Ухвала суду № 24334533, 17.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8753/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.

Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Костюк Л.О., Твердохліб В.А.,

при секретарі - Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мак»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Мак»звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 р. №0001512306/0, №0001502306/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року адміністративний позов задоволено, визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 30.12.2010р. №0001512306/0, №0001502306/0..

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року та прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ"Фірма "МАК" з питань правових відносин з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за період з 01.09.2009 р. по 30.04.2010 р., про що складено акт від 21.12.2010р. №1044/1-23-60-32421940 (а.с. 9-20), яким встановлено порушення: пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі Закон №334/94) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 20584 грн., у т.ч.: за ІІІ кв. 2009 р. 2573,00 грн., за IV кв. 2009 р. 5146,00 грн., за І кв. 2010 р. 7719,00 грн., за ІІ кв. 2010 р. 5146,00 грн.; пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі Закон №168/97), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 16465,00 грн.: у т.ч.: за вересень 2009 р. 2058,00 грн., за жовтень 2009 р. 2058,00 грн., за листопад 2009 р. 2058,00 грн., за грудень 2009 р. 2058,00 грн., за січень 2010 р. 2058,00 грн., за лютий 2010 р. 2058,00 грн., за березень 2010 р. 2058,00 грн., за квітень 2010 р. 4117,00 грн.

Зміст порушень полягає у тому, що ТОВ "С.Дж.Р.Груп", з яким позивач мав господарські відносини на основі договору від 25.09.2009р. №25/09/2009, відсутній за своїм місценаходженням; останній звіт за І півріччя 2008 р. з податку на прибуток ТОВ "С.Дж.Р.Груп" подано з нульовими показниками; у податкового органу відсутня інформація про наявність складських приміщень чи транспорту ТОВ "С.Дж.Р.Груп", які, як вважає відповідач, необхідні для здійснення господарської діяльності; з податкової звітності ТОВ "С.Дж.Р.Груп" відповідачем вбачається відсутність амортизаційних відрахувань і трудових ресурсів, що загалом, на думку відповідача, свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань перед позивачем, відсутність фактичних дій та наміру на настання правових наслідків. Також, у провадженні Слідчого управління Податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107, порушена відносно директора ТОВ "С.Дж.Р.Груп"ОСОБА_3. за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.Дж.Р.Груп", за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК.

За вказаних обставин відповідач, пославшись на ч.ч. 1, 3, 5 ст.203, ст.ст. 215, 216, 228 ЦК та ст.ст. 207, 208 ГК, вважає правочин між позивачем і ТОВ "С.Дж.Р.Груп" нікчемним, а суми за цим правочином безпідставно віднесено до валових витрат та податкового кредиту.

На підставі зазначеного акта перевірки та згідно із пп."б" пп.4.2.2 п. 4.2. ст. 4 і пп. 17.1.3, пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 р.:№0001502306/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на при буток у сумі 27274 грн. (у т.ч.: 20584 грн. основний платіж, 6690 грн. штраф); №0001512306/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 24698 грн. (у т.ч.: 16465 грн. основний платіж, 8233 грн. штраф). (а.с. 21, 22)

В ході адміністративного оскарження (а.с. 21-31), дані рішення залишені без змін.

На момент виникнення спірних правовідносин спеціальними законами, якими врегульовано дані питання були Закон №334/94 та Закон №168/97.

Згідно із п. 5.1 ст. 5 Закону №334/94 валові витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 визначено, що до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено у абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно із пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону №334/94 датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону №168/97 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого вико-ристання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Положеннями п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97 передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (пп. 7.2.6); податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках (пп. 7.2.3); право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (пп. 7.2.4).

Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат і податкового кредиту відповідних звітних періодів суми, сплачені на користь ТОВ "С.Дж.Р.Груп" згідно договору від 25.09.2009р. №25/09/2009 про надання клінінгових послуг (послуг з миття вікон, приби рання приміщення) (далі Договір) (а.с. 32).

