Постанова № 24333519, 11.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7955/11 (у 3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г.,

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М.,

за участю секретаря: Прищепчука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропромсервіс»на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Агропромсервіс»до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської обласної державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Агропромсервіс», звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 18 жовтня 2011 року №0000182301, №0000192301, №0000202301, №0000212301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Під час апеляційного розгляду справи замінено відповідача у справі Державна податкова інспекція у Чорнобаївському районі Черкаської області його правонаступником Золотоніською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської обласної державної податкової служби.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у період з 19.09.2011 року по 07.10.2011 року посадовими особами ДПІ у Чорнобаївському районі Черкаської області проведена документальна планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Агропромсервіс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.06.2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 14.10.2011 року №589/2301/21379877.

Актом перевірки встановлено:

- порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 2167183,82 грн., у тому числі за ІІ квартал 2009 року на 61703,67 грн., ІІІ квартал 2009 року на 230806,76 грн., IV квартал 2009 року на 269126,06 грн., за І квартал 2010 року на 182716,04 грн., за ІІ квартал 2010 року на 998423,51 грн., за IV квартал 2010 року на 122547,67 грн., за І квартал 2011 року на 239099,21 грн., за ІІ квартал 2011 року на 62760,90 грн.;

- порушення позивачем пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 1144719,40 грн., у тому числі за квітень 2009 року на 16618,33 грн., жовтень 2009 року на 8120,83 грн., листопад 2009 року на 34935,17 грн., грудень 2009 року на 73995,64 грн., березень 2010 року на 88205,73 грн., квітень 2010 року на 197654,68 грн., травень 2010 року на 199113,00 грн., червень 2010 року 344454,35 грн., жовтень 2010 року 57721,67 грн., листопад 2010 року 16470,83 грн., березень 2011 року 52854,17 грн., травень 2011 року 54575,00 грн., та до завищення від'ємного значення різниці податкових зобов'язань та податкового кредиту на загальну суму 454968,73 грн., у тому числі за червень 2009 року на 32745,00 грн., серпень 2009 року на 82575,41 грн., вересень 2009 року на 102069,99 грн., жовтень 2009 року на 38145,00 грн., за листопад 2009 року на 60104,00 грн., січень 2010 року на 57967,50 грн., квітень 2010 року на 39915,00 грн., за червень 2010 року на 17601,00 грн., грудень 2010 року 23815,83 грн.;

- порушення п. 241.1 ст. 241, пп. 242.1.4 п. 242.1 ст. 242, п. 244.1 ст. 244, п. 249.4 ст. 249, пп. 250.2.2 п. 250.2, п. 250.5 ст. 250 Податкового кодексу України, що призвело до заниження екологічного податку на загальну суму 23725,30 грн., в тому числі за ІІ квартал 2011 року на суму 23725,30 грн.

18 жовтня 2011 року ДПІ у Чорнобаївському районі Черкаської області винесені податкові повідомлення -рішення:

- №0000182301, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 2633516,75 грн., у тому числі за основним платежем 2167183,82 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 466332,93 грн.;

- №0000192301, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість 1404043,96 грн., у тому числі за основним платежем 1144719,40 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 259342,56 грн.;

- 0000202301, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 454968,73 грн., у тому числі за червень 2009 року на 32745,00 грн., серпень 2009 року на 82575,41 грн., вересень 2009 року на 102069,99 грн., жовтень 2009 року на 38145,00 грн., за листопад 2009 року на 60104,00 грн., січень 2010 року на 57967,50 грн., квітень 2010 року на 39915,00 грн., за червень 2010 року на 17601,00 грн., грудень 2010 року 23815,83 грн.;

- №0000212301, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з екологічного податку на 23726,30 грн., у тому числі за основним платежем 23725,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1,00 грн.

В обґрунтування заниження позивачем податку на прибуток, податку на додану вартість та завищення від'ємного значення орган державної податкової служби посилається на нікчемність укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафто - Кретор», Приватним підприємством «Октант», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вел - маркет», Приватним підприємством «Поліцентсервіс», Приватним підприємством «Градко», Приватним підприємцем ОСОБА_3 договорів. На думку органу державної податкової служби господарські операції з зазначеними контрагентами не спричинили реального настання юридичних наслідків, оскільки не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження контрагентів, наявності трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень та його майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

В обґрунтування заниження екологічного податку орган державної податкової служби посилається на те, що оскільки Приватне підприємство «Агропромсерів»у розумінні п. 241.2.2 ст. 241 Податкового кодексу України є податковим агентом, тому, відповідно повинен самостійно обчислювати податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення щокварталу виходячи з кількості фактично реалізованого палива та ставок податку.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині нарахованих податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

