Постанова № 24308398, 14.05.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року 16:46 № 2а-3277/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І.В. та представників:

позивача: Мітіної Т.В.;

відповідача: Мазніченко О.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішенняНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

06 березня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Відкрите акціонерне товариство "Готельний комплекс "Либідь" (далі по тексту - позивач, ВАТ "Готельний комплекс "Либідь") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2011 року №0008322308.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі №2а-3277/12/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 17 квітня 2012 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2012 року замінено первинного відповідача -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на належного -Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби.

17 квітня 2012 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14 травня 2012 року з метою надання додаткових доказів.

В судовому засіданні 14 травня 2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23 листопада 2011 року №0008322308 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, за порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 299 9010,00 грн., в тому числі за основним платежем -299 900,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 02 листопада 2011 року №2315/2308/02573533 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ВАТ "ГК "Либідь" (код ЄДРПОУ 02573533) з питань правильності нарахування та сплати податку на додану вартість за травень 2011 р." (далі по тексту -Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за травень 2011 року на 299 900,00 грн.

Зазначені порушення відповідач мотивує нікчемністю право чинів, укладених між ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" та його контрагентами -ТОВ "Укртурпром ВС", ТОВ "Астана К", ТОВ "Монтарія", ТОВ "Компанія Авертус", ТОВ "РІП", оскільки останні здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів (робіт, послуг) та мають ознаки фіктивності.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на їх підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги наступним: визнаючи нікчемними правочини, відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень; податковий кредит сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що виписані підприємствами зі статусом платника податку на додану вартість.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва частково погоджується з позовними вимогами ВАТ "Готельний комплекс "Либідь", виходячи з наступних мотивів.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" та його контрагентами - ТОВ "Укртурпром ВС", ТОВ "Астана К", ТОВ "Монтарія", ТОВ "Компанія Авертус", ТОВ "РІП", обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що 04 травня 2011 року між ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" (замовник) та ТОВ "Компанія Авертус" (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №133, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень, об'єктом дослідження є "Управління потужностями і попитом фірми".

Відповідно до пункту 4.2 договору виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді.

Сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2011 року, а постачальником послуг виписано на адресу позивача податкову накладну від 31 травня 2011 року №370 на загальну суму 360 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -60 000,00 грн.

06 травня 2011 року між ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" (замовник) та ТОВ "Укртурпром ВС" (виконавець) укладено договір №29, відповідно до виконавець надає послуги з організації та проведення рекламної кампанії готельного комплексу "Либідь"; способом проведення рекламної кампанії є: розповсюдження листівок та рекламних проспектів, а також голосова реклама в масових публічних місцях, яка розповсюджується шляхом оповіщення усіх присутніх та перехожих певною рекламною інформацією на залізничних вокзалах Києва, Центральному автовокзалі та ін.

Сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2011 року, а постачальником послуг виписано на адресу позивача податкову накладну від 31 травня 2011 року №212 на загальну суму 354 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -59 000,00 грн.

05 травня 2011 року між ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" (замовник) та ТОВ "Монтарія" (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №16, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень, об'єктом дослідження є "Комплекс послуг підприємств харчування і його роль в туризмі".

Відповідно до пункту 4.2 договору виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді.

Сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2011 року, а постачальником послуг виписано на адресу позивача податкову накладну від 31 травня 2011 року №137 на загальну суму 357 600,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -59 600,00 грн.

06 травня 2011 року між ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" (замовник) та ТОВ "РІП" (підрядник) укладено договір №24, відповідно до підрядник приймає на себе обов'язок власними силами та засобами виконати поточні ремонтні роботи літньої тераси, дрібні ремонтні роботи в приміщенні готельного комплексу "Либідь" згідно кошторису та договірної ціни.

Сторонами підписано акт прийому виконаних будівельних робіт за травень 2011 року, а підрядником виписано на адресу позивача податкову накладну від 31 травня 2011 року №443 на загальну суму 361 800,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -60 300,00 грн.

05 травня 2011 року між ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" (замовник) та ТОВ "Астана К" (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг №77, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень, об'єктом дослідження є "Готельний комплекс і його структура".

Відповідно до пункту 4.2 договору виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді.

