Ухвала суду № 24332961, 19.04.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10112/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі -Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі -Відповідача) у якому просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0002734120 від 24.06.2011р., №0002704120 від 24.06.2011р., №0002714120 від 24.06.2011р., №0002694120 від 24.06.2011р., №0002744120 від 24.06.2011р., №0002784120 від 24.06.2011р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог адміністративного позову в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову документальну виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Дочірньої компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»за період з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки Відповідачем було складено Акт № 357/41-20/30019775 від 03.06.2011р., на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваних рішень, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Щодо порушення п. 1.23, пп. 4.1.1, пп. 4.1.6 п. 4.1, пп. 4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп. 5.2.1, пп. 5.2.5, пп.. 5.2.10 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1 п.8.3, пп. 8.7.1, п. 8.7 ст. 8, п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 61752446 грн. (за основним платежем 49401957 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 12350489 грн.), то з огляду на норми законодавства, зокрема п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі -Закон № 334/94) , колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції та вважає, що визначені Позивачем валові доходи за 4-й квартал 2009 року 2010 рік відповідають нормам Закону № 334/94 .

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94 валовий доход загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Тому стосовно висновку Відповідача про порушення Позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то колегія суддів вважає, що визначені Позивачем валові доходи за 4-й квартал 2009 року 2010 рік відповідають нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження валового доходу.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до положень вищезазначених правових норм оператор спільної діяльності ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»здійснювала продаж усього видобутого учасниками договору про спільну діяльність № 3 від 10 червня 2002 року природного газу Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України», яка не є споживачем, а є уповноваженим суб'єктом з формування і розпорядження ресурсами природного газу, що використовується для задоволення потреб населення, релігійних організацій, установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (в межах обсягів природного газу, що використовуються як пальне для забезпечення горіння Вічного вогню).

Відтак, в даних правовідносинах ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» (як оператор спільної діяльності за договором №3 від 10 червня 2002 року) не є постачальником природного газу, оскільки не здійснює його постачання безпосередньо споживачам, а, отже, відсутні підстави для нарахування зобов'язання зі збору вигляді цільової надбавки до тарифу на природний газ.

Необхідно зазначити, що з 1 березня 2010 року оператором спільної діяльності за договором № 3 від 10 червня 2002 року стало ТОВ «Карпатигаз»та з 1 березня 2010 року здійснювало продаж природного газу та було відповідальне за нарахування і сплату податків від імені спільної діяльності.

Таким чином, висновки Відповідача про заниження Позивачем валового доходу на суму 412143,35грн. та порушення Позивачем пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є протиправними та суперечать положенням чинного законодавства України.

Отже, Позивач правомірно відображав витрати на розвідку (дорозвідку) та облаштування нафтових родовищ до складу валових та не застосовував до зазначених правовідносин п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому висновки Відповідача про порушення Позивачем пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження валового доходу в сумі 386255219,00 грн. є безпідставними.

Щодо порушення підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.1, 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат.

Оскільки, умови договорів № 862/10 від 11.06.2010р. та № 1297/10 від 02.09.2010р. було виконано обома їх сторонами належним чином та в повному обсязі; факт реальності господарських операцій за даними договорами підтверджується належними документами, які містяться в матеріалах справи.

Здійснені Позивачем витрати в сумі 23717856 грн. за зазначеними договорами підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що не спростовується Відповідачем.

Таким чином, Позивачем було правомірно відображено у складі валових витрат витрати в сумі 23717856 грн. за договорами № 862/10 від 11.06.2010р. та № 1297/10 від 02.09.2010р, а висновки Відповідача про завищення Позивачем валових витрат та порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Щодо порушення п.п. 5.2.5 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат, то апеляційна інстанція дійшла висновку, що окружним судом правильно встановлено. Що Позивачем правомірно відображено витрати в сумі 113458,05грн., понесені в зв'язку зі сплатою (нарахуванням) податкових зобов'язань з плати за користування надрами, збору за геологорозвідувальні роботи, рентної плати за видобуті нафту, природний газ та газовий конденсат на Рубанівському родовищі у складі валових витрат, а висновки Відповідача про порушення Позивачем п.п. 5.2.5 п. 5.2. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат в сумі 113458,05 грн. є безпідставними та незаконними.

Згідно з пп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Таким чином, Позивач правомірно здійснив амортизацію основних фондів (свердловин), переданих до його статутного фонду та відобразив витрати в сумі 13698934,72 грн. у складі валових витрат, а висновки Відповідача про порушення Позивачем п.п. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат на суму 278361,00 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Щодо порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення амортизаційних відрахувань, то судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок, що Позивач правомірно здійснив амортизаційні відрахування в сумі 4790685,00 грн., а висновки Відповідача про порушення Позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення амортизаційних відрахувань є безпідставними.