Згідно з умовами зазначеного Договору ТОВ Фірма "МАК" (Замовник) доручає, а ТОВ "С.Дж.Р.Груп" (Виконавець) бере на себе зобов'язання по наданню послуг з комплексного клінінгового обслуговування (миття вікон, прибирання приміщення), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Тургенівська, 8/14, площею 728,60 кв.м., з періодичністю один раз на місяць. Послуги, що надаються Виконавцем по даному Договору, включають у себе: хімічне миття твердого покриття (вологе прибирання); протирання пилу із всіх горизонтальних і вертикальних поверхонь; очищення решіток приточно-витяжної вентиляції; очищення радіаторів опалення; миття вікон, включаючи рами та підвіконня; миття дверей, наличників, плінтусів; миття шаф та полиць; очищення та дезінфекція санітарних зон; миття технологічного обладнання (п. 3.2).

При цьому згідно з п. 3.3 Договору Виконавець покладає виконання даного Договору на своїх представників, які є його працівниками, або найнятими за цивільно-правовими договорами особами, кількість яких згідно п. 1.3 Договору визначається Виконавцем. Вартість послуг визначається в акті про надані послуги, який підписується по факту надання послуг та є невід'ємною частиною даного Договору. Сплата вартості послуг здійс нюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надані послуги (п. 5.1, п. 5.2).

Судом першої інстанції встановлено, що зазначений Договір підписаний сторонами, скріплений їх печатками і недійсним чи фіктивним не визнавався. Вказане у Договорі приміщення (їдальня двоповерхового гуманітарного корпусу) знаходилося в строковому платному користуванні позивача з метою організації їдальні без права продажу товарів підакцизної групи в навчальному закладі, що підтверджується наданим договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 29.11.2007 р. №3944, укладеному між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м.Києву (Орендодавець) і ТОВ "Фірма "МАК" (Орендар), додатками до нього, виписками по рахунку про оплату орендної плати (а.с. 102-122).

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що використання даного нежитлового приміщення здійснювалося позивачем у межах його господарської діяльності.

На виконання Договору ТОВ "С.Дж.Р.Груп" на протязі вересня 2009 р. квітня 2010 р. надало позивачу роботи з миття вікон і прибирання приміщення, що підтверджується складеними сторонами Договору актами виконаних робіт: від 27.09.2009 р., від 05.10.2009 р., від 05.12.2009р., від 10.01.2010р., від 06.02.2010р., від 01.03.2010р., від 12.04.2010р., від 30.04.2010 р. кожен на суму 12350,00 грн. (у т.ч. 2058,33 грн. ПДВ) (а.с. 40-46, 101).

За надані послуги ТОВ "С.Дж.Р.Груп" виписало позивачу податкові накладні: від 27.09.2009р. №7740, від 05.10.2009р. №8161, від 03.12.2009р. №10424, від 10.01.2010р. №222, від 06.02.2010р. №1611, від 01.03.2010 р. №2057, від 12.04.2010 р. №3392, від 30.04.2010 р. №4127, кожна з яких на суму 12350,00 грн. (2058,33 грн. ПДВ) (а.с. 33-39, 100).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані вище податкові накладні виписані ТОВ "С.Дж.Р.Груп", який на час їх складення знаходився на обліку як платник ПДВ, в момент виникнення у нього податкових зобов'язань з ПДВ, що узгоджується із вимогами пп. 7.2.3 та пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97, а зміст цих податкових накладних відповідає вимогам пп. 7.2.1 цієї статті. Загальна вартість наданих послуг з ПДВ склала 98800 грн. (у т.ч. 16466,64 грн. ПДВ).

Позивачем здійснено оплату одержаних послуг, що не заперечується відповідачем і підтверджується актом перевірки. На час проведення повірки кредиторська або дебіторська заборгованість по розрахунках з ТОВ "С.Дж.Р.Груп" відсутня. На підставі вказаних підтверджуючих первинних документів позивач відніс понесені ним витрати на придбання послуг (без врахування сплаченого ПДВ) до валових витрат, а суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту відповідних звітних періодів.

Надані представником позивача пояснення та письмові матеріали є належними, допустимими і прямими доказами у справі, які підтверджують придбання з метою використання і фактичне використання у своїй господарській діяльності послуг, одержаних позивачем від контрагента Виконавця ТОВ "С.Дж. Р.Груп", що давало позивачу право на віднесення таких витрат до валових, а сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту.