Сторонами підписано акт прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2011 року, а постачальником послуг виписано на адресу позивача податкову накладну від 31 травня 2011 року №458 на загальну суму 366 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -61 000,00 грн.

У ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" обліковується кредиторська заборгованість перед контрагентами на загальну суму 1 799 400,00 грн., в тому числі податок на додану вартість -299 900,00 грн.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит -це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, зокрема, на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Укртурпром ВС", ТОВ "Астана К", ТОВ "Монтарія", ТОВ "Компанія Авертус", ТОВ "РІП", у зв'язку з придбанням робіт та послуг.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем наданих послуг і виконаних робіт та їх придбання з метою використання у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Судом встановлено, що позивач здійснює готельну та ресторанну діяльність володіє готельним комплексом "Либідь", що знаходиться у м. Києві на площі Перемоги, 1.

На підтвердження реальності спірних операцій та використання їх у господарській діяльності позивач надав в матеріали справи рекламні проспекти з рекламування готельного комплексу "Либідь" та послуг, що ним надаються, які містять зображення будівлі та приміщень готелю; маркетингові дослідження у письмовому вигляді та копію ліцензії Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 08 квітня 2011 року на право ТОВ "РІП" здійснювати господарську діяльність у будівництві.

Дослідивши матеріали справи, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що рекламні послуги у ТОВ "Укртурпром ВС" замовлялись позивачем з метою залучення клієнтів та доведення до їх відому про свої послуги; будівельні роботи, виконані ТОВ "РІП" з ремонту літньої тераси та дрібного ремонту приміщень готелю замовлялись у для підтримання готельного комплексу в належному стані відтак, є такими, що безпосередньо використані у господарській діяльності ВАТ "Готельний комплекс "Либідь".

Доказів на підтвердження того, що ТОВ "Укртурпром ВС" та ТОВ "РІП" не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та підприємствами-постачальниками, суд звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочину, укладеного між позивачем та його постачальниками, а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Разом з тим, на думку суду, позивач не зміг довести, що послуги по наданню маркетингових досліджень з боку ТОВ "Астана К", ТОВ "Монтарія", ТОВ "Компанія Авертус" є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та придбавались для використання у господарській діяльності, оскільки: надані позивачем у матеріали справи маркетингові дослідження з об'єктів: "Управління потужностями і попитом фірми", "Комплекс послуг підприємств харчування і його роль в туризмі" та "Готельний комплекс і його структура" являють собою реферати на вказані теми, їх зміст не підтверджує здійснення будь-яких досліджень та не містить послуг, які зазначені в актах прийому-передачі наданих послуг.

Так, наприклад, в акті прийому-передачі наданих послуг від 31 травня 2011 року, що складений ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" та ТОВ "Монтарія", останнє здійснило, зокрема, наступні дослідження по об'єкту "Комплекс послуг підприємств харчування і його роль в туризмі": типи і стандарти підприємств харчування, недоліки в якості швидкого харчування, ситуація на ресторанному ринку після фінансової кризи, Закон України "Про основи туристичної діяльності", однак, маркетингове дослідження на тему "Комплекс послуг підприємств харчування і його роль в туризмі", що міститься в матеріалах справи, не містить у собі вказаних позицій.

Крім того, позивач не зміг пояснити яким чином проведені маркетингові дослідження використано ним у господарській діяльності; надані суду маркетингові дослідження не дають змоги ідентифікувати особу, яка їх склала, а ціна за проведені маркетингові дослідження не відповідає рівню наданих послуг.

Судом встановлено, що по господарським операціям з ТОВ "Астана К", ТОВ "Монтарія", ТОВ "Компанія Авертус" відповідач збільшив позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 180 600,00 грн.

З урахуванням викладеного, висновки Акта перевірки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за травень 2011 року на 180 600,00 грн. є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, збільшення суми грошового зобов'язання та вказану суму є правомірним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 23 листопада 2011 року №0008322308 є протиправним та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 119 300,00 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва частково доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ВАТ "Готельний комплекс "Либідь" підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва від 23 листопада 2011 року №0008322308 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 119 300,00 грн.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Відкритого акціонерного товариства "Готельний комплекс "Либідь" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко