Рішення № 24326778, 21.05.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" травня 2012 р. Справа № 17/5007/21/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №9 від 03.01.2012р. (був присутній в судовому засіданні 05.04.2012р.), ОСОБА_2 - дов. №3 від 23.12.2011р. (був присутній в судових засіданнях 19.04.2012р., 08.05.2012р.), ОСОБА_3 - дов. №2 від 03.01.2012р. (був присутній в судовому засіданні 23.04.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_4 - дов. №09 від 05.01.2012р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (м.Київ)

до Відкритого акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" (м.Радомишль Житомирська область)

про стягнення 196546,41грн. (згідно заяви про збільшення позовних вимог №520 від 23.03.2012р.)

Відповідно до ст.77 ГПК України, в судовому засіданні 05.04.2012р. оголошувалась перерва до 19.04.2012р., 19.04.2012р. оголошувалась перерва до 23.04.2012р., 23.04.2012р. оголошувалась перерва до 08.05.2012р., 08.05.2012р. оголошувалась перерва до 15.05.2012р., 15.05.2012р. оголошувалась перерва до 21.05.2012р.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" пред'явлено позов до Відкритого акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 101892,96 грн., з яких: 6208,47грн. боргу, 359,70грн. 3% річних, 671,34грн. інфляційних, 94653,45грн. неустойки.

Ухвалою суду від 14.03.2012р. порушено провадження у справі та призначений розгляд справи на 05.04.2012р.

29.03.2012р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог №520 від 23.03.2012р. з додатками, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача 196546,41грн., з яких: 6208,47грн. заборгованості, 359,70грн. 3% річних, 671,34грн. інфляційних, 189306,90грн. неустойки.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Ухвалою господарського суду від 23.04.2012р. суд прийняв подану заяву про збільшення позовних вимог №520 від 23.03.2012р. до розгляду та вважав заявленим до розгляду спір у сумі 196546,41грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 05.04.2012р. проти позову заперечив повністю. Подав суду відзив на позовну заяву №758 від 05.04.2012р.

В судовому засіданні 19.04.2012р. суд ознайомився із матеріалами справи №12/132 за позовом ТОВ "Євро Лізинг" до ПАТ "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль".

Учасники судового процесу в судовому засіданні 19.04.2012р. заявили усне клопотання про оголошення перерви в засіданні суду. Суд задовольнив усне клопотання представників сторін.

08.05.2012р. представник відповідача подав клопотання №1015 від 08.05.2012р., в якому просив визнати чинним договір фінансового лізингу №98 від 14.07.2006р. та припинити провадження у справі.

В судовому засіданні 15.05.2012р. представник позивача збільшені позовні вимоги підтримав повністю.

Представник позивача в судове засідання 21.05.2012р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.05.2012р. проти позову заперечив повністю, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву №758 від 05.04.2012р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.07.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" - лізингодавець (позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" - лізингоодержувач (відповідач у справі) укладено договір фінансового лізингу №98, а також додатки до нього (а.с. 9-57 том 1).

Згідно п.2.1 договору фінансового лізингу позивач передає відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (або механізм) (надалі ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ.

На підставі замовлень на ТЗ (додатки №1 до договору фінансового лізингу) (а.с. 22, 28, 36 том 1) позивачем передано відповідачу ТЗ, а саме: газовий навантажувач GСТ-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503КІ; Тоуоtа Саmrу 3.5 GАТ, шасі NJТNBK40К503031265, реєстраційний номер АА5511АР; Sкоdа Superd Elegance 1.8 Т/110кw АG, шасі №ТМВВL23U28В301704, реєстраційний номер АА4368НК, що підтверджується актами приймання передачі: №98/1 від 09.08.2006р., №98/003 від 06.09.2007р., №98/004 від 09.07.2008р. (а.с. 27, 35, 41 том 1).

Згідно ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 5.1 договору фінансового лізингу сторони погодили, що за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати відповідачем лізингових платежів позивачу встановлюється в "Плані Лізингу " (додаток 3 до договору) та інших додатках. Якщо вартість ТЗ до моменту передачі відповідачу змінюється внаслідок змін курсу обміну тієї валюти, за яку позивач одержав ТЗ (або у відповідності до курсу якої змінюється ціна постачальника ТЗ), та валюти, яка використовується в договорі, то позивач має право на внесення змін в порядок сплати та розмір лізингових платежів. Нарахування лізингових платежів здійснюється в останній день місяця за який нараховуються платежі згідно актів виконаних робіт.