З огляду на те, що матеріалами справи підтверджується, що Позивачем в повному обсязі виконано умову договорів щодо оплати поставленого товару, то Позивачем правомірно здійснювалися амортизаційні відрахування в сумі 279076 грн., а висновки Відповідача про порушення Позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення амортизаційних відрахувань є безпідставними та незаконними.

Як підтверджується матеріалами справи (належним чином оформленими первинними документами, зокрема, актами приймання-передачі товару та платіжними дорученнями про оплату поставленого товару) умови Договору № УГВ 9657/22-08 від 3 грудня 2008 року виконаним.

Тому зважаючи на пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Позивач правомірно здійснив амортизаційні відрахування в сумі 310 937 грн., а висновки Відповідача про порушення Позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення амортизаційних відрахувань є безпідставними та незаконними.

Також суд звертає увагу на те, що Позивач правомірно відобразив у складі валових витрат в сумі 1251 403 грн., а висновок Відповідача про порушення Позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств»та завищення валових витрат є безпідставним.

Таким чином, апеляційна інстанція погоджує висновок окружного суду про те, що висновки Відповідача, на підставі яких було винесене податкове повідомлення-рішення № 0002734120 від 24.06.2011р. спростовуються матеріалами справи, а, відтак, зазначене податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відносно податкового повідомлення-рішення № 0002704120 від 24.06.2011р., яким за порушення підпункту 1.20.5 пункту 1.20 статті 1, пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- звичайні ціни, збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток в розмірі 847130 грн. (за основним платежем 677 704 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 169 426 грн.).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»не було перевищено граничний рівень ціни, встановлений НКРЕ, а, отже, не порушено пп. 1.20.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Висновок Відповідача про те, що звичайною ціною природного газу в спірних правовідносинах є ціна, встановлена НКРЕ, є необґрунтованим та суперечить нормам чинного законодавства України, оскільки НКРЕ встановлює максимально допустимий рівень ціни на природний газ, а не фіксовану ціну на такий газ.

Крім того, відповідно до п. 15 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»такий вид господарської діяльності як постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим танерегульованим тарифом підлягає ліцензуванню відповідно до цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»здійснювала постачання природного газу ВАТ «Миколаївцемент»та ТОВ «Розвадівбудматеріали»на підставі ліцензій № 107597 від 06.08.2005р. та № 527269 від 17.08.2010р. на постачання природного газу за нерегулюваним тарифом, виданих НКРЕ.

Адже ціна на природний газ, який постачається за нерегульованим тарифом, не підлягає державному регулюванню та є вільною.

Таким чином, в силу п.п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»звичайною є ціна на природний газ, встановлена в договорах, укладених ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»з ВАТ «Миклаївцемент»та ТОВ «Розвадівбудматеріали», при цьому податковим органом не доведено інше.

Враховуючим вищевикладене, висновок Відповідача про порушення Позивачем п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є необґрунтованим та спростовується фактичними обставинами та положеннями чинного законодавства України, а, відтак, податкове повідомлення-рішення № 0002704120 від 24.06.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002714120 від 24.06.2011р. за порушення п.п. у 3.1.1 п. 3 ст. 3, п.п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 995 268 грн. (за основним платежем 796 214 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 199 054 грн.).

Як вже було зазначено Судом щодо повідомлення-рішення № 0002704120 ціна на природний газ, який постачається за нерегульованим тарифом, не підлягає державному регулюванню та є вільною, а, отже, застосування Відповідачем п.п. 1.20.5 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є незаконним.

Отже, висновок Відповідача про порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та спростовується фактичними обставинами, а податкове повідомлення-рішення № 0002714120 від 24.06.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002694120 від 24.06.2011р., за порушення п. 1.3, п. 1.7 ст. 1, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 46274623,00 грн., (37019698,00 грн. за основним платежем, 9254925,00 грн. за штрафними санкціями).

16 липня 2010 року між філією Бурове управління «Укрбургаз»ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України»та ПП «Аквіт-7»було укладено Договір поставки № УБГ 258/010-10.

Договір поставки № УБГ 258/010-10 від 16.07.2010р. було укладено за результатами проведених відкритих торгів згідно з вимогами Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 921 від 17 жовтня 2008 року (надалі також «Положення»).

