Постанова № 24336680, 31.05.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2012 р. Справа № 2а/0470/5075/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Громадської організації водного клубу "КОМУНАРІВЕЦЬ" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Звернувшись до суду, позивач просить:

визнати неправомірними дії відповідача щодо складення акту камеральної перевірки податкової звітності по земельному податку від 21 грудня 2011 року № 2931/15-342.

скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 09 квітня 2012 року № 0001591501.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення, що оскаржено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 16.01.2012 року Громадською організацією водний клуб «Комунарівець» (надалі - Позивач) було отримано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська (надалі - Відповідач) від 30 грудня 2011 року № 0001611503. Даним повідомленням-рішенням Позивача було повідомлено про те, що згідно підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до абзацу а п. 4.1.4 ст. 17 Зу від 21.12.2000 № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта перевірки № 2931/1503/24602896 від 22.12.2011 року (надалі - Акт перевірки) встановлено порушення ст. 2 ст. 8 Закону України № 2535-ХІІ «Про плату за землю» від 03.07.1992, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб - двісті дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот десять гривень 95 коп.

25.01.2012 року в порядку адміністративного оскарження Позивачем було направлено до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області скаргу на вказане повідомлення-рішення.

27.03.2012 року Державною податковою адміністрацією у Дніпропетровській області було прийнято рішення № 5344/10/10-014 про результати розгляду скарги, в якому зазначено, що в акті перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська правомірно зроблено висновок про заниження у 2009, 2010 роках та 10 місяців 2011року податкових зобов'язань по земельному податку у загальній сумі 226045,34 грн. та застосовано штрафні санкції у загальній сумі 46339,78 грн. на підставі пункту 123,1 статті 123 ПК України. Висновки ДПІ щодо донарахування земельного податку за листопад та грудень 2011 року у сумі 13563,42 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 3390,85 грн. є неправомірні (передчасні). У зв'язку з цим, Державна податкова служба у Дніпропетровській області скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ в частині збільшення грошового зобов'язання по земельному податку у розмірі 27125,83 грн. (основний платіж 13563,42 грн., штрафні санкції - 13562,41 грн.), а в іншій частині залишає скаргу на це рішення без задоволення.

19.04.2012 року Позивачем було отримано нове податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 09.04.2012 року № 0001591501.

Даним повідомленням-рішенням Позивача було повідомлено про те, що згідно підпункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до абзацу а п. 4.1.4 ст. 17 Закону України від 21.12.2000- № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 120.1 ст. 120 ПК України на підставі акта перевірки встановлено порушення ст. 6 Закону України «Про плату за землю», п. 274 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання Позивачеві за платежем «земельний податок з юридичних осіб» на 272385,12 грн. (за основним платежем - 226045,34 грн., за штрафними санкціями - 46339,78 грн.).

В оскаржуваному повідомленні-рішенні не зазначено, на якій правовій підставі податковим органом здійснюється збільшення суми грошового зобов'язання за платежем - земельний податок з юридичних осіб.

Зокрема, Відповідно до підпункту 54.3. ст. 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію;

дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків;

дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Однак, у Оскаржуваному повідомленні-рішенні не міститься будь-яких посилань, згідно із яким саме підпунктом пункту 54.3 статті 54 ПК України здійснюється таке збільшення суми грошового зобов'язання.

Є неправомірними посилання Відповідача станом на 09.04.2012 року на положення абзацу а п. 4.1.4 ст. 17 ЗУ від 21.12.2000 № 2181-ІП «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» для обґрунтування правових підстав для здійснення перерахунку грошових зобов'язань, оскільки даний закон втратив чинність з 01.01.2011 року.

В той же час є безпідставними посилання Відповідача і на п. 120.1 ст. 120 ПК України, оскільки в акті перевірки не було встановлено порушення Позивачем строків подання податкових декларацій, відповідальність за яке передбачена в даній нормі. Тим більше, що даний пункт не визначає підстави для здійснення податкового перерахунку.

Так, відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Викладене вказує на невмотивованість Оскаржуваного повідомлення-рішення в цій частині.

Безпідставним є посилання Відповідача в оскаржуваному повідомленні-рішенні на порушення Закону України «Про плату за землю» та донарахування податкового зобов'язання за 2011 рік у розмірі 81380,48 грн., оскільки даний закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із прийняттям Податкового кодексу України.

Проте, виходячи зі змісту акту перевірки, донарахування податкових зобов'язань здійснено в тому числі й за 2011 рік, в якому Закон України «Про плату за землю» вже не діяв, і відповідно, його положень Позивач не міг порушувати.

В той же час, є також безпідставними посилання Відповідача на порушення Позивачем «п. 274» Податкового кодексу України та донарахування податкового зобов'язання за 2009 - 2010 роки у розмірі 144664,86 грн., оскільки положення даного кодексу почали діяти з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Згідно п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України, визнати такими, що втратив чинність, зокрема з 01 січня 2011 року Закон України «Про плату за землю».

