Ухвала суду № 24331206, 20.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12890/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Баранов Д.О.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційнoю скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аспро»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аспро»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №00000702307 від 18 травня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Дніпро-Бріг»не спрямована на реальне настання правових наслідків та є нікчемною, а тому понесені витрати за зазначеною угодою включені до валових витрат безпідставно.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 14 березня 2011 року по 14 квітня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва проведена документально позапланова виїзна перевірка ТОВ «Аспро»з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро-Бріг» за період з 01 вересня 2009 року по 31 листопада 2010 року, за результатами якої складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №211/1-23-70-33592574 від 21 квітня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за перевіряємий період на суму 637817 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2009 року -52500 грн., ІV квартал 2009 року -294692 грн., ІІ квартал 2010 року -124458 грн., ІІІ квартал 2010 року -202167 грн.; пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суми податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за вересень 2009 року у розмірі 39366 грн., за листопад 2009 року -11465 грн., за квітень 2010 року -3991 грн., за липень 2010 року -3777 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту, за жоветнь 2009 року -20337 грн., за листопад 2009 року -20337 грн., за грудень 2009 року -13854 грн.; занижено суму податку на додану варість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, на суму 660220 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки відповідача ґрунтуються на тому, що 14 вересня 2009 року між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг»укладено договори №1/1-09 та №1/2-09 про надання послуг по забезпеченню звукопідсилюючим та звукоосвітлюваним обладнанням для підготовки та проведення заходів замовника 21 вересня 2009 року та 23 вересня 2009 року, а також в подальшому на виконання усної домовленості ТОВ «Дніпро-Бріг»на користь позивача поставлялось обладнання та надавались послуги по забезпеченню концертної програми, послуги звукотехнічного забезпечення заходів, за якими, на думку відповідача, відсутні факти реальності вчинених господарських операцій позивача та його контрагента ТОВ «Дніпро-Бріг», витрати на оплату товарів та послуг за цими договорами безпідставно в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»включено до складу валових витрат.

На підставі акту перевірки №211/1-23-70-33592574 від 21 квітня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м.Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року №00000702307, яким ТОВ «Аспро»за порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 797271 грн., в тому числі 637817 грн. за основним платежем та 159454 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку щодо необхідності скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м.Києва від 18 травня 2011 року №00000702307, з огляду на доведення позивачем реальності вчинених правочинів, які документально підтверджені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно п.11.2 ст.11 вищезазначеного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач формував валові витрати, пов'язані з придбанням товарів та послуг, виключно на підставі первинних документів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджується договорами №1/1-09 від 14 вересня 2009 року, №1/2-09 від 14 вересня 2009 року, рахунками на оплату, актами приймання-передачі виконаних робіт, накладними, податковими накладними, платіжними документами.

Визначення терміну «господарська діяльність»міститься в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств». Так згідно п.1.32 ст.1 вищезазначеного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро-Бріг», враховуючи, що позивачем придбавалось обладнання та послуги по забезпеченню звукопідсилюючим та звукоосвітлюваним обладнанням, враховуючи, що одними з видів діяльності позивача являється оренда звукового, світлового, відео-сценічного технологічного обладання для проведення концертно-видовищних заходів; організація та забезпечення концертно-видовищних заходів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем підтверджено факт сплати за надане обладання та послуги ТОВ «Дніпро-Бріг», валові витрати за перевірений період по взаємовідносинах з ТОВ «Дніпро-Бріг»сформовані позивачем за наслідками фактичного проведення господарської операції, на підставі первинних бухгалтерських документів, у відповідності до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин). Платник податку, який сформував валові витрати, не може нести відповідальність за дії третіх осіб (постачальників та їх контрагентів) щодо дотримання ними порядку звітування та сплати ними своїх зобов'язань перед бюджетом, зазначена функція на платника податку чинним законодавством не покладена. Водночас, право позивача на включення сплачених сум до валових витрат підтверджено належними та допустимими доказами, що передбачені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач вважає договір, укладений між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг»нікчемним, як такий, що укладено з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України, оскільки вказаний правочин був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки не спрямований на реальне настання правових наслідків.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність вчинення правочинів між позивачем та ТОВ «Дніпр-Бріг»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, накладними, актами прийому-передачі виконаних робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями. Разом з тим, наявність поставленого обладання підтверджується актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів та актом інвентаризації основних фондів (засобів) ТОВ «Аспро»від 11 січня 2011 року, натомість, відповідачем не доведено відсутність у позивача придбаного у ТОВ «Дніпро-Бріг»товару, зазначена обставина під час перевірки не досліджувалась, висновки акту перевірки ґрунтуються на висновках акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №86/23-5/36574373 від 24 січня 2011 року.

Крім того, згідно акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Дніпропетровська №86/23-5/36574373 від 24 січня 2011 року перевірка ТОВ «Дніпро-Бріг»здійснена за відповідні періоди 2010 року, однак, взаємовідносини позивача з ТОВ «Дніпро-Бріг»мали місце і в 2009 році, що податковим органом не перевірялось. При цьому, посилання апелянта на нікчемність угод, укладених між ТОВ «Дніпро-Бріг»та ТОВ «Елфра Дисплей», ТОВ «Е-Восток Україна», і, як наслідок, нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Дніпро-Бріг», судом не приймається, оскільки відповідачем не доведено, що товар, отриманий безпосередньо від ТОВ «Елфра Дисплей», ТОВ «Е-Восток Україна», переданий позивачу, а також не доведено відсутність придбаного товару у позивача.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності поставки обладнання та надання послуг та проведення оплати за них, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18 травня 2011 року №00000702307, яким ТОВ «Аспро»збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 797271 грн., в тому числі 637817 грн. за основним платежем та 159454 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.