На момент виписування податкових накладних ПП «Аквіт-7»було зареєстроване у встановленому чинним законодавством порядку та мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29148519 від 05.12.2005р.

Виходячи з викладеного, а також зважаючи на наявність доказів на підтвердження факту реальності господарських операцій з ПП «Аквіт-7», Позивач правомірно скористався правом на формування податкового кредиту на суму 21 416 667,00 грн., а висновки Відповідача про порушення Позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту є необґрунтованими.

Договори № 862/10 від 11.06.2010р. та № 1297/10 від 02.09.2010р. є повністю виконаними як з боку Позивача, так і з боку ПП «Ром-Строй»; а реальність господарських операцій за цими договорами підтверджена належними засобами доказування.

Як підтверджується матеріалами справи, на дату відображення Позивачем отриманих податкових накладних у податковому обліку ПП «Ром-Строй»було платником ПДВ та мало належним чином оформлене свідоцтво платника податку на додану вартість, що є підтвердженням реального існування вказаного платника та не спростовується Відповідачем.

Виходячи з викладеного, Позивач правомірно скористався правом податкового кредиту на суму 4 743 571, 11 грн., а висновки Відповідача про порушення Позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту на суму 4743571,11грн. є безпідставними.

Як підтверджується матеріалами справи, на дату відображення Позивачем отриманих податкових накладних у податковому обліку ПП «Ром-Строй»було платником ПДВ та мало належним чином оформлене свідоцтво платника податку на додану вартість, що є підтвердженням реального існування вказаного платника та не спростовується Відповідачем.

Таким чином, Позивач правомірно скористався правом податкового кредиту на суму 4 743 571, 11 грн., а висновки Відповідача про порушення Позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту на суму 4743571,11грн. є безпідставними.

На дату відображення Позивачем отриманих податкових накладних у податковому обліку ТОВ «Маджестік»було платником ПДВ та мало належним чином оформлене свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відтак, Позивачем правомірно до складу податкового кредиту було включено суму 6530605,24 грн., а висновки Відповідача про порушення Позивачем п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту на суму 6530605,24 грн. є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Щодо порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та завищення податкового кредиту.

ТОВ «Укрхімкомплект»було надано Позивачу податкову накладну № 5 від 17 грудня 2010 року на суму 1658330,00 грн., яка містить усі необхідні реквізити, у періодах, що відповідають датам надання послуг.

Крім того, на дату відображення Позивачем отриманих податкових накладних у податковому обліку ТОВ «Укрхімкомплект»було платником ПДВ та мало належним чином оформлене свідоцтво платника податку на додану вартість.

Таким чином, Позивач правомірно скористався правом податкового кредиту на суму 1658300,00 грн., а висновки Відповідача про порушення Позивачем зазначених норм та завищення податкового кредиту на суму 1658300,00 грн. є безпідставними.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0002694120 від 24.06.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002784120 від 24.06.2011р. яким за порушення пункту 3 «Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ та газовий конденсат», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001р. №256 та пунктом 4 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 3 червня 2008 року №309-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визначено грошове зобов'язання з рентної плати за нафту, що видобувається в Україні у розмірі 5670440,53 грн. (4541152,42 грн. за основним платежем, 1135288,11 грн. за штрафними санкціями).

Адже Позивач не здійснює видобування нафти на підставі спеціального дозволу № 2492 від 05.07.2004р. на Орховицьому родовищі, а нафтовий бітум не є об'єктом оподаткування рентною платою за нафту, тому Позивач правомірно не нараховував податкові зобов'язання з рентної плати за нафту на обсяг видобутого нафтового бітуму, а висновки Відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

Отже, податкове повідомлення-рішення №0002784120 від 24.06.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Податковим повідомленням-рішенням № 0002744120 від 24.06.2011р. за порушення п. 317.4 ст. 317 Податкового кодексу України, на Позивача було накладено штрафні санкції в розмірі 850,00 грн. (за платежем: Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності).

Оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі Акту № 357/41-20/30019775 від 03.06.2011р. у якому відсутній висновок Відповідача про порушення Позивачем п. 317.4 ст. 317 Податкового кодексу України.

Крім того, Податковий кодекс України станом на перевіряємий період ще не набрав чинності, а тому не може застосовуватися Відповідачем при винесенні рішення на підставі Акту перевірки № 357/41-20/30019775 від 03.06.2011р.

Отже, податкове повідомлення-рішення № 0002744120 від 24.06.2011р. є таким, що прийняте без правових підстав, а, відтак, є протиправним та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки спростовуються обґрунтуванням суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2011 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Сорочко Є.О.