Статтею 204 ЦК встановлена презумпція правомірності правочинів правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Посилання в акті перевірки та доводи відповідача про нікчемність правочину між позивачем і ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ґрунтуються виключно на при пущеннях перевіряючих. Відповідачем не зазначено в акті і не надано пояснень під час розгляду справи, яким законом прямо встановлено недійсність вчиненого позивачем правочину чи окремих його положень (ч. 2 ст. 215 ЦК). Також відповідач не надав доказів того, що правочин порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Водночас, аналізуючи укладений між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" правочин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що такі господарські (цивільні) зобов'язання з надання послуг не заборонені і не обмежені чинним законодавством, а правочин не суперечить моральним засадам суспільства і не порушує публічний порядок

Окрім того, суд першої інстанції вважає безпідставними і помилковими посилання відповідача на положення ст.203 ЦК, оскільки такі доводи згідно із ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. 215 ЦК можуть бути лише підставою для визнання правочинів недійсними в судовому порядку, водночас предмет справи, яка розглядається та предмет доказування по ній не стосується визнання правочину недійсним. Крім цього, такі посилання відповідача не можуть свідчити про нікчемність правочину, оскільки згідно із ч. 2 ст. 215 ЦК нікчемним є правочин, недійсність якого встановлена законом, а недотримання передбачених ст. 203 ЦК вимог стосується недійсності оспорю ваних правочинів, тобто тих, недійсність яких прямо не встановлена законом.

Посилання відповідача як на доказ нікчемності правочину на відсутність контрагента за своїм місцезнаходженням, неподання податкової звітності чи недекларування прибутків, не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки дані обставини не призводять до недійсності (нікчемності) укладених договорів, а можуть бути підставами для застосування до такого платника податків відповідних заходів реагування та примусу: ініціювання питання про припинення юридичної особи, анулювання реєстрації платником податків, притягнення до юридичної відповідальності юридичної особи чи її посадових осіб. Посилання відповідача на відсутність у контрагента трудових і інших ресурсів, також не вказують на нікчемність правочину і не спростовують здійснення фінансово-господарських операцій, а до того ж спростовується розрахунком ТОВ "С.Дж.Р.Груп" сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за 1 квартал 2010 р., згідно з яким працюючих становить 8 чоловік (а.с. 159), та п. 3.3. Договору, згідно з яким прямо передбачалася можливість залучення інших осіб до виконання зобовязань за Договором.

Посилання відповідача на постанову про порушення кримінальної справи від 27.09.2010 р. №69-107 відносно директора ТОВ "С.Дж.Р.Груп"ОСОБА_3. та інших осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.Дж.Р.Груп", за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК, а також на протокол допиту свідка ОСОБА_3., складений 18.08.2010 р. старшим слідчим з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області Андрійчуком Р.Б (а.с. 131-135), судом першої інстанції не прийнято до уваги, оскільки дані документи та наведені у них обставини не мають наперед встановленого й доведеного характеру, тобто не є юридичними фактами, позаяк обвинувальний вирок суду в кримінальній справі відсутній. Крім цього, зі змісту зазначених пояснень свідка не вбачається жодних фактичних обставин, які б мали належність до справи, що розглядається.

Згідно з постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА України Горбатюка О.В. від 27.04.2011 р. (а.с. 91-95) кримінальну справу порушену відносно ОСОБА_3. та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст.205 КК, закрити за відсутністю складу злочину, оскільки вказані раніше порушення чинного законодавства не знайшли свого підтвердження.

На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірне віднесення понесених позивачем витрат на придбання у ТОВ "С.Дж.Р.Груп" послуг до валових на підставі пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №334/94 та правомірне віднесення до податкового кредиту сум сплаченого ТОВ "С.Дж.Р.Груп" ПДВ.

Оскільки у позивача наявні документи, які підтверджують правомірність формування валових витрат і податкового кредиту, натомість висновки перевірки і вказані відповідачем порушення податкового законодавства не знайшли свого підтвердження, а правомірність свого рішення ДПІ не доведена, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010р. №0001512306/0, №0001502306/0 та необхідності їх скасування.

З огляду на викладене судова колегія вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та доведеними належними доказами по справі, ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 вересня 2011 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.