Згідно акту перевірки, Відповідачем в частині донарахування податкового зобов'язання за 2009 та 2010 роки вказано про порушення Позивачем ст. 6 Закону № 2535, якою визначено ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь, зокрема було застосовано ставку податку для ріллі, сіножатей та пасовищ у розмірі 0,1.

В той же час, згідно даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку територій, земельна ділянка за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Комунарівська належить до земель несільськогосподарського призначення.

У зв'язку з цим, висновок акту перевірки та оскаржуваного повідомлення-рішення про наявність порушення ст. 6 Закону № 2535 не відповідає дійсності та суперечить даним державного земельного кадастру.

В подальшому в частині донарахування податкових зобов'язань за 2011 рік міститься посилання Відповідача на ст. 274 ПК України та звертається увага на статтю 272 ПК України, якими визначено ставку податку для земель сільськогосподарських угідь. Згідно ст. 274 ПК України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272 (земельні ділянки сільськогосподарських угідь), 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України, державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Згідно ст. 194 ЗК України, призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Таким чином, Відповідач, приймаючи Оскаржуване повідомлення-рішення не встановив до якої категорії земель належить земельна ділянка, що її на думку Відповідача, займає Позивач.

Факт відсутності заборгованості Відповідача станом на 16.06.2011 року було встановлено рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська у справі № 1-313/11, винесеною за результатами розгляду кримінальної справи по обвинуваченню колишнього голови правління Відповідача ОСОБА_2 у скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Виходячи з даного рішення, судом враховано ту обставину, що згідно інформації державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська за вих. № 14929/10/26-90 від 16 червня 2011 року, у Відповідача заборгованості перед Державним бюджетом немає.

Відповідно до ч. 6 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті.

Згідно п. 276.1. статті 276 ПК України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

З наведених приписів закону вбачається, що оподаткування за земельні ділянки здійснюється залежно від умов їх надання та цільового використання землі.

02 лютого 1992 року відбулися загальні збори судноводіїв-любителів і автовласників човнового причалу № 9 Дніпропетровської фірми побутових послуг, на яких було прийнято рішення про створення самостійного міського водного клубу «Комунарівець».

03 листопада 1992 року виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було видано свідоцтво про реєстрацію статуту громадського об'єднання, а саме громадської організації водний клуб «Комунарівець», основним видом діяльності якого є забезпечення зберігання човнів та інших плавальних засобів, автомобілів, матеріальних цінностей членів клубу та його матеріальної бази, забезпечення виконання екологічних заходів по збереженню Дніпра. Такі цілі і завдання водного клубу визначені й в пункті 2.2. Статуту в редакції від 03.11.1992 року та пункті 2.1. Статуту від 04.02.2010 року.

Згідно пунктів 4.1., 4.2. рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 17.09.1992 року № 883 «Про створення на базі човнових причалів ВО «Побутові послуги» добровільних громадських організацій», заново створеним на базі човнових причалів організаціям забезпечити гарантоване виконання видів послуг, які надаються на цих причалах; заборонити використання території причалів на цілі, не зв'язані з побутовим обслуговуванням судноводіїв-любителів.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про об'єднання громадян», громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Згідно ст. 24 даного Закону, з метою виконання статутних завдань і цілей зареєстровані об'єднання громадян можуть здійснювати необхідну господарську та іншу комерційну діяльність шляхом створення госпрозрахункових установ і організацій із статусом юридичної особи, заснування підприємств в порядку, встановленому законодавством.

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ серії АА № 247715, інституційний сектор економіки за КІСЕ - некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства.

Отже, Відповідач є некомерційною організацією, що створювалася та реєструвалася виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради саме з метою забезпечення зберігання особистих транспортних засобів громадян та човнів, а також для ведення водного господарства щодо забезпечення виконання екологічних засобів для збереження Дніпра. На території причалу № 9 Позивача розташована культурно-побутова споруда, а саме гідротехнічна споруда, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію гідротехнічної споруди № СР-102-4-058-11 від 15 вересня 2011 року та свідоцтвом про придатність гідротехнічної споруди до експлуатації.

Відповідач жодних організацій з метою здійснення підприємницької діяльності не створював.

У зв'язку з неправомірним самостійним визначенням податковим органом податкового зобов'язання, відсутні правові підстави для застосування штрафу, передбаченого п. 123.1 ст. 123 розділу II Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Також, є неправомірним застосування п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України до тих нібито порушень, які мали місце до набрання чинного даного кодексу, тобто за 2009-2010 роки.

Також не було враховано положень пункту 7 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

В той же час, згідно додатку № 1 до акту перевірки Відповідача -«Розрахунок донарахованих сум податку та штрафних санкцій», нараховано штраф за весь період у розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач заперечення на адміністративний позов до суду не надав.

З огляду на викладене, рішення, що оскаржено є протиправним. Разом з тим, дії відповідача по складанню акту перевірки відповідають нормам законодавства, що визначають його повноваження щодо проведення перевірок.

Тому, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 09 квітня 2012 року № 0001591501.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, предбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Постанова не набрала законної сили 28.05.12 Суддя Р.А. БарановськийР.А. Барановський