Ухвала суду № 24334710, 10.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9438/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М

У Х В А Л А

Іменем України

"10" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Наталюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2011 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0003882308 від 22.06.2011, яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 357 960 грн. за основним платежем та 89 490 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2011 позов задоволено.

Не погоджуючись з зазначеним вище судовим рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

В період з 29.04.2011 по 31.05.2011 відповідачем проводилась планова виїзна перевірка ТОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь» з питань дотримання податкового законодавства за період з 31.07.2009 по 31.12.2010, про що складено акт №1387/23-08/36592006 від 07.06.2011.

Перевіркою встановлено, порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення суми податкового кредиту по ПДВ у жовтні 2010 року на 357960 грн.

22.06.2011 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003882308, яким визначено ТОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь»податкове зобов'язання з по податку на додану вартість в сумі 357 960 грн. за основним платежем та 89 490 грн. штрафних (фінансових санкцій).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведено законності та обґрунтованості прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що договори позивача з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»є нікчемними, первинні документи, що посвідчують угоди, також є нікчемними, а тому спірне податкове повідомлення-рішення прийняте ним правомірно.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Між ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»(виконавець) та позивачем (замовник) 01.01.2010 укладено договір, згідно якого виконавець зобов'язався виконати роботи і надати послуги, а замовник зобов'язався їх прийняти та оплатити.

Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал»на момент складання податкових накладних, було зареєстровано як платник податку на додану вартість, що не оскаржується відповідачем.

Колегія суддів зазначає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог подано до суду податкові накладні, видаткові накладні, договір, акти виконаних робіт, на підставі яких ТОВ «Рекламно-виробничий холдинг «Ферзь» сформовано податковий кредит по господарських операціях з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал», що підтверджують факт реального виконання умов договору.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України «Про податок на додану вартість» передбачано тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено факт реального виконання умов договору, що надає йому право на формування податкового кредиту.

Згідно з ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів зазначає, що договір позивача з ТОВ «Бізнес Стандарт Універсал» не визнаний недійсним в судовому порядку, а тому доводи апелянта про нечинність договору є безпідставними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.12.2011 -без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Василенко Я.М

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.