

Матеріали справи підтверджують, що на момент винесення рішення господарського суду Донецької області від 11.02.2008 року по справі №34/292пн, передане відповідачу орендоване приміщення Договором оренди, позивачу не було повернуто.

Доказів повернення спірного приміщення, розташованого за адресою: вул. Щорса, 25, м.Донецьк, відповідачем не надано ані суду першої інстанції ані апеляційному суду.

Пунктом 24 договору оренди нежитлових приміщень №116 від 01.11.2001 року передбачена можливість нарахування позивачем орендної плати за період, коли чинність договору вже припинилася по день фактичного передання приміщення. Докази повернення приміщення у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №98/95-ВР від 14.03.1995року (із змінами та доповненнями) орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Додатковими угодами від 01.02.2001 року, від 01.02.2003 року, від 12.01.2004 року, від 01.07.2004 року, від 01.05.2005 року, 01.09.2005 року розмір орендної плати неодноразово змінювався.

Враховуючи зазначене, Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду Донецької області, що позивач правомірно вимагає стягнення з відповідача суми боргу з орендної плати за квітень 2007 року.

За умовами укладеного Договору оренди (із змінами та доповненнями) відповідач мав сплачувати частину орендної плати позивачу, а частину - до місцевого бюджету.

Посилаючись на зміст роз’яснення Державної податкової адміністрації в Донецькій області від 15.02.2005 року та положення договору оренди №116 від 01.11.2001 року, у позові КП "ЖЕК №1 Ворошиловського району м.Донецька" зауважує, що ДП магазин №36 "Хлібокондитерський" ТОВ "Ріон" було зобов’язано перераховувати Орендодавцю всю суму

-5-

податку на додану вартість, нарахованого на загальну суму орендної плати, оскільки Орендодавець є платником цього податку.

Позивач також просить стягнути суму боргу з оплати ПДВ, нарахованого на суму орендної плати до бюджету за договором оренди нежилих приміщень №116 від 01.11.2001 року (з урахуванням додаткових угод) за період з травня 2005 року по квітень 2007 року в розмірі 6 565 грн. 56 коп.

З преамбули Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) вбачається, що цей закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно до ст.3 зазначеного Закону, об'єктом оподаткування є операції платників податку, у тому числі, з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

З п.п.3.1.1 ст.3 того ж Закону випливає, що операції, пов'язані з договорами оренди, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Отже, у підприємства - платника податку на додану вартість, яке передало в оренду приміщення згідно з договором оренди, виникають податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму орендної плати на дату, встановлену п.7.3 статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями).

База для оподаткування визначається виходячи з повної вартості орендної плати, незалежно від того, хто (орендар чи підприємство) здійснює процедуру розмежування вартості орендної плати у розмірах, визначених у договорі (п.4.1 ст.4 цього Закону)

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями) закріплено, що право на нарахування податку на додану вартість та складання податкової накладної має платник податку, зареєстрований згідно з чинним законодавством.

За таких обставин, заявлена до стягнення суму боргу з оплати ПДВ, нарахованого на суму орендної плати до бюджету за договором оренди нежилих приміщень №116 від 01.11.2001 року (з урахуванням додаткових угод) за період з травня 2005 року по квітень 2007 року в розмірі 6 565 грн. 56 коп. підлягає стягненню з відповідача.

Заперечення скаржника щодо невідповідності додаткової угоди від 01.05.2005 року Закону України "Про податок на додану вартість" та, що вона була укладена без вільного волевиявлення, у наслідок чого повинна бути визнана нікчемною Донецький апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

-6-

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень

У відповідності до ст. 43 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Доказів того, що додаткова угода від 01.05.2005 року не відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, а також того, що спірне приміщення фактично не використовувалося, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Враховуючи наведене, при перевірці рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування норм як матеріального так і процесуального права. Тому судова колегія приходить до висновку, що оскаржене рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2008 року є законним, обґрунтованим, а тому скасуванню не підлягає.

Що стосується інших заперечень відповідача, викладених в апеляційній скарзі, то вони апеляційним судом до уваги не приймаються як безпідставні.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на скаржника.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 22.09.2008 року по справі №33/97 за позовом Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №1 Ворошиловського району м.Донецька" м.Донецьк до Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ріон"- магазин №36 "Хлібокондитерський" м.Донецьк про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7 538 грн. 93 коп. - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Ріон"- магазин №36 "Хлібокондитерський" м.Донецьк - залишити без задоволення.

Головуючий

Судді:

Надруковано: 5 прим: 1-позивачу; 2-відповідачу; 3-у справу; 4-ГСДО; 5-ДАГС