Ухвала суду № 24331193, 20.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-9392/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»до Чернігівської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»№16, №17 від 17 червня 2011 року,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 вересня 2011 року у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»до Чернігівської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р»№16, №17 від 17 червня 2011 року відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивач при подачі відомостей для визначення митної вартості товарів діяв в межах чинного законодавства, оскільки визначення ним митної вартості товарів і відомості про її визначення базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, до кожної вантажно-митної декларації додавалась довідка перевізника, в якій зазначалась вартість перевезення до кордону України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 21 лютого 2011 року по 10 травня 2011 року Чернігівською митницею було проведено планову документальну перевірку ТОВ «РДЦ Ексмо-Україна»з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за період з 01 квітня 2008 року по 01 лютого 2011 року, за результатами якої складено акт №6/11/100000000/34809566 від 10 травня 2011 року, яким встановлено порушення вимог ст.267 Митного кодексу України, зокрема, перевіркою встановлено факт заниження позивачем митної вартості товарів шляхом неподання до митного оформлення відомостей про страхування імпортованих товарів та подання недостовірних відомостей про витрати на транспортування імпортованих товарів.

На підставі акту перевірки №6/11/100000000/34809566 від 10 травня 2011 року відповідачем були винесені податкові повідомлення форми «Р»№ 16 від 17 червня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з мита на товари, що ввозяться на територію України субёєктами підприємницької діяльності, на загальну суму 0,70 грн. (за основним платежем 0,56 грн., за штрафними санкціями 0,14 грн.); № 17 від 17 червня 2011 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктом підприємницької діяльності, на загальну суму 569,01 грн. (за основним платежем 455,21 грн., за штрафними санкціями 113,80 грн.).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивачем не було включено до митної вартості товарів повну вартість перевезення та вартість страхування майна, а тому при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст.88 МК України декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену цим Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою. Декларант зобов'язаний: здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур; сплатити податки і збори.

Згідно ст.259 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Статтею 262 МК України передбачено, що митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості. Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до ч.1 ст.264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів i подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно приписів ст.265 МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до ст.ст.60, 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.2 ст.267 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ввозився товар за вантажними митними деклараціями №103000001/8/1346 від 20 серпня 2008 року, №103000001/8/1351 від 21 серпня 2008 року, №103000001/8/1361 від 22 серпня 2008 року.

Згідно з копіями зазначених вантажно-митних декларацій поставка здійснювалась на умовах FCA м.Видне, FCA м.Балашиха, Росія. Згідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, які введені в дію з 01 січня 2000 року, термін FCA (FREE CARRIER (... named place), ФРАНКО-ПЕРЕВІЗНИК (... назва місця), термін «франко-перевізник»означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Слід зазначити, що вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Згідно з зазначеними правилами, у продавця немає зобов'язань щодо перевезення продукції, проте, за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця. Також згідно з зазначеними правилами у продавця відсутні зобовязання щодо страхування продукції.

На підтвердження визначення митної вартості позивачем було додано листи транспортної організації ТОВ «АВІ Логістик», якими підтверджувалися витрати на транспортування продукції, однак, відповідачем були досліджені документи підприємств, якими надавалися послуги ТОВ «АВІ Логістик»щодо перевезень, тобто безпосередніх виконавців вказаних послуг ТОВ «Інріч»та ТОВ «Компанія Лугатранс».

Крім того, відповідачем було досліджено договір страхування №20020358 від 30 травня 2008 року, укладений між позивачем та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна», предметом якого є страхування майна під час перевезення, та звіт №3 до даного договору, згідно якого позивачем конкретизовано номери документів та автомобілів, за якими було застраховано вантаж. Витрати на страхування товару не включались до митної вартості товару, що позивачем не заперечується та на спростування чого належних та допустимих доказів не надано.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем в порушення ч.2 ст.267 Митного кодексу України не було включено до митної вартості витрати на транспортування в повному розмірі та витрати на страхування товару, який ввозився, а тому податкові повідомлення-рішення форми «Р»Чернігівської митниці №16 від 17 червня 2011 року та №17 від 17 червня 2011 року винесені правомірно, на підставі та у межах повноважень, що передбачені чинним законодавством.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «РДЦ Ексмо-Україна»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.