Відповідно до п. 5.2 договору фінансового лізингу, лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ; комісію позивача за наданий у лізинг ТЗ; технічне та сервісне обслуговування, інші витраті позивача, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.

Згідно п. 5.8 договору фінансового лізингу, оплата вартості послуг позивача здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку: сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у плані лізингу; комісія позивача за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за наступною формулою:

КЛПМ - КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ - ЛППЛ)

Де:

КЛПМ - комісія Лізінгодавця за поточний місяць;

КЛПЛ - комісія Лізінгодавця за відповідний місяць згідно плану лізингу;

ЛППЛ - лізинговий платіж за відповідний місяць згідно плану лізингу;

КоефКВ - коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином:

офіційний курс валюти, зазначеної у плані лізингу, за даними НБУ на момент оплати / курс валюти, зазначений у плані лізингу.

В пункті 5.5 зазначеного договору сторони встановили, що відповідач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження ТЗ або внаслідок виникнення обставин, які можуть здатися форс-мажорними для відповідача.

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України "Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно п. 19.2 Договору лізингу, термін дії договору зумовлений строком лізингу.

Відповідно до планів лізингу (додатки №3 до договору фінансового лізингу): №98/1 від 14.07.2006р., №98/003 від 02.08.2007р., №98/0004 від 04.06.2008р. та змін до планів лізингу: №98/1 від 08.08.2006р., №98/003 від 05.09.2007р. (а.с. 23-26, 29-32, 37,38 том 1), відповідач зобов'язаний повернути позивачу: Газовий навантажувача СТ-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503КІ - 08.08.2009р., Тоуоtа Саmrу 3.5 GАТ, шасі JТNBK40К503031265, реєстраційний номер АА5511АР - 05.09.2010р., Sкоdа Superd Elegance 1.8 Т/110кw АG, шасі №ТМВВL23U28В301704, реєстраційний номер АА4368НК- 02.07.2011р.

10.06.2009р. відповідачем повернуто Sкоdа Superd Elegance 1.8 Т/110кw АG, шасі №ТМВВL23U28В301704, реєстраційний номер АА4368НК.

28.08.2009р. відповідачем повернуто Тоуоtа Саmrу 3.5 GАТ, шасі JТNBK40К503031265, реєстраційний номер АА5511АР.

Згідно Зміни до плану лізингу № 98/1 від 08.08.2006р. встановлена Дата повернення Газового навантажувача GТ-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503КІ- 08.08.2009р. Строк лізингу склав 36 місяців.

08.08.2009р. відповідач газовий навантажувач GТ-15 кузов №20879, номерний знак КІ № Т3503КІ не повернув.

Згідно ч.2 ст.806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як зазначив позивач, у зв'язку з тим, що відповідач не повернув транспортний засіб, а позивач не направив йому жодних заперечень з цього приводу, строк лізингу, відповідно до ст.764 Цивільного кодексу України, було поновлено ще на 36 місяців, тобто до 08.08.2012р.

Частиною 2 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Згідно п. 8.4.1 договору фінансового лізингу, позивач може припинити дію договору (стосовно одного, декількох, або всіх задіяних ТЗ) і зажадати негайного повернення ТЗ, якщо відповідач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього, на термін понад 30 днів.

Відповідно до п. 13.1.2.3 договору фінансового лізингу, дія договору може бути достроково припинена з ініціативи позивача, якщо відповідач не виконує будь-якого зі своїх зобов'язань за цим договором. В такому випадку позивач письмово повідомляє відповідача про припинення дії цього договору.

Згідно ч.2 ст.782 Цивільного кодексу України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист вих. №687/4 від 12.03.2010р. (а.с. 68 том 1) про припинення дії договору лізингу та вимогою повернути транспортний засіб газовий навантажувач GСТ-15 кузов №20879, номерний знак КІ № Т3503КІ.

Зазначений лист відповідач отримав 15.04.2010р. (поштове повідомлення (а.с. 69 том 1).

Таким чином, 15.04.2010р. було припинено дію договору фінансового лізингу №98 від 14.07.2006р.

За даними позивача, відповідач свої зобов'язання по вищезазначеному договору виконав частково, несплаченими залишились рахунки позивача №С-00003332 від 13.01.2010р. на суму 1864,87грн. (а.с. 64 том 1); №С-00009818 від 12.02.2010р. на суму 1769,09грн. (а.с 65 том 1); №С-00015015 від 15.03.2010р. на суму 1768,06грн. (а.с. 66 том 1); №С00019536 від 16.04.2010р. на суму 1728,29грн. (а.с. 67 том 1) внаслідок чого, станом на день пред'явлення позову утворилась заборгованість за період з 18.01.2010р. по 15.04.2012р. в сумі 6208,47грн.

