Ухвала суду № 24333517, 19.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14150/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Костюк Л.О.;

суддів: Твердохліб В.А., Троян Н.М.;

розглянувши в порядку письмового провадження у залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Контелл»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування наказу від 12.08.2011 року №1678 та визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування наказу від 12.08.2011 року №1678 та визнання дій протиправними. Свої позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем в порушення вимог статті 78 Податкового кодексу України, не направлявся письмовий запит щоо надання пояснень чи документальних підтверджень, що є підставою для проведення документальної позапланової перевірки, а також, в порушення статті 79 Податкового кодексу України, позивачу не направлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення та не вручався його представнику наказ про проведення такої перевірки.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2012 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва щодо проведення документальної невиїздної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Контелл»(ЄДРПОУ 37194947) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року за результатом якої складено акт від 15.08.2011 року № 1128/23-9/37194947.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, колегія суддів вважає, що розгляд справи має бути проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задоволюючи позов частково суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтованими є позовні вимоги лише в частині визнання протиправними дій з проведенням позапланової невиїздної перевірки за результатами якої складено акт, оскільки, не направивши рекомендованого листа з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача з відповідним рішенням про проведення перевірки, податкова служба в подальшому безпідставно провела вказану перевірку. Підстави для цього не були повністю сформовані та дотримані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва 29.06.2001 року за вихідним номером 9099/10/23-44 було сформовано запит про надання ТОВ «Контелл» документів для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 31.05.2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Прайм девелопмент», ПП «Зетта трейд».

Вказаний запит було відправлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення 05.07.11 року на податкову адресу ТОВ «Контелл». Проте вказаний запит повернувся без вручення, а витребувані документи позивачем податковій службі не були надані.

На підставі вказаного відповідачем видано наказ № 1678 від 12.08.2011 року про проведення позапланової перевірки та сформовано повідомлення № 984/23-9 від 12.08.2011 року.

Вказане повідомлення про проведення документальної позапланової перевірки було направлено на податкову адресу позивача шляхом кур'єрської доставки 12.08.11 року. Проте, згідно відомостей бланку кур'єрської доставки повідомлення не було вручено, оскільки за зазначеною адресою одержувача не було знайдено.

16.08.2011 року рекомендованим листом було скеровано відповідачем позивачу згідно податкової адреси останнього акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.08.2011 року.

Як випливає з наказу №1678 від 12.08.2011 року підставою для винесення останнього є пп..78.1.1 та 78.1.4 п.78.1. ст..78, ст..79 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (ПКУ).

Згідно з положеннями п.79.1. ст..79 ПКУ, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно положень п.79.2. ст.. 79 ПКУ визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки, запит про надання інформації направлявся на податкову адресу позивача та не був виконаний останнім у встановлений строк, то в силу положень ст.ст. 77, 78, 79 ПКУ відповідач виніс наказ 1678 від 12.08.11 законно і обґрунтовано. А тому підстав для визнання його незаконним та скасування судом не вбачається. Так само не вбачається підстав і для визнання дій протиправними в частині призначення документальної позапланової перевірки з підстав, зазначених вище.

Колегія суддів погоджується з тим, що обґрунтованими є позовні вимоги лише в частині визнання протиправними дій з проведення позапланової невиїзної перевірки за результатом якої складено акт від 15.08.2011 року № 1128/23-9/37194947 з огляду на наступне.

В силу положень п.79.2 ст.79 ПКУ, обов'язковою умовою для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки є серед іншого надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Під розписку вказаний наказ не вручався. Доказів про це суду відповідачем не надано.

Разом з тим, рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, про проведення перевірки направлялося позивачу кур'єром, про що надано бланки доставки з відміткою оператора.

Суд першої інстанції правомірно не прийняв вказану обставину та спосіб направлення повідомлення як такий, який відповідає вимогам ч.2 ст.19 Конституції України у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 79.2. ст..79 ПКУ передбачено направлення документа виключно засобами поштового зв'язку шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення.

У відповідності до положень ст..1 Закону України про "Про поштовий зв'язок" № 2759-III від 04.10.2001 послуги поштового зв'язку - це продукт діяльності оператора поштового зв'язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій, спрямований на задоволення потреб користувачів; поштові відправлення - це листи, поштові картки, бандеролі, секограми, дрібні пакети, міжнародні відправлення з оголошеною цінністю, посилки, прямі поштові контейнери, оформлені відповідно до законодавства України; поштовий зв'язок -це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, банківських операцій.

Згідно положень статті 13 вказаного закону, оператори надають користувачам послуги поштового зв'язку відповідно до законодавства України та провадять іншу підприємницьку діяльність в установленому законом порядку. Послуги поштового зв'язку надаються на договірній основі згідно з Правилами надання послуг поштового зв'язку, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, та повинні відповідати встановленим нормам якості.

У відповідності до п.1. Правил надання поштового зв'язку (затверджено постановою КМ України від 5 березня 2009 р. N 270, ці Правила визначають порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними.

Згідно положень п.2. Правил, рекомендоване поштове відправлення -це реєстрований лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок "М", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення; реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку.

Ані законом «Про поштовий зв'язок», ані Правилами не віднесено кур'єрську доставку до поштового засобу зв'язку, а так само не прирівняно такого способу доставки до визначеного Правилами способу та формі, які встановлюються законодавством до рекомендованого листа із повідомленням про вручення.

Отже, направляючи рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, про проведення перевірки кур'єром, а не надісланням рекомендованого листа, відповідач діяв з порушенням вимог ст..79 ПКУ. Наслідком недотримання вказаної вимог ст..79 ПКУ, порушивши форму та спосіб доставки відповідного рішення керівника податкової служби, відповідачем не було виконано вимогу, наявність якої разом з наказом 1678 надало б підстави для проведення перевірки.

Отже, не направивши рекомендованого листа з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача з відповідним рішенням про проведення перевірки, податкова служба в подальшому безпідставно провела перевірку. Оскільки підстави для цього не були повністю сформовані (дотримані). А тому, в цій частині (відносно дій податкової служби щодо проведення перевірки) адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України, частково спростував покликання позивача і довів в цій частині відповідність оскаржуваних рішень, дій вимогам ч.3. ст..2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду повністю належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги в цілому.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 січня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 24 квітня 2012 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Твердохліб В.А.