04.01.2010 року між позивачем (покупець) та ПП «Нафто -Кретор» (постачальник) укладений договір №04/01-02, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити нафтопродукти відповідними партіями, загальна кількість товару є сумою всіх видаткових накладних (п. 1.1). Вивантаження товару здійснюється: - залізничним транспортом FCA франко -перевізник (прийомно -виставочні путі АТ «Укртатнафта»); автомобільним транспортом покупця - EXW (м. Кременчук, вул. Свиштовська, 3); автомобільним транспортом постачальника DDU (місце призначення, вказане покупцем). Постачання партії товару залізничним транспортом вважається узгодженою, а заявка покупця вважається прийнятой постачальником до виконання з моменту виписки постачальником рахунку на передоплату товару та його транспортування (т. 1 а.с. 206).

В акті перевірки відповідач як на підставу безтоварності господарських операцій з цим контрагентом посилається на пояснення водія ОСОБА_2 від 26.09.2011 року (т. 2 а.с. 237), пояснення водія ОСОБА_4 від 26.09.2011 року, пояснення водія ОСОБА_5 від 26.09.2011 року, відповідно до яких останні отримували документи на продукцію на території заводу, під час перевезення вантажів ніхто не супроводжував, охорону не забезпечував (т. 2 а.с. 238), на відсутність контрагента за юридичною адресою та акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Нафто - Кретор»від 15.06.2010 року №148.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Частиною 2 ст. 3 цього Кодексу передбачено, що господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція -дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

На виконання умов договору шляхом перевезення вантажу автомобільним транспортом позивача надані рахунки - фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, податкові накладні.

На виконання умов договору шляхом перевезення вантажу залізничним транспортом позивачем надані заявки на ім'я директора ПП «Нафто - Кретор», відповідно до якої позивач просить провести відвантаження палива дизельного залізничним транспортом за наступними реквізитами: станція одержувача: Світловодськ, код станції 428005, назва одержувача ТОВ «Компанія «Нафтартрейд», адреса одержувача: м. Світловодськ, Кіровоградська обл., вул. Комсомольська, 36, вантаж власність ПП «Агропромсервіс».

Також позивачем надані рахунки фактури, в яких зазначено станцію -Світловодськ, кількість назва товару - дизельне паливо, та вартість; видаткові накладні аналогічного змісту з рахунками; залізничні накладні, в яких номер вагону та кількість співпадає з рахунком; акти -прийому передачі (сума, кількість, цистерни співпадають з рахунком -фактурою); платіжні доручення.

На підтвердження подальшої реалізації товару позивачем наданий договір з СТОВ «Сула» від 31 січня 2011 року №1, накладні, подорожні листи, пояснення директора, відповідно до яких останній підтверджує отримання від позивача дизельного палива 230071 кг. При цьому, колегія суддів зазначає, що постачання дизельного палива згідно рахунків -фактур здійснювалося як залізничним, так і автомобільним транспортом.

Також, позивачем надані пояснення водіїв ОСОБА_2 від 17.11.2011 року (т. 2 а.с. 207), ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 209), ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 211), відповідно до яких останні виконували роботу по перевезенню дизпалива; навантаження здійснювалося на території складу ПММ ТОВ Компанія «Нафтотрейд»м. Світловодськ з залізничних цистерн, під час завантаження були присутні працівники СТОВ «Стула»та працівники «Нафтотрейд»; підписи засвідчені сільською головою; акт звірки розрахунків між ПП «Нафто -Кретор»та розивачем.

На підтвердження поставки придбаного у ПП «Нафто - Кретор»товару позивачем надані подорожні листи.

Фактичне виконання умов договору підтверджено рахунками -фактурами, платіжними дорученнями, видатковими накладними, податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», подорожніми листами вантажного автомобіля, поясненнями водіїв, які завіренні підписом голови сільської ради, подальшою реалізацією товару СТОВ «Сула», актом звірки за період 2010 року.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання органу державної податкової служби на акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ПП «Нафто - Кретор» від 15.06.2010 року №148, оскільки як вбачається з матеріалів справи він визнаний протиправним та скасований постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2010 року, яка залишена без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.11.2010 року, тобто вже після виконання умов укладеної угоди.

Також, колегія суддів вважає, колегія суддів вважає, що відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми податкових зобов'язань, задекларованих платником податків.

Таким чином, позивачем доведена реальність господарських операцій з ПП «Нафто - Кретор».

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем укладено договори: № 01/03-09 від 01.03.2009 року з ПП «Октант», від 03.08.2009 року № 03/08-09 з ПП «Поліцентрсервіс», від 01.10.2010 року №01/10/10АПС з ТОВ «Вел-маркет», від 01.09.2009 року № 15/09 з ПП ОСОБА_3, від 01.11.2010 року № 01/11/10АПС з ПП «Градко», відповідно до яких замовник доручає а виконавець виконує загрузку та супроводження вантажів.