Слід зазначити, що рішенням господарського суду Житомирської області від 26.01.2012р. у справі №12/132 (а.с. 20-23 том 2) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" до Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" про стягнення 133383,87грн. позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" - 207256,76грн. - основного боргу за період з 25.12.2008р. по 13.01.2010р., 927,35грн. інфляційних нарахувань, 386,10грн. - 3% річних.

З рішення господарського суду Житомирської області від 26.01.2012р. по справі №12/132 (а.с. 20-23 том 2) вбачається, що в суму заборгованості яка виникла у період з 25.12.2008р. по 13.01.2010р. частково увійшов борг за рахунком позивача №С-00003332 від 13.01.2010р. на суму 1864,87грн. (а.с. 64 том 1).

Таким чином, позивач необґрунтовано пред'явив позов в частині стягнення боргу за рахунком №С-00003332 від 13.01.2010р. (а.с. 64 том 1) в сумі 1022,67грн. за період з 01.01.2010р. по 17.01.2010р., оскільки позивач пред'явив позов про стягнення заборгованості у період з 18.01.2010р. по 15.04.2012р.

Слід також зазначити, що сума боргу складається з часткової заборгованості згідно рахунку №С00019536 від 16.04.2010р. (а.с. 67 том 1) в сумі 806,54грн.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача за період з 18.01.2010р. по 15.04.2010р. складає 5185,80грн.

Згідно з приписами ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних становить 187,98грн., інфляційних нарахувань - 900,99грн.

Згідно розрахунку позивача 3% річних за період з 19.01.2010р. по 31.01.2012р. становить 359,70грн., інфляційних нарахувань за період з 19.01.2010р. по 31.01.2012р. - 671,34грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань виходячи з наступного.

Слід зазначити, що нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд у постанові від 24.11.2010р. по справі №21/108-10.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Крім того, позивач здійснив нарахування інфляційних нарахувань на суму боргу 6208,47грн., однак заборгованість відповідача складає 5185,80грн.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись:

- на заборгованість в сумі 842,20грн. за період з лютого 2010р. по січень 2012р. (включно);

- на заборгованість в сумі 1769,09грн. за період з березня 2010р. по січень 2012р. (включно);

- на заборгованість в сумі 1768,06грн. за період з квітня 2010р. по січень 2012р. (включно);

- на заборгованість в сумі 806,54грн. за період з травня 2010р. по січень 2012р. (включно).

Таким чином, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань:

- на заборгованість в сумі 842,20грн. (842,20 (сума боргу) х 112,2% (середній індекс інфляції за лютий 2010р. - січень 2012р.) / 100% - 842,20 (сума боргу)) = 102,75грн.;

- на заборгованість в сумі 1769,09грн. (1769,09 х 110,1% (середній індекс інфляції за березень 2010р. - січень 2012р.) / 100% - 1769,09) = 178,68грн.;

- на заборгованість в сумі 1768,06грн. (1768,06 х 109,2% (середній індекс інфляції за квітень 2010р. - січень 2012р.) / 100% - 1768,06) = 162,66грн.;

- на заборгованість в сумі 806,54грн. (806,54 х 109,5% (середній індекс інфляції за травень 2010р. - січень 2012р.) / 100% - 806,54) = 76,62грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 520,71грн.

Позивач також невірно здійснив розрахунок суми 3% річних, нарахувавши на суму боргу 6208,47грн., однак заборгованість відповідача складає 5185,80грн.

Крім того, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних вважаючи, що кількість днів у 2012 році складає 365 днів, тоді як 2012 рік налічує 366 календарних днів.

Враховуючи викладене, суд самостійно нараховує суму 3% річних за період з 19.01.2010р. по 31.01.2012р.:

На заборгованість в сумі 842,20грн. за період з 19.01.2010р. по 31.01.2012р.:

- за період з 19.01.2010р. по 31.12.2011р. (842,20 (сума боргу) х 3% х 712 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2010-2011 роках) = 49,29грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. (842,20 х 3% х 31 : 366 (кількість днів у 2012 році) = 2,14грн.

Сума 3% річних на заборгованість в сумі 842,20грн. за період з 19.01.2010р. по 31.01.2012р. складає 51,43грн.

На заборгованість в сумі 1769,09грн. за період з 19.02.2010р. по 31.01.2012р.:

- за період з 19.02.2010р. по 31.12.2011р. (1769,09 х 3% х 681 : 365 (кількість днів у 2010-2011 роках) = 99,02грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. (1769,09 х 3% х 31 : 366 (кількість днів у 2012 році) = 4,50грн.

