Ухвала суду № 24334740, 05.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4551/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"05" квітня 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Гринчуку В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Каміа»до державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

ТОВ «Каміа»звернулось до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000392301/417 від 28.04.2011 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 18 077 грн. коп.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 р. адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній сказі ДПІ в Обухівському районі Київської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 09.04.2011 р. по 11.04.2011 р. посадовцями ДПІ в Обухівському районі Київської області проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Каміа»з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 31.12.2010р.

Результати перевірки оформлено актом № 736/231/31605151 від 13.04.2011 р.

За даними цього акту позивачем порушено вимоги ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення у грудні 2010 р. до складу податкового кредиту витрат з оплати товарів та послуг отриманих від ТОВ «Автопромкомплект», ПП «Лазурит-А», ТОВ «АТЛ», ПАТ «Київстар», ДП «Райське джерело».

Такий висновок податкового органу мотивовано тим що названі контрагенти ТОВ «Каміа»не задекларували податкові зобов'язання за господарськими операціями, проведеними з позивачем.

На думку відповідача наведене призвело до завищення позивачем податкового кредиту на 14 462 грн., оскільки фактично до Державного бюджету України не надійшли суми ПДВ.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Обухівському районі Київської області прийнято повідомлення-рішення № 0000392301/417 від 28.04.2011 р. яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання із сплати податку на додану вартість на 18 077 грн. коп., в тому числі 14 462 грн. за основним платежем та 3 615 грн. 50 коп. за штрафними санкціями.

На момент виникнення спору правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулювались статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -Закон № 168/97-ВР).

Так, підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Позивачем було надано копії належним чином оформлених податкових накладних.

Аналізуючи наведені правові норми та фактичні обставини справи, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про те, що ТОВ «Каміа»підтвердило своє право на податковий кредит оскільки бюджетне відшкодування не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, а посилання скаржника на те, що у даній правовій ситуації у позивача не виникає право на податковий кредит у зв'язку з відсутністю об'єкта оподаткування є помилковим.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України

Згідно з п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97-ВР 10.2. платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем і останній не може нести відповідальність за несплату податків продавцями

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2011 р. -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.О.Аліменко