Ухвала суду № 24331180, 20.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-10620/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2011 року позовні вимоги Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0006112307 від 11 липня 2011 року; скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0006102307 від 11 липня 2011 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що угода між позивачем та його контрагентом ТОВ «Українські бізнес системи»не підтверджена відповідними документами, а тому сума податку на додану вартість за зазначеною угодою включена до складу податкового кредиту безпідставно, а витрати за цим договором не можуть відноситись до валових витрат, оскільки, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 26 квітня 2011 року по 09 червня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва проведена планова виїзна документальна перевірка Державного будівельного комбінату Управління справами Верховної Ради України з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010, за результатами якої складено акт №717/23-7/21586524 від 17 червня 2011 року, в якому встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 194926,00 грн., у тому числі: за І квартал 2008 року -116948,00 грн., півріччя 2008 року -156777,00 грн., 9 місяців 2008 року -192645,00 грн., 2008 рік -194926,00 грн.; пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 162492,00 грн., у тому числі за січень 2008 року -28440,00 грн., лютий 2008 року -34584,00 грн., березень 2008 року -30534,00 грн., квітень 2008 року -16365,00 грн., травень 2008 роу -10757,00 грн., червень 2008 року -13118,00 грн., липень 2008 року -18791,00 грн., серпень 2008 року -2790,00 грн., вереснь 2008 року -7113,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу грунтується на дослідженні наданих до перевірки документів, які, на думку відповідача, не підтверджують правомірність віднесення сум за послуги з перевезення бетону, придбані у ТОВ «Українські бізнес системи», до складу валових витрат. Відповідач вважає, що відсутність укладеного договору, оригіналів рахунків-фактур і дат складання актів приймання-передачі робіт виключає правову можливість для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, перерахованих контрагенту на підставі таких документів, а тому відповідач дійшов висновку, що позивачем порушено п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в загальній сумі 194926,00 грн., та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в загальній сумі 162492,00 грн.

На підставі акту №717/23-7/21586524 від 17 червня 2011 року ДПІ у Печерському районі м.Києва прийнято податкові повідомлення-рішення №0006112307 від 11 липня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 203115,00 грн., в тому числі 162492,00 грн. - основний платіж та 40623,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та №0006102307 від 11 липня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 243658,00 грн., в тому числі 194926,00 грн. -основний платіж та 48732,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищезазначеного Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Як вбачається із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, що підтверджують правомірність віднесення до складу валових витрат понесених витрат по взаємовідносинах з ТОВ «Українські бізнес системи», зокрема, актів приймання-передачі робіт, які складені без дати їх підписання, але в яких зазначено період виконання послуг.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

Як вбачається з матеріалів справи, суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту на підставі належним чином оформлених платником податку податкових накладних, які у відповідності до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»є підставою для нарахування податкового кредиту

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до положень пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від ТОВ «Українські бізнес системи», у відповідності до положень п.5.1, пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» на підставі належним чином оформлених первинних документів сформовано валові витрати, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарської операції, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, що також підтверджується рішенням господарського суду м.Києва від 25 травня 2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 02 листопада 2009 року, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0006112307 від 11 липня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 203115,00 грн., та №0006102307 від 11 липня 2011 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 243658,00 грн., з огляду на правомірність дій позивача щодо включення сум до валових витрат та віднесення до податкового кредиту у відповідності до чинного законодавства.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 28 листопада 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 26 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.