Сума 3% річних на заборгованість в сумі 1769,09грн. за період з 19.02.2010р. по 31.01.2012р. складає 103,52грн.

На заборгованість в сумі 1768,06грн. за період з 20.03.2010р. по 31.01.2012р. :

- за період з 20.03.2010р. по 31.12.2011р. (1768,06 х 3% х 652 : 365 (кількість днів у 2010-2011 роках) = 94,75грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. (1768,06 х 3% х 31 : 366 (кількість днів у 2012 році) = 4,49грн.

Сума 3% річних на заборгованість в сумі 1768,06грн. за період з 20.03.2010р. по 31.01.2012р. складає 99,24грн.

На заборгованість в сумі 806,54грн. за період з 23.04.2010р. по 31.01.2012р.:

- за період з 23.04.2010р. по 31.12.2011р. (806,54 х 3% х 618 : 365 (кількість днів у 2010-2011 роках) = 40,97грн.;

- за період з 01.01.2012р. по 31.01.2012р. (806,54 х 3% х 31 : 366 (кількість днів у 2012 році) = 2,05грн.

Сума 3% річних на заборгованість в сумі 806,54грн. за період з 23.04.2010р. по 31.01.2012р. складає 43,02грн.

За таких умов, сума 3% річних за період з 19.01.2010р. по 31.01.2012р. складатиме 297,21грн.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь з відповідача 189306,90грн. неустойки.

Суд вважає, що вимога позивача щодо стягнення 189306,90грн. неустойки підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п. 1 договору фінансового лізингу, план лізингу - додаток до цього договору у якому визначається строк лізингу, розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі та інше.

В пункті 19.2 договору фінансового лізингу сторони встановили, що термін дії договору зумовлений строком лізингу.

В порушення умов договору відповідач Газовий навантажувач СТ-15 кузов № 20879, номерний знак КІ № Т3503КІ до 08.08.2009р. не повернув.

Судом встановлено, що позивач направив відповідачу лист вих. №687/4 від 12.03.2010р. (а.с. 68 том 1) про припинення дії договору лізингу та вимогою повернути транспортний засіб газовий навантажувач GСТ-15 кузов № 20879, номерний знак КІ №Т3503КІ.

Зазначений лист відповідач отримав 15.04.2010р. (поштове повідомлення (а.с. 69 том 1).

Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатись про таку відмову (ч.3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг").

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим законом.

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Якщо договір був розірваний внаслідок відмови однієї з сторін договору, наділеної правом на односторонню відмову від договору, зобов'язання, які виникли з цього договору вважаються припиненими з моменту отримання контрагентом повідомлення про відмову від договору.

Згідно ч.2 ст.653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ст.785 Цивільного кодексу України).

Згідно зміни до плану лізингу №98/1 від 08.08.2006р. (а.с. 25, 26 том 1) середньомісячний лізинговий платіж складає 4206,82грн.

Оскільки відповідач не виконав обов'язку щодо повернення предмету лізингу - транспортний засіб газовий навантажувач GСТ-15 кузов №20879, номерний знак КІ №Т3503КІ позивач правомірно нарахував відповідачу неустойку за період з 16.04.2010р. по лютий 2012р. (включно) в сумі 189306,90грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов (а.с. 114,115 том 1) відхиляються судом як необґрунтовані.

Суд частково задовольняє заяву позивача про збільшення позовних вимог №520 від 23.03.2012р. (а.с. 90,91 том 1).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 195310,62грн., з яких: 5185,80грн. заборгованості, 297,21грн. 3% річних, 520,71грн. інфляційних нарахувань, 189306,90грн. неустойки. В частині стягнення 1022,67грн. заборгованості, 150,63грн. інфляційних нарахувань, 62,49грн. 3% річних в позові необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно обґрунтовано заявленим позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Пиво-безалкогольний комбінат "Радомишль", 12201, Житомирська обл., м.Радомишль, вул.Микгрод, 71, ідентифікаційний код 05418365 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", 03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, ідентифікаційний код 32774741 - 5185,80грн. заборгованості, 297,21грн. 3% річних, 520,71грн. інфляційних нарахувань, 189306,90грн. неустойки, 3906,21грн. судового збору.

3. В частині стягнення 1022,67грн. заборгованості, 150,63грн. інфляційних нарахувань, 62,49грн. 3% річних в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.05.12

Суддя Шніт А.В.

1-до справи;

2-позивачу (рек. з повід.).