В акті перевірки як на підставу безтоварності господарських операцій з цими контрагентами відповідач посилається на пояснення водіїв ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_5 від 26.09.2011 року, відповідно до яких останні отримували документи на продукцію на території заводу, під час перевезення вантажів ніхто їх не супроводжував, охорону не забезпечував.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем надані виписані постачальниками послуг рахунки -фактури, акти здачі -прийняття робіт (надання послуг), що складені між сторонами, виписані постачальниками податкові накладні, платіжні доручення та виписки з банків по рахунку.

При цьому, на думку колегії суддів, супроводження вантажів включає в себе виконання усієї переддоговірної роботи, здійснення контролю своєчасності подання транспорту під навантаження, оформлення перевізних документів тощо.

На підтвердження фактичного виконання умов договорів позивачем надані пояснення водіїв ОСОБА_4, ОСОБА_2, та ОСОБА_5 від 14.12.2011 року, відповідно до яких останні стверджують, що отримували інструктаж та допомогу під час здійснення перевезення з м. Світловодська та Кременчуцького НПЗ паливно мастильних матеріалів (т. 3 а.с. 102), підписи завірені секретарем сільради.

Крім того, як вбачається з пояснень, на які посилається відповідач в акті перевірки, водії здійснювали перевезення бензину та дизельного палива протягом 2010 року, в той час як господарські операції з ПП «Октан», ПП «Вел - Маркет»здійснювалися протягом 2009 року.

Колегія суддів зазначає, що рахунки -фактури, акти здачі -прийняття робіт (надання послуг), що складені між сторонами, виписані постачальниками податкові накладні містять усі необхідні реквізити, тому є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем доведена реальність господарських операцій з ПП «Октант», ПП «Поліцентрсервіс», ТОВ «Вел-маркет», ПП ОСОБА_3,,ПП «Градко».

Відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь -яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Відповідно до п. п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Аналогічні вимоги передбачені пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, відповідно до якого не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 198.6 ст. 198 зазначеного Кодексу визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих виконавцем податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що органом державної податкової служби, як суб'єктом владних повноважень також не доведено, що зазначені вище правочини є такими, що не відповідають моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на не реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України передбачені підстави недійсності правочину, а саме: 1) недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що податкові повідомлення -рішення від 18 жовтня 20011 року №0000182301, №0000192301, №0000202301 підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині нарахованих податкових зобов'язань з екологічного податку, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач є податковим агентом, тому повинен обчислювати податок, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, у II кварталі 2011 року позивачем здійснювалась торгівля паливно - мастильними матеріалами, в результаті чого було реалізовано бензину неетилованого в кількості 278,2 тонн та дизельного пального із вмістом сірки не більш як 0.005 мас.% в кількості 951,1 тонн, що також не заперечує апелянт.

Відповідно до п. 240.2 ст. 240 Податкового кодексу України, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Відповідно до положень п. 241.1 ст. 241 Податкового кодексу України податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами під час реалізації такого палива. До податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом та здійснюють роздрібну торгівлю паливом (крім тих, які реалізують паливо, придбане у суб'єктів господарювання, зазначених у підпункті 241.2.1 пункту 241.2 цієї статті).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»оптова торгівля - діяльність по придбанню і відповідному перетворенню товарів для наступної їх реалізації суб'єктам господарювання роздрібної торгівлі, іншим суб'єктам господарювання.

Тобто, податковими агентами є суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю паливом. Проте, якщо суб'єкт господарювання придбаває паливо у суб'єкта господарювання, який здійснює оптову торгівлю, то в такому разі він не є податковим агентом.

Колегія суддів вважає, що позивачем як під час розгляду справи судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції не доведено, що у ІІ кварталі 2011 року ним було придбано палива у суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом.

Пунктом 249.4. ст. 249 Податкового кодексу України визначено, що суми податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення (Пвп), обчислюються податковими агентами самостійно щокварталу виходячи з кількості фактично реалізованого палива та ставок податку.

Так чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність податкового повідомлення -рішення від 18 жовтня 20011 року №0000212301.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до п. 1, п. 3, п. 4, ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають фактичним обставинам, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 18 жовтня 20011 року №0000182301, №0000192301, №0000202301 та ухвалити нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити; в іншій частині залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агропромсервіс»задовольнити частково.

Скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 18 жовтня 2011 року №0000182301, №0000192301, №0000202301 та ухвалити нову постанову, якою позов в цій частині задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Чорнобаївському районі Черкаської області від 18 жовтня 20011 року №0000182301, №0000192301, №0000202301.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 16.04.2012 року)

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.